Провадження № 6/537/151/2019
Справа № 537/4894/14-ц
23.09.2019 року м. Кременчук
Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Мурашової Н.В.,
за участю секретаря Мєняйлова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про примусове проникнення до помешкання боржника
Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович звернувся до суду з поданням, в якому просив дозволити примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження №56506173 з примусового виконання виконавчого листа №537/4894/14-ц, виданого 22.01.2015 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 116105,28 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження №56506173 від 31.05.2018 року направлена на адресу боржника, вказану у виконавчому документі, рекомендованим листом з повідомленням. Але направлена боржнику поштова кореспонденція повертається без вручення з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Неодноразово з метою перевірки майнового стану боржника, опису та арешту майна здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . Проте мешканці цієї квартири не надали доступу до помешкання для проведення опису та арешту майна боржника, про що складено відповідні акти приватного виконавця від 23.10.2018 року, 18.04.2019 року у присутності понятих. Згідно відповідей ДФС України та ПФ України джерела доходів у боржника відсутні, не зареєстровані відкриті розрахункові рахунки, не виявлено рухомого майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, в тому числі спільного майна подружжя. Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано нерухоме майно: а саме квартира за адресою АДРЕСА_1 . Отже, єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для опису та арешту майна, яке не порушить права фізичних осіб, з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості та забезпечення фактичного виконання рішення суду. Зазначено, що приватним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо організації виконання судового рішення, але боржник не виконує законні вимоги приватного виконавця, ухиляється від явки на прийом до виконавця, не надає доступу до помешкання з метою приховування належного йому майна, станом на день звернення не надав приватному виконавця декларацію про майно та доходи боржника фізичної особи, як того вимагає Закон України «Про виконавче провадження», ухиляється від отримання поштової кореспонденції від приватного виконавця та особистого спілкування. Тому для забезпечення виконання судового рішення приватний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житлового приміщення, належного боржнику.
Приватний виконавець Скрипник В.Л. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Надав заяву, в якій просив провести розгляд подання без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення подання приватного виконавця Скрипника В.Л. про надання дозволу на примусове проникнення до житла, з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження №56506173 з примусового виконання виконавчого листа №537/4894/14-ц, виданого 22.01.2015 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 9968,98 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13.05.2014 року складає 116105,28 грн. Боржником по даному виконавчому листу зазначена ОСОБА_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 . (а.с.6).
31.05.2018 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №56506173, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Дана постанова 31.05.2018 року за №841 направлена ОСОБА_1 (а.с.9).
Постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 07.06.2018 року ВП №56506173 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (а.с.10).
З метою перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 приватним виконавцем Скрипником В.Л. направлялися запити до відповідних установ, з яких вбачається, що у ОСОБА_1 відсутні джерела доходів, не зареєстровані відкриті розрахункові рахунки, не виявлено рухомого майна, майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами. Ці факти підтверджуються довідками Пенсійного фонду України від 07.06.2018 року за №1038868705, №1038955643, довідками Державної фіскальної служби України від 01.06.2018 року за №1038466343, № НОМЕР_1 , довідкою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 20.06.2018 року за №01-27/4043, довідкою Територіального сервісного центру №5342 Регіонального сервісного центру в Полтавській області від 20.06.2018 року за №3716, довідкою Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 13.06.2018 року за №491-514/03.4-11. (а.с. 11-14).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 05.06.2018 року за номером НОМЕР_2 , ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу серії ВРН №073313, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячим В.М. від 12.09.2011 року та зареєстрований в реєстрі за №1108. (а.с.23-28).
До подання не подано даних про реєстрацію боржника ОСОБА_1 . Не подано даних, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 124 Конституції, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.
Отже, умовами примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника є сукупність обставин, а саме: наявність у боржника чи іншої особи, належних боржнику майна і коштів, а також перешкоджання боржником чи іншою особою державному виконавцю у вільному доступі до житла для проведення виконавчих дій.
Відповідно до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Таким чином, обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
Право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань.
Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.
З документів, наданих приватним виконавцем до подання, вбачається, що 31.05.2019 року боржнику ОСОБА_1 направлено постанову про відкриття виконавчого провадження. Однак відсутні відомості про отримання боржником кореспонденції.
11.04.2019 року та 09.10.2018 року приватний виконавець направив ОСОБА_1 повідомлення про проведення виконавчих дій, а саме дій, пов'язаних з описом та арештом квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Зазначені повідомлення повернуті приватному виконавцю з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Отже, до клопотання не додано доказів на підтвердження того, що боржнику були вручені процесуальні документи та повідомлення про проведення виконавчих дій.
Крім того, приватним виконавцем не наведено даних на підтвердження того, що в квартирі, до якої потрібно здійснити примусове проникнення, знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Дані обставини, у своїй сукупності не можуть бути безумовними доказами ухилення боржника від виконання рішення суду.
Приватним виконавцем на обґрунтування доцільності проникнення до квартири, яка на праві власності належить боржнику, не надано доказів, що ним вжито повний обсяг заходів, визначених законодавством про виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення, не використані всі права, надані виконавцям, спрямовані на своєчасне та повне вчинення виконавчих дій, як то встановлення не лише належності на праві власності вказаної квартири боржнику, а і реєстрацію боржника у вказаній квартирі, його фактичне проживання за вказаною адресою тощо.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник перешкоджала вільному доступу приватного виконавця до свого житла.
Додані до подання два акти приватного виконавця від 18.04.2018 року та 23.10.2018 року не можуть вважатися такими доказами, оскільки, в них вказано лише про те, що невідомі особи не відчинили двері квартири за адресою: АДРЕСА_1 , повідомили, що в квартирі відсутнє рухоме майно, яке б належало ОСОБА_1 . Наведене ніяким чином не свідчить про перешкоджання саме боржника вільному доступу приватного виконавця до свого житла.
За таких обставин, судом встановлено, що матеріали подання не містять достатніх доказів, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань.
Тому суд вважає подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 439, 258-260 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про примусове проникнення до помешкання боржника.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.