Іменем України
24 вересня 2019 року м. Кропивницький
справа № 404/2012/18
провадження № 22-ц/4809/780/19
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів Суровицької Л.В., Письменного О.А.
з участю секретаря Демешко Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іванов Олексій Вікторович на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2019 року, у складі головуючого судді Варакіної Н.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -
04 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошей від 05.08.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєвою Г.Ф. і зареєстрований в реєстрі за № 773.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 16.02.2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Воєводою-Брегей М.А. і зареєстрований в реєстрі за № 52.
За вказаним договором позивач отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 156 975,0 грн., які зобов'язалась повернути до 16 серпня 2015 року. Кошти отримувала для потреб своєї доньки ОСОБА_3 , яка їх і зобов'язувалась повернути.
Крім того, у забезпечення виконання боргових зобов'язань 16.02.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Також, у забезпечення виконання зобов'язань між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 16.02.2012 року укладений договір поруки. Згідно умов якого, ОСОБА_4 відповідає перед ОСОБА_2 за зобов'язаннями ОСОБА_1 за договором від 16.02.2012 року про отримання коштів в розмірі 156 975,00 грн.
Згідно договору зберігання № 2 від 16.02.2012 ОСОБА_2 отримала на відповідальне зберігання свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
У серпні 2015 року донька ОСОБА_3 повідомила, що відсутня можливість повернути всю суму позики, а ОСОБА_2 запропонувала укласти договір про змінити строків виконання зобов'язання за первісним договором від 16.02.2012, збільшивши їх на два роки, тобто до серпня 2017 року, а також оновити іпотечний договір.
Позивач вказує, що погодилась на таку пропозицію, оскільки коштів повернути борг не було.
Через декілька днів ОСОБА_2 особисто повідомила її, що текст договору про зміну строків виконання зобов'язань за договором від 16.02.2012 року підготовлений і знаходиться у нотаріуса.
Також повідомила дату та місце підписання договору.
Підписавши у нотаріуса договір від 05.08.2015 року, позивач була впевнена, що його зміст відповідає попередній усній домовленості про продовження строку виконання зобов'язання на два роки за договором від 16.02.2012 року.
Підпис позивача в графі «Підпис» був першим, графі, призначеної для підпису ОСОБА_2 правочин ще не був підписаний.
Підписавши всі необхідні документи, залишила приміщення нотаріуса, а ОСОБА_2 залишилась в кабінеті. Хто підписував спірний договір у графі, призначеної для підпису ОСОБА_5 не бачила. Ознайомившись у 2018 році з текстом договору від 05.08.2015, зрозуміла, що була обманута, оскільки договір не відображає усної домовленості з відповідачем продовжити строк повернення позики за договором від 16.02.2012 року.
За умовами спірного договору ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 строком до 05.08.2017 грошові кошти в розмірі 716 430,00 грн., що на день передачі грошей відповідало 33 000,00 доларів США.
Грошей за даним договором не отримувала, вважає, що договір укладений під впливом обману та суперечить волевиявленню сторін, що є підставою для визнання його недійсним.
Крім того, виявила у спірному договорі відмінності підпису ОСОБА_2 від підписів, поставлених нею у інших договорах (договору поруки, зберігання).
Вважає, що договір підписаний іншою особою, що є підставою для визнання його недійсним з вищевказаних обставин, а саме що договір позики від 05.08.2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинений під впливом обману та підписаний без усвідомлення його правових наслідків.
Крім цього, гроші в борг фактично не передавалися.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Іванов О. В. подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, рішення суду незаконним та необгрунтованим, оскільки судом першої інстанції в ході судового розгляду було допущено неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи та необґрунтовано відмовлено у прийнятті доказів.
Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Вказане клопотання заявлялося з метою вирішення питання чи підписаний спірний договір ОСОБА_2 чи іншою особою.
До суду апеляційної інстанції позивач клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи не подавала.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
У судове засідання апеляційного суду, не з'явився відповідач, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що справу можливо розглянути за відсутністю відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Іванова О.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із позовними вимогами ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір позики грошей від 05.08.2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєвою Г.Ф. і зареєстрований в реєстрі за № 773 (а.с.5-7).
Згідно вказаного договору ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 716 430,00 грн., що на день передачі грошей відповідало еквівалентовій сумі 33000,00 доларів США, за офіційним курсом Національного Банку України. Кошти позичальник ОСОБА_1 зобов'язалась повернути 05.08.2017 року.
Даним договором затверджено графік повернення позики.
Договір вважається укладеним з моменту передачі грошей та нотаріального посвідчення.
Спірний договір забезпечується іпотечним договором.
Пунктом дев'ятим договору визначено, що сторони у присутності нотаріуса стверджують про однакове розуміння природу цього правочину та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не носить характеру фіктивного чи удаваного, тощо.
Крім того, в договорі зазначено, що договір учасниками цього правочину прочитаний, його значення, умови та правові наслідки сторонам зрозумілі, що засвідчено підписами сторін.
Судом першої інстанції були допитані свідки, які не спростували правової природи посвідченої нотаріусом угоди.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ст.ст. 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. До правоохоронних органів з цього приводу ОСОБА_1 не зверталася. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Припущення позивача про підписання спірного договору не відповідачем, а іншою особою, не підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом - нікчемний правочин. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ст. 215 ЦК України).
Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
В матеріалах справи відсутні будь які докази того, що спірний договір позики грошей укладений під впливом обману позивача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, чого позивачкою зроблено не було.
Судом першої інстанції дана належна оцінка обставинам справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іванов Олексій Вікторович - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
01.10.2019 року - складено постанову.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.В. Суровицька
О. А. Письменний