Справа № 340/305/19
Провадження № 11-кп/4808/387/19
Категорія ст. 309 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
01 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Косівського районного суду Івано - Франківської області від 09 вересня 2019 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України,-
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , вважає ухвалу Косівського районного суду Івано - Франківської області від 09 вересня 2019 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що судом першої інстанції було допущено істотне порушення вимог кримінально процесуального закону, оскільки у підготовчому судовому засіданні термін тримання під вартою не продовжується, а обирається знову так, як це є інша стадія кримінального провадження. Також вказує, що суд першої інстанції продовжуючи його підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, належним чином не врахував те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, до затримання офіційно працював на роботі, на утриманні має малолітню дитину.
Просить скасувати ухвалу Косівського районного суду Івано - Франківської області від 09.09.2019 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 та ухвалити нову ухвалу, якою відносно нього обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного браслета.
Ухвалою Косівського районного суду Івано - Франківської області від 09 вересня 2019 року продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зелене, Верховинського району, жителя АДРЕСА_1 на строк 60 днів до 08.11.2019 року.
Під час апеляційного розгляду:
- захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, а ухвалу Косівського районного суду від 09.09.2019 року скасувати;
- прокурор вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, а подана апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 є необґрунтованою, просив залишити ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 09.09.2019 року без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 331 ч.1 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено колегію суддів під час апеляційного розгляду, 09 вересня 2019 року в судовому засіданні Косівським районним судом, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 .
Тоді ж, під час відповідного обговорення доводів клопотання прокурора, захисником ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 було заявлене усне клопотання про зміну його підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися й виправдовують його тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 та доводи самого обвинуваченого та його захисника ОСОБА_8 щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання захисника, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.
При цьому, судова колегія звертає увагу й на те, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і тяжкість звинувачення та ризик втечі обвинуваченого.
Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_9 умисного тяжкого злочину, що спричинило загибель людини, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою останньому.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи захисника ОСОБА_8 щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньому та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 407, 419 КПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу Косівського районного суду Івано - Франківської області від 09.09.2019 року, якою продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою на 60 діб до 08 листопада 2019 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_5
ОСОБА_4