Справа № 344/12334/19
Провадження № 33/4808/369/19
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.
Суддя-доповідач Повзло
02 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Горіна Василя Михайловича, розглянувши апеляційну скаргу на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.09.2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який не працює,
визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Цією ж постановою стягнуто судовий збір, -
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду як незаконну та таку, що винесена з грубим порушення матеріалах та процесуальних норм, скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На думку апелянта, суд першої інстанції спрощено підійшов до розгляду справи, оскільки прийняв судове рішення без допиту свідків та за відсутності сторін. Апелянт вказує на те, що він був позбавлений можливості повідомити суд про свою неявку, оскільки змушений був раптово 04.09.2019 року увечері, виїхати у відрядження поза межі області, де перебував до 06.09.2019 року. Апелянт посилається на постановлення судом неправомірного судового рішення, у яке внесені завідомо відсутні у справі дані. Вважає, що судом порушено його право на захист, оскільки справа розглядалась без захисника.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 196566 від 02.07.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 02 липня 2019 року о 17-30 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Галицька, 139А, керував транспортним засобом марки "Фольксваген Пассат", д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 а) ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу "Драгер" в присутності двох свідків.
В судовому засіданні апеляційного суду, особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, захиснику Горіну В.М. - роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Клопотань не заявлено. Повідомили, що жодних заяв та клопотань поштою не направляли, до канцелярії суду не подавали, на адресу електронної пошти суду не надсилали.
В суді апеляційної інстанції:
- ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів викладених у ній.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді належить залишити без змін з наступних підстав.
Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції прийняв рішення з урахуванням вказаних вище вимог закону.
Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
Вважаю, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а також обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, тобто фактичні обставини справи, та призначив йому справедливе стягнення, яке повністю узгоджується з приписами ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Доводи апелянта в частині порушення його права на захист внаслідок того, шо справу було розглянуто у його відсутність та відсутність захисника, незважаючи на наявність відомостей про захисника у справі, є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З постанови суду вбачається: « ОСОБА_1 на виклик суду не з'явився, однак належним чином повідомлявся про дату і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього» (а.п. 32-34).
Вважаю, що суд першої інстанції мав всі законні підстави для розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
З матеріалів провадження вбачається, що справу декілька разів було призначено до судового розгляду, зокрема: 25.07.2019 року, 26.07.2019 року, 30.07.2019 року та 05.09.2019 року про що ОСОБА_1 та його захисник були повідомлені під підпис, згідно розписок, що містяться в матеріалах провадження (а.п. 11, 16, 19, 22).
Справа відкладалась за клопотанням як ОСОБА_1 , так і його захисника, з підстав надання можливості ознайомлення зі справою та викликом свідків (а.п. 14, 17, 20, 21).
Матеріали провадження містять розписку захисника Горина В.М. з його особистим підписом, про те, що йому повідомлено про призначення судового розгляд адміністративної справи щодо ОСОБА_1 на 05.09.2019 року (а.п. 22).
Також матеріали провадження містять відомості щодо прийняття заходів судом першої інстанції для виклику свідків, за клопотанням захисника (а.п. 24-29).
05.09.2019 року захисником Гориним В.М. було подано до суду клопотання, в якому він повідомляє суд про те, що 03.09.2019 року між ним та ОСОБА_1 було розірвано договір про надання правової допомоги, з долученням відповідної угоди про це (а.п. 30-31).
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 не спростовує того факту, що йому було відомо про час розгляду справи 05.09.2019 року, проте вважає, що суддя порушив його право на захист, оскільки не з'ясував причини його неявки та за наявності угоди про розірвання договору між ним та його захисником розглянув справи у його відсутність.
Вважаю вказані доводи апелянта безпідставними, оскільки законом чітко передбаченого підстави для розгляду справи у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема - у разі належного її сповіщення та відсутності клопотання про перенесення судового розгляду.
Жодних заяв про відкладення судового засідання від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило, а посилання апелянта на те, що він не мав можливості повідомити суд про свою неявку є безпідставним, крім того, така обставина не позбавляла його можливості укласти інший договір з захисником, виходячи з часу розірвання попереднього договору, а саме з 03.09.2019 року, про що направити відповідну заяву суду.
Крім того, апелянтом не надано, ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду, документів на підтвердження доводів його перебування у відрядженні з 04.09.2019 року по 06.09.2019 року.
Вважаю, що така процесуальна поведінка особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якому достеменно було відомо про час призначення справи до розгляду саме на 05.09.2019 року, та за клопотанням якого вже були перенесені попередні судові засідання, давали суду першої інстанції правові підстави для розгляду справи без його участі.
Наявність угоди про розірвання договору між особою та його захисником, не є законною підставою для перенесення судового розгляду, а посилання апелянта на те, що він не зміг своєчасно повідомити суд про свою неявку, не свідчить про незаконність судового рішення або порушення його прав.
Діючим законодавством передбачено, що своїми процесуальними права, зокрема й правом участі у судовому засіданні, особа користується на власний розсуд.
В свою чергу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Враховуючи наведене вище, вважаю, що судом першої інстанції було дотримано як вимог ст. 368 КУпАП так й вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому доводи апелянта в частині порушення його права на захист, не знайшли свого підтвердження.
Дослідивши сукупність наявних доказів по справі, доходжу висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, з посиланням на обставини, що встановлені при розгляді справи, із зазначенням нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та мотивів прийнятого по справі рішення.
При розгляді справи судом першої інстанції було правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: 1) протоколом серії ОБ № 196566 від 02.07.2019 року про адміністративне правопорушення з зазначенням двох свідків адміністративного правопорушення з відповідними їх підписами; 2) тестом №4295 від 02.07.2019 року з результатом 3,06 проміле; 3) письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; 4) актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано згоду ОСОБА_1 з результатами такого огляду.
Погоджуюсь також з висновками суду першої інстанції в частині відсутності бідь-яких відомостей щодо неправомірності дій поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та отриманні інших доказів на підтвердження винуватості останнього.
Надані суду докази, що містяться в матеріалах провадження отримані з дотриманням встановленого законом порядку є належними та допустимими.
Доводи апелянта ОСОБА_1 фактично зводяться до порушення судом першої інстанції його права на захист та спрощеного підходу до судового розгляду.
Між тим, апеляційним переглядом не встановлено неповноти судового розгляду в суді першої інстанції, оскільки наявність у справі доказів достатньо для прийняття рішення по справі.
Розгляд справи у відсутність свідків за умови наявності в матеріалах провадження їх письмових пояснень, не є підставою для визнання судового розгляду спрощеним, неповним чи необ'єктивним.
Так, з письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вбачається, що вони були свідкали того, як водій ОСОБА_1 керував автомобілем з різким запахом алкоголю з порожнини рота, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (а.п. 7-8).
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_5 засвідчили показник приладу «Драгер» з результатом 3,06% проміле (а.п. 5-6).
Сумнівів щодо належності тесту №4295 від 02.07.2019 року з результатом 3,06% (проміле) проведеного відносно ОСОБА_1 саме до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 196566 від 02.07.2019 року, складеного відносно апелянта, не виникає (а.п. 2).
Вказані вище пояснення свідків ними підписані, викладені послідовно та узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, тому підстав піддавати їх будь-яким сумнівам немає, а отже у суду першої інстанції не було необхідності в додатковому допиті цих свідків.
Письмові пояснення, як документи, відповідно до ст. 251 КУпАП, віднесені до джерел доказів, в той же час, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили та оцінюються у сукупності з іншими доказами по справі.
Апелянт не наводить обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість свідків, або їх пряму зацікавленість у результаті розгляду справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений за участю ОСОБА_1 , якому були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені як ст. 268 КУпАП, так й ст. 63 Конституції України, що підтверджується власним підписом останнього (а.п. 1).
Приймаючи рішення, про залишення постанови суду першої інстанції без змін, враховую наявний в матеріалах провадження відеозапис з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, який долучений до матеріалів провадження (а.п. 9), з якого вбачається, як працівники поліції проводять перевірку особи ОСОБА_1 , пояснюють причини проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки окрім отриманого повідомлення про те, що останній керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння і майже вчинив ДТП з потерпілим, працівники поліції виявили й ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_10 : тремтіння рук, запах порожнини з рота. Працівники поліції, зі слів ОСОБА_1 , з'ясували, що останній лише запаркував свій автомобіль біля АТБ, проте він не вважає це як керування транспортним засобом. Працівники поліції називають ознаки алкогольного сп'яніння, які виявлені у ОСОБА_1 та пропонують пройти огляд на місті зупинки транспортного засобу. В ході розмови, свідки стверджують, що ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп'яніння і на капоті провіз людину, тобто він керував автомобілем, але тілесних ушкоджень у потерпілого не виявлено. Працівники поліції неодноразово пропонують пройти огляд або за допомогою приладу Драгер на місці або в медичному закладі. Далі відбувається процедура проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» у присутності двох свідків, де працівником поліції оголошується результат огляду - 3,06%, яким погоджується ОСОБА_1 та відмовляється їхати в медичний заклад для повторного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Працівники поліції оголосили ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування та відносно нього складається протокол про адміністративне правопорушення, у присутності двох свідків з відбиранням їх пояснень. У подальшому, працівник поліції зачитує протокол ОСОБА_1 .
Зміст відеозапису, спростовує твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 вживав алкоголь вже після того, як припаркував автомобіль.
Під час апеляційного перегляду апелянтом не надано жодних даних, які б свідчили про незаконність судового рішення, та доказів, які б спростовували факт керуваннями ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Змістом відеозапису та іншими докази по справі, доводиться поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідженими доказами також встановлено законність дій працівників поліції, які під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння щодо ОСОБА_1 діяли відповідно до приписів як ст. 266 КУпАП та й приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція).
В апеляційній скарзі, апелянт вказує на неправомірність судового рішення внаслідок внесення завідомо відсутніх у справі даних, які не конкретизовані останнім, в той же час, апеляційним переглядом не встановлено факту невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Вважаю, що під час розгляд справи в суді першої інстанції, суддя дотримався як норм міжнародного так й національного законодавства, а судовий процес відповідав загальним засадам провадження, в ході якого були забезпечені гарантії і приписи законності щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги в частині невідповідності адміністративного стягнення вимогам закону також не є слушним, оскільки при накладенні адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги приписи ст. 33 КУпАП, і врахувавши, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції під час апеляційного перегляду, не встановлено.
Таким чином, доходжу висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, у зв'язку із відсутністю підстав для скасування судового рішення. А постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.09.2019 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло