ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17038/19
провадження № 3/753/5983/19
"27" вересня 2019 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Скуба А.В. розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
16.08.2019 року приблизно о 04 год. 10 хв., ОСОБА_1 керував автомобілем «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Ревуцького у м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та суду показав, що тієї ночі дійсно вживав алкогольні напої однак транспорним засобом не керував. Автомобіль знаходився на парковці біля дому, а він просто виходив, щоб забрати з нього документи. Представник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. просив закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній не керував транспорним засобом, а тому обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння у нього не було.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності , суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП безумовно доведена в судовому засіданні поза розумним сумнівом дослідженими в судовиму засіданні доказими, які не викликають сумніві у їх достовірності чи допустимості. До показань ОСОБА_1 отриманих у судовому засіданні про те, що він не керував транспортним засобом, а просто виходив до автомобіля для того, щоб забрати документи, суд ставиться критично та розцінює їх, виключно як позицію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім цього вказані показання безумовно протирічять зібраним у справі доказам.
Зокрема, із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що у момент коли працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, останній різними шляхами старався уникнути вказаної процедури та протягом тривалого спілкування із працівниками поліції не повідомляв останнім, що транспортним засобом він не керував, а тому із цих причин відмовляється проходити огляд на стан сп'яніння.
Із вищенаведеного франменту розмови вбачається, що ОСОБА_1 фактично не заперечував факт керування транспортним засобом.
Також ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції, що він підійшов до автомобіля для того, щоб забрати із нього документи.
Разом із тим, не пояснив ОСОБА_1 ні працівникам поліції ні в судовому засідання, які саме документи він провинен був забрати із автомобіля о 4 годині ночі та яка нагальна потреба у цей час була у вказаних документах, що не може не викликати у суду обгрунтованих сумнівів у правдивості показань останнього та в черговий раз підтверджує, що вказані показання є надуманими та такими, що спрямовані виключно на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім цього, чіткий умисел на уникнення адміністративної відповідальності підтверджується і тим, що після тривалого спілкування із працівниками поліції, та уже безпосередньо перед складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції його не зупиняли, а отже трансортним засобом він не керував.
І навіть у цей момент ОСОБА_1 не зазначав, що до автомобіля він вийшов для того, що забрати документи.
У письмових поясненнях, які ОСОБА_1 надав суду він зазначає, що до автомобіля підійшов для того, щоб забрати осибисті речі та жодним чином не згадує про документи. Також ОСОБА_1 обгрунтовуючи свою позицію не пояснив, чому транспортний засіб був запаркований на вул. Ревуцького, 1/1, в той момен як останній проживає по АДРЕСА_2 .
Вищенаведені обставини у їх сукупності підтверджують, що показання ОСОБА_1 є неправдивими, а тому до уваги братися не можуть.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Беручи до уваги те, що водій ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції відмовився пройти огляд на стан спяніння у його діях суд вбачає порушення п.2.5 ПДР України, а відповідно і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи вище викладене, обставини та характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 ступінь його вини, відсутність обтяжуючих обставин, вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпаП. На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 384 гривні 20 копійок на користь держави. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, ч.1 ст.130, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,- П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 н.м.д.г., що становить 10 200 гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 гривень 20 копійок. Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП. Строк стягнення відраховувати з моменту вилучення посвідчення водія. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя: