Провадження № 22-ц/803/7647/19 Справа № 211/1275/18 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
01 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2019 року, яке постановлено суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 11 червня 2019 року, -
В березні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.07.2011 року, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати комісії, передбачені цим договором.
У порушення умов вище вказаного договору, ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 15.01.2018 року, у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 58563,40 грн., яка складається з 30472,45 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 9117,94 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 15708,09 грн. - заборгованості за пенею, та штрафи - 500 грн. (фіксована частина) і 2764,92 грн. (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь, а також вирішити питання відшкодування судового збору.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2019 року, в якому виправлено описку ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що наявними у справі доказами підтверджується, що відповідач отримала кредитну картку банку із встановленим на ній кредитним лімітом, користувалась кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості.
Зауважено на тому, що відповідачем по справі не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, особистої інформації, отже, відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введення ПІН коду, динамічного паролю, що надійшов на телефон клієнта або нанесеними на карті даними несе тільки клієнт, а факт звернення відповідача до правоохоронних органів не є підставою для визнання вказаних транзакцій недійсними.
Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно звільнив відповідача від виконання договірних зобов'язань.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кредитна заборгованість виникла внаслідок списання коштів з рахунку відповідача у результаті шахрайських дій третіх осіб. Суд послався на те, що банком не було доведено, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції, що дало б підстави для відповідальності користувача за проведені платіжні операції.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 16.07.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», було укладено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , відповідно до підписаної нею анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримала кредит у сумі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з «Пам'яткою клієнта», "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами" становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг відповідач підтвердила особистим підписом.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», станом на 15.01.2018 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 58563,40 грн., яка складається з 30472,45 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 9117,94 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 15708,09 грн. - заборгованості за пенею, та штрафи - 500 грн. (фіксована частина) і 2764,92 грн. (процентна складова).
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На думку колегії суддів, позивачем по справі подано достатньо доказів на підтвердження виникнення кредитних правовідносин між сторонами та отримання відповідачем кредиту на картку, про що свідчить анкета-заява від 16.07.2011 року, яка підписана відповідачем (а.с.12 - оборот), розрахунок заборгованості за договором № б/н від 16.07.2011 року (а.с.5-10), з якої вбачається, що позичальник користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, частково сплачувала заборгованість.
З наведених вище доказів слід зробити висновок про те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини у зв'язку з отриманням відповідачем за її заявою кредитних коштів від банку на кредитну картку.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що кредитна заборгованість виникла внаслідок списання коштів з рахунку відповідача у результаті шахрайських дій третіх осіб, не взяв до уваги, що для здійснення переказу грошових коштів з карткового рахунку однією з умов є введення правильного динамічного паролю, який надходить на особистий мобільний телефон клієнта, який фіксується у програмі банку як фінансовий телефон клієнта. Клієнту заборонено передавати зазначений пароль третім особам.
Як встановлено матеріалами справи, та чого не заперечує відповідачка по справі, 01 березня 2017 року відповідачка отримала дзвінок з невстановленого номеру телефона, та, вважаючи, що їй зателефонували з Банку позивача, під вказівки особи, що телефонувала, провела низку банківських операцій за допомогою банкомату, які це були операції відповідачка не пам'ятає.
За наслідком вказаних вище дій відповідачка з її карти № НОМЕР_1 , через «Приват-24» було здійснено операції зі списання коштів двома платежами: 3391,84 грн. та 3575,50 грн., разом 6967,34 грн., в рахунок миттєвої розстрочки на суми 20351 грн. та 7151 грн. (а.с.113).
Відповідачка стверджувала, що зазначені операції є крадіжкою грошових коштів з її кредитної картки, яку вона виявила 01.03.2017 року та після цього повідомила Банк за номером 3700, а 02.03.2017 року звернулась до Банку письмово.
Крім того, з приводу вказаних шахрайських дій 22.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Криворізької місцевої прокуратури № 3 із заявою про відкриття кримінального провадження, яке було внесено до ЄРДР за № 42017041750000031 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а.с.81-83), розслідування за яким проводиться дотепер.
Проте, належних доказів на підтвердження протиправного зписання коштів з кредитної картки відповідачки останньою подано суду не було.
Відповідно до положень ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Натомість, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 01 березня 2017 року відповідачка отримала дзвінок з невстановленого номеру телефона, та, вважаючи, що їй зателефонували з Банку позивача, під вказівки особи, що їй телефонувала, провела низку банківських операцій за допомогою банкомату, які це були операції відповідач не пам'ятає, що на думку колегії суддів вказує на те, що відповідач своїми діями сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності.
За таких обставин, висновок суду про те, що позивач мав доводити правомірність операцій відповідачки з коштами на кредитній картці, якими за правилами надання банківських послуг мала змогу розпорядитись лише вона шляхом отримання паролю та правильного його введення, суперечить фактичним обставинам справи, доказам, поданим у справі та предмету заявленого позову. Жодного позову до банку з приводу порушення її прав відповідачкою заявлено не було.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем по справі було здійснено витрати кредитних коштів на загальну суму 32001,70 грн., та з урахуванням коштів, внесених відповідачем на погашення заборгованості, за тілом кредиту наявний борг в сумі 30472,45 грн.
Проте, визначений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не може бути стягнутий з відповідачки на користь позивача в повній мірі, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.07.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі 300 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
01.08.2012 року кредитний ліміт відповідача був збільшений до 7500 грн., а 28.06.2013 року збільшений до 14100 грн. В подальшому кредитний ліміт не збільшувався (а.с.11).
Отже, визначений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 30472,45 грн., не може бути стягнутий з відповідачки, оскільки кредитний ліміт за кредитною картою був встановлений на рівні 14100 грн. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, з моменту виникнення заборгованості за кредитним договором з 01.03.2017 року відповідачка періодично сплачувала вказану заборгованість, та на момент пред'явлення позивачем позову нею було сплачено 2680,97 грн., які мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, тому розмір заборгованості за тілом кредиту становитиме 11419,03 грн. (14100 грн. - 2680,97 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, зроблено висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що з огляду на вищевказані обставини та зміст статей 633, 634 ЦК України слід вважати, що другий контрагент, споживач послуг банку, приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
В анкеті-заяві ОСОБА_1 від 16.07.2011 року, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Довідку про умови кредитування ОСОБА_1 не підписувала.
Пред'являючи вимогу про стягнення кредитних коштів, банк просив, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути інші складові повної вартості кредиту, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню і штраф за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір вказаних складових і порядок їх нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 16.07.2011 року, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як на невід'ємні частини спірного договору.
Водночас, матеріали справи, подані позивачем до суду першої інстанції, не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов відповідачка розуміла, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також про те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин, та без поданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, подані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі встановленого кредитного ліміту в сумі 14100 грн., матеріалами справи встановлено, що на момент пред'явлення позивачем позову нею було сплачено 2680,97 грн., а тому апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.07.2011 року лише за тілом кредиту в сумі 11419,03 грн. (з розрахунку 14100 грн. - 2680,97 грн.)
У задоволенні позову в частині вимог позивача про стягнення процентів, пені та штрафів необхідно відмовити з вищезазначених підстав.
З урахуванням того, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», підлягають частковому задоволенню, згідно з п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду першої інстанції - в сумі 352 грн. 40 коп. (а.с.54), до суду апеляційної інстанції - в сумі 528 грн 60 коп. (а.с.98), а всього підлягає до стягнення 881 грн. (352,40 грн. + 528,60 грн.).
За таких обставин позовні вимоги ППАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає заборгованість за кредитним договором б/н від 16 липня 2011 року в розмірі 11419 гривен 03 копійки, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та судовий збір в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16 липня 2011 року в розмірі 11419 (одинадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) гривен 03 копійки, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: