Справа № 755/5571/19
"27" вересня 2019 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Павліковим Д.О.
за участі
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_7
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим приміщення,
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим приміщення. Свої вимоги мотивував тим, що сторони є співвласниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Просив суд встановити порядок користування житловою квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виділити ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 10,4 кв.м., виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користування дві житлові кімнати площею 13,9 кв.м та 13,6 кв.м., залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 інші приміщення: кухню площею 7,2 кв.м, ванну кімнату площею 3,2 кв.м, вбиральню площею 0,9 кв.м, коридор площею 8,9 кв.м., комору площею 1,2 кв.м.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
27 вересня 2019 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Дав пояснення аналогічні викладеним у позові. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_7
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Дала пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав повністю, оскільки позивач просить передати йому в особисте (ізольоване) користування кімнату площею 10,4 кв.м., що не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно до якого норма житлової площі на одну особу становить 13,65 кв.м. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_4 .
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала повністю. Підтримала пояснення відповідача.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.
Судова повістка про виклик відповідача ОСОБА_5 в судове засідання в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Сторони по справі є співвласниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7, 10).
Згідно технічного паспорту квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складається з трьох кімнат перша кімната площею 10,4 кв.м., друга кімната площею 13,9 кв.м, третя кімната площею 13,6 кв.м; кухні площею 7,2 кв.м., ванної кімнати площею 3,2 кв.м., вбиральні площею 0,9 кв.м., коридору площею 8,9 кв.м., комори площею 1,2 кв.м. (а.с. 8-9).
Позивач просить встановити порядок користування житловою квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виділити ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 10,4 кв.м., виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користування дві житлові кімнати площею 13,9 кв.м та 13,6 кв.м., залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 інші приміщення: кухню площею 7,2 кв.м, ванну кімнату площею 3,2 кв.м, вбиральню площею 0,9 кв.м, коридор площею 8,9 кв.м., комору площею 1,2 кв.м.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що йому належить на праві власності 1/4 частин спірної квартири.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач ОСОБА_3 скористався своїм правом подачі відзиву до позову, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач просить передати йому в особисте (ізольоване) користування кімнату площею 10,4 кв.м., що не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно до якого норма житлової площі на одну особу становить 13,65 кв.м.
Відповідач ОСОБА_5 не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право.
Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст.380 ЦК України). Відповідно до ст.383 ЦК України квартира використовується власником для власного проживання та проживання членів його сім'ї.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» можливо встановлення порядку користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов та п.6 постанови № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» у цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Частиною 4 ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Судом встановлено, що сторони є співвласниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 1/4 частина спірної квартири, що належить позивачу на праві власності по відношенню до житлової площі квартири становить 9,48 кв.м., що на 0,92 кв.м. більше площі житлової кімнати, про виділення просить позивач.
Разом з тим, наведене не дає підстав для висновку про неможливість встановлення порядку користування спірною квартирою.
Також слід звернути увагу на те, що відповідачами іншого порядку користування квартирою не запропоновано, житлова кімната площею у розмірі 10,4 кв.м. є найменшою у спірній квартирі.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
За встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим приміщення повністю: встановити порядок користування житловою квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,6 кв.м, житловою площею 37,9 кв.м. Виділити ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 10,4 кв.м. Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користування дві житлові кімнати площею 13,9 кв.м та 13,6 кв.м. Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 інші приміщення: кухню площею 7,2 кв.м, ванну кімнату площею 3,2 кв.м, вбиральню площею 0,9 кв.м, коридор площею 8,9 кв.м., комору площею 1,2 кв.м.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 1).
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 384 грн. 40 коп. з кожного.
Керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 321, 358, 379, 380, 383 ЦК України, ст. 9 ЖК України, п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності», ст. ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим приміщення задовольнити повністю.
Встановити порядок користування житловою квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,6 кв.м, житловою площею 37,9 кв.м.
Виділити ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 10,4 кв.м.
Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користування дві житлові кімнати площею 13,9 кв.м та 13,6 кв.м.
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 інші приміщення: кухню площею 7,2 кв.м, ванну кімнату площею 3,2 кв.м, вбиральню площею 0,9 кв.м, коридор площею 8,9 кв.м., комору площею 1,2 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02 жовтня 2019 року.
Суддя Н.Є.Арапіна