Справа № 761/33736/19
Провадження № 1-кс/761/23248/2019
05 вересня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши в рамках досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12019100100007927 від 21 серпня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, клопотання про накладення арешту,
Слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, згідно якого просить накласти арешт на майно, яке вилучено в ході затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та в ході проведення її обшуку.
В судове засідання слідчий не з'явився.
Дослідивши доводи клопотання й додані до нього матеріали, приходжу до висновку про необхідність відмови в його задоволенні, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зважаючи на те, що слідчий у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, а й отже не довів слідчому судді обставини, які передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України, та головним чином не підтвердив процесуальну актуальність цього клопотання, в даному конкретному випадку підстав для задоволення такого клопотання немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке вилучено в ході затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та в ході проведення її обшуку - відмовити.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1