Справа № 726/2297/16-ц
Провадження №6/726/39/19
Категорія
27.09.2019 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Асташев С. А. при секретарі Голик В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
Представник ОСОБА_3 М, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в якій вказує, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 18.10.2017 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Чернівецька міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_5 відновити стан земельної ділянки по 1-му АДРЕСА_1 .
08.07.2019 року було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного судового рішення.
Однак, із листа департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин № Ч-4438/0-04/01 від 26.07.2019 року, ОСОБА_2 стало відомо, що рішенням міської ради від 29.10.2018 року припинено договір оренди землі, укладений між міською радою та ОСОБА_4 у зв'язку із завершенням терміну оренди землі. Вказану земельну ділянку зараховано до земель запасу міста.
Враховуючи викладене, оскільки перестав існувати спір між сторонами, просить суд визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
В судове засідання заявник та її представник не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Суд дослідивши заяву та додані до неї матеріали, вислухавши пояснення преставника заявника, приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви з наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 18.10.2017 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Чернівецька міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_5 , відновити стан земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:42:002:0034, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0370 га, яку надано в оренду ОСОБА_4 , яка проживає в АДРЕСА_2 , а саме:
- звільнити самовільно зайняту нею частину вищезазначеної земельної ділянки загальною площею S = 0,0030 га;
- знести частину бетонної огорожі площею S = 0,0004 га встановлену нею із заступом 0,06 м та 0,15 м на вищезазначену земельну ділянку;
- знести самовільно споруджений нею на цій земельній ділянці бетонний відбійник площею 0,0018 га;
- знести частину фундаменту площею 0,0008 га під павільйоном, встановлений нею на вищезазначеній земельній ділянці;
- відновити знищені нею межові знаки в кількості 5 шт., якими була закріплена вищезазначена земельна ділянка.
08.07.2019 року було відкрито виконавче провадження ВП № 59479465 по виконанню виконавчого листа № 726/2297/16-ц виданого 18.10.2017 року на підставі вказаного судового рішення.
Згідно листа департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин № Ч-4438/0-04/01 від 26.07.2019 року, ОСОБА_2 стало відомо, що рішенням міської ради № 1479 від 29.10.2018 року припинено договір оренди землі № 4689 від 07.04.2008 року, укладений між міською радою та ОСОБА_4 у зв'язку із завершенням терміну оренди землі та неподанням заяви про поновлення договору оренди землі. Вищевказану земельну ділянку зараховано до земель запасу міста.
Звертаючись до суду із вказаною заявою, заявник посилається на припинення існування спору між сторонами, як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Однак така позиція заявника є помилковою враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Вказаною нормою передбачені випадки, за яких суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, зокрема у випадку припинення зобов'язання.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, зобов'язання можуть виникати на підставі рішення суду.
Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок його виконання, переданням відступного, зарахування, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи, ліквідацією юридичної особи.
Заявником, у своїй заяві не наведено, а судом не встановлено жодної із підстав припинення зобов'язання, наведених у главі 50 ЦК України, яка б могла бути застосована при розгляді даної заяви.
Окрім того, відсутні і процесуальні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, (видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили, видача виконавчого листа помилково, видача виконавчого листа двічі з одного й того ж питання, його видача після закінчення строку на пред'явлення до виконання, тощо).
Відсутні також і «інші причини» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, серед яких скасування чи зміна рішення суду судами апеляційної чи касаційної інстанції, тощо.
Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Окрім того, при розгляді Садгірським районним судом справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , у судовому засіданні представник Чернівецької міської ради вказав про порушення прав землекористувача з боку ОСОБА_2 , а саме самовільного зайняття нею земельної ділянки, самовільного спорудження на ній огорожі, фундаменту та відбійнику, та не заперечував проти задоволення позову. Такі, встановлені судом, незаконні дії ОСОБА_2 в даний час порушують права територіальної громади в особі Чернівецької міської ради. Обставини, які породжуються порушення права сторонніх осіб не усунуті.
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Окрім іншого, варто зауважити, що треті особи, під час здійснення виконавчого провадження, мають право звернутись до суду із клопотанням про заміну стягувача. Таким чином, постановлення судом ухвали про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в даному випадку буде суперечити не тільки положенням ст. 432 ЦПК, а і в загальному принципу обов'язковості виконання судового рішення та відновлення становища що існувало до порушення, як частини принципу права на справедливий суд у контексті ефективного захисту сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості.
Керуючись ст. 260, 432 ЦПК України суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи ухвала може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя С. А. Асташев