Провадження № 22-ц/803/5542/19 Справа № 202/632/18 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
17 вересня 2019 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Синенка Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. 1-3), в якому просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 40 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15 листопада 2016 року близько 16 год. 30 хв. На автодорозі "Знаменівка-Луганськ-Ізварино" в районі 226 км водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Міцубісі-Оутлендер", державний номер НОМЕР_1 , вчинив наїзд на позивача. За фактом дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальне провадження. За постановою слідчого проведена судово-медична експертиза, за висновком якої позивачу спричинені тяжкі тілесні ушкодження. На протязі вказаного періоду позивач втратив можливість працювати, отримувати заробітну плату та утримувати сім'ю. Позивач і сьогодні відчуває фізичний біль, потрібна повторна операція, вимушений переміщатись за допомогою милиць, практично не може користуватись громадським транспортом та виконувати звичайну роботу по утриманню свого будинку.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2018 року вищевказану справу передано за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 22).
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року заявлені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 35 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. /а.с. 53-55/.
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення від 20.09.2018 року (а.с. 67).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 20198 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року залишено без задоволення (а.с. 80).
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні доказів /а.с. 85-86/.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 15 листопада 2016 року близько 16 год. 30 хв. На автодорозі "Знаменівка-Луганськ-Ізварино" в районі 226 км водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Міцубісі-Оутлендер", державний номер НОМЕР_1 , вчинив наїзд на позивача.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події позивачу спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
На момент отримання тілесних ушкоджень позивач не працював.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 40 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо ступеня втрати професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності та недоведений факт витрат суми на лікування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині відшкодування майнової шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Згідно статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ступеня втрати професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності, а також позивачем недоведений факт понесення витрат на лікування, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем позивачу матеріальної шкоди в розмірі 40 000 грн.
Крім того, колегією суддів враховуються доводи апеляційної скарги стосовно того, що за висновком судової медичної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 на час скоєння ДТП знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно висновку автотехнічної експертизи № 6/10/1-800 від 15.09.2017 року винним в скоєні ДТП визнаний ОСОБА_2 в діях водія ОСОБА_1 вина відсутня.
25 січня 2019 року кримінальне провадження закрито, в зв'язку з відсутністю складу злочину в діях водія ОСОБА_1
Підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди колегією суддів не встановлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 35 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також враховуючи відсутність доказів вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості та прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 35 000 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що сума моральної шкоди перевищена виходячи з наступного.
За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вина ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді відсутня, а позивач на час дорожньо-транспортної пригоди перебував в стані алкогольного сп'яніння. За таких обставин, колегія суддів вважає, що з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір моральної шкоди підлягає зменшенню з 35 000 грн. до 3 000 грн.
В іншій частині рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що стягнутий судовий збір судом першої інстанції не підлягає зміні, а судові витрати за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, яка є немайновою, тоді як зміна рішення не впливає на розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року в частині стягнення суми моральної шкоди змінити, зменшити суму моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 35000 грн. до 3000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров