Провадження № 11-кп/803/2201/19 Справа № 199/5876/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 вересня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201704063000838, №1201704063002500 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2019 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз:
- 17.11.2011 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 8 років, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.02.2012 року вирок змінений та із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпро, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше неодноразово судимий, останній раз:
- 22.08.2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_6 , -
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2017 року остаточно призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року), строк попереднього ув'язнення з 17 травня 2017 року по 20 червня 2017 року включно зараховано в строк покарання ОСОБА_8 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов задоволено та стягнуто зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 4182,50 гривень матеріальної шкоди.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду, обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, за таких обставин.
11.04.2017 року близько 06 год. 50 хв. ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 , знаходячись біля кафе, розташованого поблизу підземного переходу за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 2, побачили незнайомого потерпілого ОСОБА_11 , який тримав в руці мобільний телефон марки “Huawei Y6II”, після чого ОСОБА_8 визначив вказаний мобільний телефон об'єктом свого злочинного посягання та запропонував ОСОБА_7 заволодіти ним шляхом обману (шахрайство), на що останній погодився і вони разом почали діяти за попередньою змовою групою осіб між собою для скоєння корисливого кримінального правопорушення.
Реалізовуючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_11 та під надуманим приводом попросив передати йому мобільний телефон марки “Huawei Y6II”, для перевірки технічних характеристик, аргументуючи це тим, що вказаний телефон є краденим. Однак, ОСОБА_11 , відмовився надати мобільний телефон та запевнив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що даний телефон належить йому, при цьому запропонував показати документи на зазначений телефон, які знаходились за місцем його мешкання. На пропозицію ОСОБА_11 , ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 погодились та пройшли з потерпілим, до його місця мешкання за адресою: АДРЕСА_5 .
Після цього, 11.04.2017 року близько 07 год. 30 хв. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний намір, діючи з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, спільно зі співучасником злочину ОСОБА_8 , прибули до домоволодіння потерпілого ОСОБА_11 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де ОСОБА_7 доводячи спільний злочинний умисел до кінця, під надуманим приводом знову попрохав потерпілого ОСОБА_11 передати йому вказаний телефон, з метою перевірки технічних характеристик. ОСОБА_11 будучи введеним в оману, не усвідомлюючи про дійсні злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , погодився та віддав їм мобільний телефон марки “Huawei Y6II”, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 , після чого зайшов у будинок АДРЕСА_5 . В свою чергу, ОСОБА_7 разом з співучасником злочину ОСОБА_8 розуміючи, що ОСОБА_11 не здогадується про їх злочинні наміри, вважаючи свій злочинний умисел доведеним до кінця, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_11 матеріальний збиток на суму 3000 гривень.
25.04.2017 року біля 16 год. 00 хв. ОСОБА_7 разом зі ОСОБА_8 , знаходячись поблизу ресторану “Макдональдс”, розташованого по пр. Слобожанському, буд. 1 у м. Дніпро, побачили незнайомих їм потерпілих: неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які при собі мали мобільні телефони. В цей час, ОСОБА_8 визначив вказані мобільні телефони об'єктами свого злочинного посягання та запропонував ОСОБА_7 заволодіти ними шляхом обману (шахрайство), на що останній погодився і вони разом почали діяти за попередньою змовою групою осіб між собою для скоєння корисливого кримінального правопорушення.
Реалізовуючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи умисно, почали переслідувати неповнолітнього ОСОБА_12 та малолітнього ОСОБА_13 до двору школи № 55, розташованої за адресою: м. Дніпро, вулиця Луговська, буд. 211. Перебуваючи у дворі школи № 55, розташованої за адресою: м. Дніпро, вулиця Луговська, буд. 211 та продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 підійшов до неповнолітнього ОСОБА_12 та малолітнього ОСОБА_13 та під надуманим приводом ОСОБА_7 попросив передати йому мобільні телефони марки “Prestigio Grace Q5”, який належить неповнолітньому ОСОБА_12 та “LG L70”, який належить малолітньому ОСОБА_13 відповідно, для перевірки технічних характеристик, аргументуючи це тим, що вказані телефони є краденими. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповіли згодою на прохання ОСОБА_7 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 спільно зі співучасником злочину ОСОБА_8 , 25.04.2017 року близько 16 год. 10 хв. у дворі школи № 55, розташованої за адресою: м. Дніпро, вулиця Луговська, буд. 211, доводячи спільний злочинний умисел до кінця, під надуманим приводом попрохав неповнолітньому ОСОБА_12 передати йому мобільний телефон марки “Prestigio Grace Q5”, а малолітньому ОСОБА_13 передати йому мобільний телефон марки “LG L70” з метою перевірки технічних характеристик. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 будучи введеним в оману, не усвідомлюючи про дійсні злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , погодились та віддали їм мобільний телефон марки “Prestigio Grace Q5”, ІМЕІ1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 та мобільний телефон марки “LG L70”.
Таким чином, ОСОБА_7 разом зі співучасником злочину ОСОБА_8 заволоділи належним неповнолітньому потерпілому ОСОБА_12 мобільним телефоном марки “Prestigio Grace Q5”, ІМЕІ1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 , та належним малолітньому потерпілому Усольцеву мобільним телефоном марки “LG L70” та вважаючи спільний злочинний умисел доведеним до кінця, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши малолітньому ОСОБА_13 матеріальний збиток на суму 1350 гривень, а неповнолітньому ОСОБА_12 матеріальний збиток на суму 1575 гривень.
10.05.2017 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_7 зустрів раніше знайомого ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_6 , у якого при собі був мобільний телефон марки “Lenovo Vibe K5”, який належить потерпілій ОСОБА_15 . В цей час, ОСОБА_7 визначив вказаний мобільний телефон об'єктом свого злочинного посягання, яким вирішив заволодіти шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, діючи умисно з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, 10.05.2017 близько 18 год. 30 хв., ОСОБА_7 запросив ОСОБА_14 в гості, за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . На пропозицію ОСОБА_7 , ОСОБА_14 відповів згодою.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, 10.05.2017 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , користуючись довірливими відносинами, заснованими на дружніх стосунках з потерпілим ОСОБА_14 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, під вигаданим приводом попрохав ОСОБА_14 передати йому мобільний телефон марки “Lenovo Vibe K5”, який належить ОСОБА_15 , з метою здійснити дзвінок. ОСОБА_14 будучи введеним в оману, не усвідомлюючи про дійсні злочинні наміри ОСОБА_7 погодився та віддав йому мобільний телефон марки “Lenovo Vibe K5”, ІМЕІ НОМЕР_5 , ІМЕІ2 НОМЕР_6 .
ОСОБА_7 розуміючи, що ОСОБА_14 не здогадується про його злочинні наміри, вважаючи свій злочинний умисел доведеним до кінця, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_15 матеріальний збиток на суму 2425 гривень.
27.05.2017 року близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_7 зустрів знайомого ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_6 , у якого при собі був мобільний телефон “SAMSUNG GT-I9060I MKS”. В цей час, ОСОБА_7 визначив вказаний мобільний телефон об'єктом свого злочинного посягання, яким вирішив заволодіти шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, 28.05.2017 року, близько 04 год. 00 хв., ОСОБА_7 під надуманим приводом запропонував потерпілому ОСОБА_16 завітати в гості до його знайомого, за адресою: АДРЕСА_7 , на що останній надав свою згоду.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, діючи з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, 28.05.2017 року близько 04 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у дворі, за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 49, користуючись довірливими відносинами, заснованими на дружніх стосунках, доводячи свій злочинний умисел до кінця, під надуманим приводом попрохав потерпілого ОСОБА_16 передати йому вказаний телефон, з метою здійснити дзвінок знайомому до якого вони прийшли. ОСОБА_16 будучи введеним в оману, не усвідомлюючи про дійсні злочинні наміри ОСОБА_7 погодився та віддав йому свій мобільний телефон марки “SAMSUNG GT-I9060I MKS” IMEI: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 . Після чого, ОСОБА_7 , утримуючи зазначений мобільний телефон у руках, направився у під'їзд будинку АДРЕСА_7 , а ОСОБА_16 сказав чекати його на вулиці у дворі вказаного будинку. Таким чином, ОСОБА_7 розуміючи, що ОСОБА_16 не здогадується про його злочинні наміри, вважаючи свій злочинний умисел доведеним до кінця, через суміжні двері вищезазначеного будинку з місця скоєння злочину зник, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_16 матеріальний збиток на суму 1850 гривень.
03.06.2017 року біля 06 год. 00 хв. ОСОБА_7 разом зі невстановленою особою, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_8 , побачили незнайомого їм потерпілого ОСОБА_17 , у якого при собі був мобільний телефон. В цей час, невстановлена досудовим слідством особа, визначила вказаний мобільний телефон об'єктом свого злочинного посягання та запропонувала ОСОБА_7 заволодіти ним шляхом обману, на що останній погодився і вони разом почали діяти за попередньою змовою групою осіб між собою для скоєння корисливого кримінального правопорушення.
Реалізовуючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 разом з невстановленою особою, наблизились до ОСОБА_17 , та під надуманим приводом ОСОБА_7 попросив передати йому мобільний телефон марки “MEIZU M3 Note”, який належить потерпілому, для перевірки технічних характеристик, аргументуючи це тим, що вказаний телефон є краденим. ОСОБА_17 , відповів згодою на прохання ОСОБА_7 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості ОСОБА_7 , спільно зі невстановленою особою, 03.06.2017 року, близько 06 год. 30 хв. у дворі розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 1, доводячи спільний злочинний умисел до кінця, під надуманим приводом попрохав ОСОБА_17 , передати йому мобільний телефон марки “MEIZU M3 Note” з метою перевірки технічних характеристик. ОСОБА_17 будучи введеним в оману, не усвідомлюючи про дійсні злочинні наміри ОСОБА_7 разом з невстановленою особою, погодився та віддав їм мобільний телефон марки “MEIZU M3 Note” ІМЕІ-1: НОМЕР_9 , ІМЕІ-2: НОМЕР_10 ”.
Таким чином, ОСОБА_7 та співучасник злочину невстановлена особа, заволоділи належним потерпілому ОСОБА_17 мобільним телефоном марки “MEIZU M3 Note” ІМЕІ-1: НОМЕР_9 , ІМЕІ-2: НОМЕР_10 ”, та вважаючи спільний злочинний умисел доведеним до кінця, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_17 матеріальний збиток на суму 3000 гривень.
30.09.2017 року приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 1 по вулиці Бердянській в місті Дніпро, побачив незнайомого малолітнього потерпілого ОСОБА_18 , який тримав в руці планшет марки “Samsung” моделі “Galaxy Tab T561”. В цей чаc у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_18 та під надуманим приводом попросив передати йому планшет марки “Samsung”, моделі “Galaxy Tab T561”, для перевірки ідентифікуючих ознак, аргументуючи це тим, що вказаний планшет є краденим. ОСОБА_18 , відповів згодою на прохання ОСОБА_7 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, діючи з корисливих спонукань та особистої зацікавленості ОСОБА_7 , 30.09.2017 року приблизно о 12 год. 30 хв., знаходячись біля будинку № 1 по вулиці Бердянській в місті Дніпро, доводячи свій злочинний умисел до кінця, під надуманим приводом попрохав ОСОБА_18 , передати йому планшет марки “Samsung”, моделі “Galaxy Tab T561” з метою перевірки технічних характеристик. ОСОБА_18 будучи введеним в оману, не усвідомлюючи про дійсні злочинні наміри ОСОБА_7 , погодився та віддав йому планшет марки “Samsung”, моделі “Galaxy Tab T561”.
Таким чином, ОСОБА_7 вважаючи свій злочинний умисел доведеним до кінця, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши малолітньому потерпілому ОСОБА_18 матеріальний збиток, який становить 4352,54 гривень.
03.10.2017 року приблизно о 12 год. 15 хв. ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 77 по проспекту Мануйлівському в місті Дніпро, побачив незнайомого потерпілого ОСОБА_10 , який тримав в руці мобільний телефон марки “Meizy M3 note”. В цей чаc у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_10 та під надуманим приводом, представившись працівником поліції, попросив останнього пройти з ним за адресою: АДРЕСА_9 , де начебто мешкає дівчина, у якої напередодні викрали телефон такої ж марки, на що потерпілий, будучи введеним в оману, погодився.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, діючи з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 привів ОСОБА_10 до двору вищевказаної адреси, де попрохав останнього передати йому телефон для порівняння характеристик з начебто викраденим телефоном потерпілої, на що ОСОБА_10 погодився.
Після цього, 03.10.2017 року приблизно о 12 год. 45 хв. ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний намір до кінця, діючи з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, зник з місця скоєння кримінального правопорушення, разом з телефоном марки “Meizy M3 note”, що належить ОСОБА_10 , та розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними діями, ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальний збиток, який становить 3419,05 гривень.
15.10.2017 року приблизно о 10 год. 30 хв. ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 8 по вулиці Прогресивній в місті Дніпро, побачив незнайомого потерпілого ОСОБА_19 , який тримав в руці мобільний телефон марки “Xiaomi Redmi 3S”. В цей чаc, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_19 та під надуманим приводом, попросив останнього пройти з ним за адресою: АДРЕСА_9 , де начебто мешкає дівчина, у якої напередодні викрали телефон такої ж марки, на що потерпілий, будучи введеним в оману, погодився.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, діючи з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 привів ОСОБА_19 до двору вищевказаної адреси, де попрохав останнього передати йому телефон для порівняння характеристик з начебто викраденим телефоном потерпілої, на що ОСОБА_19 погодився.
Після цього, 15.10.2017 року приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний намір до кінця, діючи з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, зник з місця скоєння кримінального правопорушення, разом з телефоном марки “Xiaomi Redmi 3S”, що належить ОСОБА_19 , та розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_19 матеріальний збиток, який становить 2879,20 гривень.
17.10.2017 року приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_7 , знаходячись на зупинці громадського транспорту, розташованої неподалік будинку № 24 по вулиці Бердянській в місті Дніпро, побачив незнайомого потерпілого ОСОБА_20 , який тримав в руці мобільний телефон марки “Samsung Galaxy J5”. В цей чаc у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_20 та під надуманим приводом, попросив останнього пройти з ним за адресою: АДРЕСА_9 , де начебто мешкає дівчина, у якої напередодні викрали телефон такої ж марки, на що потерпілий, будучи введеним в оману, погодився.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно, діючи з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, ОСОБА_7 привів ОСОБА_20 до двору вищевказаної адреси, де попрохав останнього передати йому телефон для порівняння характеристик з начебто викраденим телефоном потерпілої, на що ОСОБА_20 погодився.
Після цього, 17.10.2017 року близько 16 год. 20 хв. ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний намір до кінця, діючи з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, зник з місця скоєння кримінального правопорушення, разом з телефоном марки “Samsung Galaxy J5”, що належить ОСОБА_20 , та розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними діями, ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_20 матеріальний збиток, який становить 5174,18 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання змінити та призначити остаточне покарання у виді 1 року 10 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_7 період часу попереднього ув'язнення з 07.11.2017 року по день постановлення ухвали апеляційного суду, з розрахунку відповідності одному дню попереднього ув'язнення двох днів позбавлення волі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що майже всім потерпілим, що заявили матеріальні претензії, було відшкодовано шкоду. ОСОБА_7 має постійне місце проживання, де проживає з дружиною та малолітньою донькою ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває. Також не враховано та не зазначено у вироку наявність у ОСОБА_7 низки хронічних захворювань, з приводу яких він перебував під наглядом лікаря у 2016-2017 роках.
Крім того зазначає, що ОСОБА_7 засуджений за злочини, що були ним скоєні у період часу з 11.04.2017 року по 17.10.2017 року, тобто в період дії ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII.
Потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та представники потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття не повідомили, у зв'язку з чим, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності потерпілих та їх представників, відповідно до вимог ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив зарахувати йому строк попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо зарахування їм строку попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України просив вирішити на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 190 КК України, доведеність їх вини в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 в апеляційній скарзі також не оскаржується.
Так, суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку та матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.
Перевіривши доводи захисника ОСОБА_6 щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'якого покарання, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення тяжких умисних корисливих злочинів, провину визнав у повному обсязі, не працевлаштований, має постійне місце проживання та реєстрації, постійного доходу не має, має малолітню доньку ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем свого мешкання характеризується задовільно, має хронічні захворювання, у минулому перебував під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря нарколога з 06.09.2011 року з метою профілактики з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання канабіоїдів, вживання зі шкідливими наслідками, знятий з обліку з 02.09.2012 року по закінченню строку нагляду, та призначив покарання в межах санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні саме такого покарання дотримався вимог кримінального закону. Будь - яких підстав для призначення більш м'якого покарання з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає, та підстав вважати таке покарання несправедливими унаслідок суворості, немає. Колегія суддів з правильністю висновків суду першої інстанції погоджується та, з урахуванням вищенаведених обставин, вважає призначене покарання законним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, доводи апеляційної скарги захисника вказаних висновків суду не спростовують, оскільки обставини, на які він посилається, були відомі суду першої інстанції та достатньою мірою враховані при призначенні покарання, та, на думку колегії суддів, у сукупності не свідчать про необхідність призначення іншого розміру покарання.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі “Скоппола проти Італії” від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції належним чином враховано дані про особу обвинуваченого, що і стало підставою для призначення покарання в такому розмірі.
Враховуючи викладене, підстав для призначення більш м'якого покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає, так як призначене судом першої інстанції покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого.
Разом з тим, вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зарахування йому строку попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII, колегія суддів вважає його таким, що не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону зі змінами, внесеними згідно із Законом від 26.11.2015 №838-VIIІ), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому, у строк попереднього ув'язнення за КПК України включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження. При цьому, строк попереднього ув'язнення за правилами, визначеними у ч. 5 ст. 72 КК України, зараховується при призначенні покарання за наслідками судового розгляду, якщо особа була попередньо ув'язнена.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону зі змінами внесеними згідно із Законом від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, якийнабрав чинності 21 червня 2017 року) попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в межах даного об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1201704063000838, №1201704063002500, до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 07 листопада 2017 року.
З огляду на викладене та системно оцінюючи зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні було застосовано 07 листопада 2017 року, тобто після 20 червня 2017 року, вимоги ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, до обвинуваченого не підлягають застосуванню.
При цьому, вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зарахування йому строку попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII, колегія суддів вважає його таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення 11 квітня 2017 року та 25 квітня 2017 року, тобто до 20 червня 2017 року.
Відповідно до вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2019 року строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обраховувати з 17 травня 2017 року, при цьому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року, строк попереднього ув'язнення з 17 травня 2017 року по 20 червня 2017 року включно зараховано в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону зі змінами, внесеними згідно із Законом від 26.11.2015 № 838-VIIІ), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому, у строк попереднього ув'язнення за КПК України включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; перебування обвинуваченого у судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження. При цьому, строк попереднього ув'язнення за правилами, визначеними у ч. 5 ст. 72 КК України, зараховується при призначенні покарання за наслідками судового розгляду, якщо особа була попередньо ув'язнена.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2017 року обвинуваченого ОСОБА_8 тимчасово залишено у ДУВП УДПСУ у Дніпропетровській області № 4 строком на 2 місяці - до 29 жовтня 2017 року включно (т. 1, а.кп. 40).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2017 року обвинуваченого ОСОБА_8 тимчасово залишено у Державній установі виконання покарань (№4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області до закінчення розгляду кримінального провадження № 1201704063000838 (т. 1, а.кп. 115).
Враховуючи викладене, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 вірно зараховано в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 17 травня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, із розрахунку, передбаченого ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року: одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону зі змінами, внесеними згідно із Законом від 26.11.2015 № 838-VIII), оскільки ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення до 20 червня 2017 року, і щодо нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 20 вересня 2019 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Разом з тим, суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_8 на час ухвалення вироку судом апеляційної інстанції відбув призначене йому покарання у виді позбавлення волі з урахуванням розрахунку одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його звільнення від відбування призначеного покарання, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - залишити без змін.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII - відмовити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII- задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII, зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 20 вересня 2019 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Звільнити на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку з його відбуттям.
Звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з-під варти негайно в залі суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, що тримається під вартою, в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді: