пр. № 6/759/850/19
ун. № 2608/781/12
02 жовтня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Коваль О.А.
при секретарі Слепець Є.С. за участю представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
До Святошинського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 із заявою про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обгрунтовуючи її тим, що виданий в порядку виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2014 року виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки Договір поруки, який укладався ним з ПАТ "Універсал Банк" в забезпечення кредитних зобов"язань згідно кредитного договору укладеного ПАТ "Універсал Банк" з ОСОБА_3 , припинив свою дію, що встановлено рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 19.04.2018 року, а від так і припинилися його зобов"язання, у зв"язку з чим і просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні заяву про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню підтримав, просив її задовольнити з підстав у ній викладених. Інші учасники процесу до суду не з"явилися, хоча про розгляд справи повідомлені належнимчином, у зв"язку з чим суд вважає за можливе розглядати вказану заяву без участі таких. Вислухавши пояснення представника заявника, його доводи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви.
Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання. Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України). У судовому засіданні встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість по Генеральному договору про надання кредитних послуг № BL3988 від 11 липня 2008 року та Додатковій угоді № BL 3988/K-1 від 11 липня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3988 від 11 липня 2008 року в сумі 121 524,80 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 30.05.2014 рік становить 1 429 131 (один мільйон чотириста двадцять дев'ять тисяч сто тридцять один) гривень 65 коп., судовий збір у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок один) грн. 00 коп. Вказане рішення суду набрало законної сили та відповідно за наслідком видачі відповідного виконавчого листа перебуває на виконанні Подільського ВДВС. Подану заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_2 обгрунтовує припиненням Договору поруки, згідно рішення Оболонського районного суду м.Києва від 19.04.2018 року, який став підставою солідарної відповідальності з боржником ОСОБА_3 визначеної рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2014 року. Проте, суд критично оцінює доводи заявника, оскільки вважає їх необгрунтованими, а тому відповідно такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на те, що рішення суду на яке посилається заявник, а саме Оболонського районного суду м.Києва від 19.04.2018 року не містить дати встановлення такої поруки припиненою, а тому з огляду на те, що таке рішення прийнято вже після рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2014 року про стягнення кредитної заборгованості, зокрема і в солідарному порядку з ОСОБА_2 , оцінюється судом відповідним чином.
Крім того, суд при вирішенні вказаної заяви звертається до практики Верховного Суду, зокрема у справі від 24.05.2018 року № 752/539/16-ц, від 16.05.2018 року № 317/503/16, від 05.03.2018 року № 331/6384/16-ц, від 21.02.2018 року № 490/7570/15-ц, від 21.02.2019 року № 756/11318/15-ц, від 28.02.2018 року № 761/2817/16-ц яка визначає, що практика судів у відмові у задоволенні позову про визнання поруки припиненою за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильною. Оскільки, за наявності рішення суду, яке набрало чинності, і яким задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав застосування положення ст. 559 ЦК України немає. Тоді як, Оболонський районний суд м.Києва прийняв рішення про припинення поруки після рішення Святошинського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості, зокрема із поручителя також. Слід вказати і на те, що згідно рішення Оболонського районного суду м.Києва висновок про припинення поруки зроблено з підстав порушення банком шестимісячного строку пред"явлення вимоги до поручителя позовних вимог згідно норм ст. ст. 554, 559, 1050, тощо, вказуючи на направлення банком дострокої вимоги боржнику і поручителю 30.06.2011 року та на звернення банку до суду у лютому 2012 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дня направлення банком дострокої вимоги, тоді як згідно матеріалів цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, вбачається здання банком на пошту вказаного позову 30.12.2011 року, тобто у відповідні строки визначені ЦК України, зокрема ч.2 ст. 255 ЦК України, яка передбачає, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Отже, вбачається направлення банком дострокої вимоги боржнику і поручителю 30.06.2011 року, а подачі позову суду про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 30.12.2011 року, що підтверджується відповідним конвертом з штемпелем здачі та відправлення такого позову суду (т.1 а.с. 42), що також враховується судом. За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 18, 352-355, 431, 432 Цивільний процесуальний кодекс України, ст. 255 ЦК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвалу виготовлено 02.10.2019 року.
Суддя: Коваль О.А.