Справа № 761/9076/19
Провадження №1-кп/761/1747/2019
іменем України
04 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мукачево, Закарпатської області, громадянки України, українки, незаміжньої, тимчасово не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
Уродженка м. Мукачево, Закарпатської обл., ОСОБА_7 , будучи раніше судимою Голосіївський районним судом м. Києва, за вчинення крадіжки, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, та повторно вчинила умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 12.02.2019 о 06 годині 50 хвилин, перебуваючи поблизу входу до автостанції «Київ», що за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 32, ОСОБА_9 побачила раніше не знайому їй ОСОБА_10 і в цей момент у неї виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , 12.02.2019 о 06 годині 50 хвилин знаходячись поблизу входу до автостанції «Київ», що за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 32, підійшла до ОСОБА_10 та впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, витягнула з рюкзака останньої гаманець чорного кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1000 грн., та банківську картку банку «Приват банк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_10 з метою їх викрадення.
Після цього, 12.02.2019 приблизно о 06 год. 50 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи на автостанції «Київ», що за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 32, з метою доведення до кінця злочинного умислу спрямованого на повторне, таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з корисливою метою, помістила викрадений гаманець чорного кольору, який майнової цінності для потерпілої ОСОБА_10 не становить, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1000 грн., та банківська картка банку «Приват банк» № НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_10 не становить, до лівої кишені своєї куртки та з місця вчинення кримінального правопорушення зникла.
А всього, ОСОБА_7 повторно, таємно викрала чуже майно, що належить ОСОБА_10 на загальну суму 1000 (одна тисяча) гривень.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 винною себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнала повністю, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті та показала, що 12 лютого 2019 року, зранку, поблизу автостанції «Київ», вона викрала з рюкзака незнайомої жінки гаманець, в якому було 1000 грн. У вчиненому щиро кається та просить її суворо не карати. Додатково повідомила суд про те, що вона нещодавно народила та має тепер на утриманні малолітню дитину.
Покази ОСОБА_7 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, перевіривши, що вони вірно розуміють зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують обвинувачену, як особу.
Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_7 , а її дії вірно кваліфікованими за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_7 , а саме те, що вона має на утриманні малолітню, новонароджену дитину, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, а також і те, що вона раніше була засудженою за вчинення аналогічного злочину.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченої у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити, в межах санкції відповідної статті Кримінального кодексу України покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі.
На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Однак, беручи до уваги, обставини вчинення злочину, його тяжкість, те, що ОСОБА_7 , повністю визнала вину, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні малолітню (новонароджену) дитину, суд вважає за необхідне звільнити її від відбування призначеного судом основного покарання на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, вважаючи можливим її виправлення без реального відбування покарання.
Цивільний позов, в рамках кримінального провадження не заявлено, судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст. 131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 під час судового провадження не застосовувались.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя