Провадження № 11-кп/803/2175/19 Справа № 190/786/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 вересня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2019 року, відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на те, що засуджений ОСОБА_7 в період відбуття покарання отримав 1 заохочення та 1 стягнення, згідно характеристики від 19.07.2018 року характеризувався посередньо, від 24.01.2019 - позитивно, а згідно характеристики від 02.05.2019 року характеризувався як злісний порушник режиму утримання, на виробництві установи не працевлаштований.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поведінка засудженого за весь час відбуття покарання та 1 заохочення не може свідчити про його виправлення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить застосувати до нього положення ст. 81 КК України та звільнити від призначеного покарання умовно-достроково. Вважає, що стягнення отримав несправедливо. Вказує, що за весь час відбуття покарання не отримав жодних ліків, які необхідні у зв'язку з хворобами.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні засуджений підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги засудженого та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного
Так, відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги засудженого щодо безпідставної відмови у застосуванні до нього умовно-достроково звільнення від відбування покарання, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу виходячи з такого.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, зі змісту наведених положень законодавства видно, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково від відбування покарання є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення особи засудженого та умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_7 повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження, та дійшов обґрунтованих висновків, що засуджений не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково.
Так, судом встановлено, що 16.05.2016 р. ОСОБА_7 засуджений вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309 КК із застосуванням ч. 1 ст. 71 України до 3 років 3 місяців позбавлення волі,
З 15.12.2016 року ОСОБА_7 відбуває покарання в ПВК 122,
Згідно довідки про заохочення та стягнення від 02 травня 2019 року засуджений в період відбуття покарання отримав 1 заохочення 29 грудня 2018 року, за зразкову поведінку та ставлення до праці та 1 стягнення 23 квітня 2019 року.
Згідно характеристики від 02 травня 2019 року характеризується як злісний порушник режиму утримання, на виробництві установи не працевлаштований, залучається до робіт з благоустрою території установи.
Судом також враховано, що засудженому ОСОБА_7 02 травня 2019 року комісією ПВК №122 відмовлено в застосуванні ст. 81 КК України як такому, що не довів своє виправлення.
Надаючи оцінку наведеним обставинам в сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування ст. 81 КК України.
При цьому, колегія суддів виходить й з того, що ОСОБА_7 неодноразово судимий, зокрема за вчинення злочинів проти життя та здоров'я людини, за злочини проти власності, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення та покарання, яке він наразі відбуває, призначено йому також за вчинення останнього виду злочинів.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив особу засудженого та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення.
Беручи до уваги встановлені судом відомості, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, та з огляду на суспільну небезпеку вчиненого злочину, його поведінку протягом всього строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх відомостей провадження у сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання засудженим, є недоцільним.
Сам факт, що засуджений за час відбування покарання має одне заохочення, не може свідчити, що він став на шлях виправлення. Достатніх даних на підтвердження вказаного факту засуджений ОСОБА_7 не навів в апеляційній скарзі та не надав при її розгляді.
Доводи ОСОБА_7 про необґрунтованість постановленої ухвали є безпідставними, суд оцінив всі обставини, які можуть вплинути на рішення про умовно-дострокове звільнення та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення подання установи виконання покарань.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її зміни або скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4