Провадження № 22-ц/803/8180/19 Справа № 202/5029/18 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
30 вересня 2019 року Колегія суддів судової палати у цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Адміністрації державної служби спеціального зв'язку
та захисту інформації України,
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Антитерористичний центр при СБУ, Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (т. 1 а.с. 1-11).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у період з 2007 по 2014 роки він проходив спеціальну службу на керівних посадах у Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України. Так, 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника Голови Державної служби спеціального зв'язку та захист інформації України. З грудня 2013 року по вересень 2014 року заявник проходив спеціальну службу на посаді заступника Голови Державної служби спеціального зв'язку та захист інформації України, мав спеціальне звання полковника Держспецзв'язку. У квітні 2014 року у зв'язку з загостренням військово-політичної ситуації на сході України заявника було відряджено до штабу антитерористичної операції, який знаходився у м. Ізюм Харківської області, про що свідчать відповідні листи посадових осіб уповноважених органів, нотаріально посвідченні показання свідків. Однак, в подальшому, звернувшись до керівництва Держспецзв'язку з метою оформлення факту перебування у зоні АТО та виконання службового завдання ОСОБА_1 було відмовлено через неналежно оформлені документи про відрядження. Таким чином, питання надання статусу учасника бойових дій для заявника на даний час не вирішене, та потребує юридичного врегулювання. Встановлення факту участі заявника у бойових діях під час проведення антитерористичної операції в складі Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на посаді заступника Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації необхідно для подальшого звернення для отримання статусу учасника бойових дій учасниками антитерористичної операції.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року заявлені вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та встановлено юридичний факт участі ОСОБА_1 у бойових діях під час проведення антитерористичної операції та виконання службового завдання в складі Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на посаді заступника Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в період з 26.04.2014 року по 30.04.2014 року (т. 2 а.с. 8-12).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Адміністрація державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви та провадження по справі закрити, обгрунтовуючи тим, що рішення суду ухвалено з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб у судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, тому заява ОСОБА_1 про встановлення факту його участі у бойових діях під час антитерористичної операції не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки чинним законодавством передбачено інший порядок встановлення участі особи у бойових діях (т. 2 а.с. 16-40).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України №680/2013 від 10 грудня 2013 року заявника ОСОБА_1 призначено заступником Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно відомостей про працю, внесених до трудової книжки заявника, він проходив спеціальну службу у Державної службі спеціального зв'язку та захисту України до 15.09.2014 року, в тому рахунку у період за яким встановлюється факт участі заявника у бойових діях.
ОСОБА_1 неодноразово залучався до проведення антитерористичної операції в районах її проведення, зокрема в період з 26.04.2014 року по 30.04.2014 року, що підтверджується відповідними доказами по справі, а саме: Витягом з Наказу Голови Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України «Про службове відрядження» від 28.04.14 року № 13-ДСК-В; поясненнями Голови Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України ОСОБА_2 від 12.02.15 року; копією посвідчення про відрядження на ім'я полковника Держспецзв'язку ОСОБА_1 з відмітками в пунктах перебування; Листом-відповіддю Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 14.02.15 року № 12-168; Листом-відповіддю Начальника Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 19.12.15 року № 53/П-1/1842; Листом-відповідю командира військової частини НОМЕР_1 №350/172/247/1/1447/пс. Від 16.08.17 року; Листом-відповіддю начальника ЦСО «А» СБ України від 28.02.17 року № 28/7029; Листом-відповіддю Начальника Управління СБ України в Харківський області від 17.07.17 року №70/11-17402/7; Листом-відповіддю Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 29.01.18 року № 12/02/01-429; Листом-відповіддю Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 05.04.18 року № 12/02/01-1525; Листом-відповіддю Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 17.05.18 року №12/02/01-2214; Листом-відповіддю Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 19.07.18 року № 01-3648, також нотаріально завіреними свідченнями:Заявою НМО 534692 від 30.05.17 року начальника ЦСО «А» Служби безпеки України генерал-майора Устименка О.В. (учасника бойових дій посв. ЮА № 030728) «Щодо надання свідчень про участь громадянина України ОСОБА_1 в антитерористичної операції»; Заявою НМЕ № 818248 від 19.07.17 року начальника між райвідділу Управління Служби безпеки України в Харківській області полковника Гречкіна Д.А. ( учасника бойових дій посв. УБД № 002259) «Щодо наддання свідчень про участь громадянина України ОСОБА_1 в антитерористичній операції; Заявою НМЕ № 520115 від 18.07.17 року; начальника роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана Мошак М.О. (учасника бойових дій посв. АА № 277328) «Щодо надання свідчень про участь громадянина України ОСОБА_1 . В антитерористичній операції»; заявою В.О. голови правління Концерну РРТ України гр. ОСОБА_3 . НМЕ 599890 від 6.07.17 року «Щодо надання свідчень про участь громадянина України ОСОБА_1 в антитерористичній операції, які безпосередньо приймали участь у подіях викладених у заяві.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції послався на те, що заявник підтвердив викладені в заяві обставини належними та допустимими доказами, а також, що у заявника відсутні можливості встановити відповідний факт у порядку передбаченому законодавством України.
Проте з висновком суду першої інстанції погодитись не можна, так як суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 377 ЦПК України із закриттям провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав на підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення ( ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено, що заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту його участі в бойових діях під час проведення антитерористичної операції на території Донецької області у складі військової частини № НОМЕР_1 в період з 26 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року. Встановлення даного факту йому необхідно з метою надання в подальшому стутусу, як учасника АТО для отримання соціальних прав та гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів вйни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на 01.01.2015 року) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 (в редакції станом на 20 серпня 2014 року), статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.
Згідно абз. 1 пункту 4 Порядку (в редакції станом на 20 серпня 2014 року) підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
Відповідно до пункту 5 Порядку (в редакції станом на 20 серпня 2014 року) рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До складу міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій;
Згідно пункту 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій (в редакції станом на 20 серпня 2014 року) для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов'язані подати на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (далі - комісія), у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи і подають їх на розгляд міжвідомчої комісії, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісією, і в разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісію.
Пунктом 8 Порядку також передбачено, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій. У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд міжвідомчої комісії за рішенням Міністра соціальної політики. Рішення комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
Таким чином, діючим законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту участі в бойових діях для отримання відповідного статусу учасника бойових дій, а тому справи про встановлення факту участі у бойових діях не підлягають розгляду в судовому порядку.
Згідно з положеннями ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення суду повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
За таких обставин справи, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку окремого провадження - закриттю.
Керуючись ст.ст. 255, 367, 374, 377, 380-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року - скасувати.
Провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Антитерористичний центр при СБУ, Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров