Справа № 525/56/13-к
02.10.2019 року сел. Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , розглянувши заяву ОСОБА_4 про зняття арешту з майна по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
До Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_5 про скасування арешту майна по кримінальній справі №525/56/13-к по його обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В обґрунтування заяви ОСОБА_4 посилається на те, що вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06 червня 2013 року по кримінальній справі по обвинуваченню за ч.2 ст.286 КК України його, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Під час розслідування кримінального провадження старшим слідчим СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 30.10.2012 року була винесена постанова про накладення арешту на все майно ОСОБА_4 . В подальшому, 07.11.2012 року реєстратором Полтавською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України дана постанова була зареєстрована та занесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №13218429. На даний час, як вказує ОСОБА_4 , вирок суду виконано, всі виконавчі провадження ним закриті, тому просив суд зняти арешт з майна, що накладений постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 30.10.2012 року (т.2 а.с.247 справи №525/56/13-к).
Враховуючи, що новий КПК України 2012 року набув чинності 20 листопада 2012 року, а постанова про накладення арешту на майно, по якій в даний час ОСОБА_4 прохає скасувати арешт майна постановлена 07.11.2012 року, тобто до набрання чинності КПК України 2012 року, виходячи з п.9 розділу Перехідні положення КПК України (2012 року) про те, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, а також роз'яснень, що викладені в п.3 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №1735/0/4-12 від 26.11.2012 року «Про деякі питання застосування розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, розгляд даної заяви ОСОБА_4 необхідно проводити за правилами КПК України (1960 року).
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 висловив свою думку з приводу поданої заяви ОСОБА_4 про зняття арешту з майна.
ОСОБА_4 підтримав доводи заяви про зняття арешт з майна, які викладені в його заяві від 20.06.2019 року, також надав з відділу ДВС Великобагачанського РВ ГТУЮ в Полтавській області супровідні та копії постанов про закінчення виконавчих проваджень, які були приєднані до матеріалів справи.
Суд, заслухавши думку та міркування прокурора ОСОБА_3 , пояснення ОСОБА_4 , вивчивши матеріали кримінальної справи (судового провадження №525/56/13-к) в межах розгляду заяви про скасування арешту майна приходить до висновку, що заява ОСОБА_4 про скасування (зняття) арешту з належного йому майна підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що в ході досудового розслідування кримінальної справи №123010096 - в подальшому після набуття чинності КПК України 2012 року кримінального провадження №12012180120000017 (судове провадження №525/56/13-к) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_7 від 07 листопада 2012 року про накладення арешту на майно обвинуваченого, було накладено арешт на будь яке нерухоме (квартири, будинки, земельні ділянки, гаражі, ін.) та рухоме майно (транспортні засоби, причіпи, ін.), що належать громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому АДРЕСА_1 , заборонивши йому відчуження до прийняття законного рішення по даній кримінальній справі; вбачається, що слідчим вказано про направлення копії даної постанови для виконання директору ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та в УДАІ УМВС України в Полтавській області (т.2 кримінального провадження №12012180120000017 відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України).
Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06.06.2013 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, його, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, застосовано ст.75 КК України та звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробування, з іспитовим строком 3 роки; вирішено питання про цивільні позови (т.2 аркуші 248-252 судової справи №525/56/13-к). Вбачається, що даний вирок суду набрав законної сили 08.07.2013 року.
При ухваленні вищевказаного вироку суду, арешт з майна, належного саме ОСОБА_4 не скасовувався.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2019 року вбачається, що в реєстрі заборон продовжує значитися обмеження майна ОСОБА_4 на підставі постанови старшого слідчого ОСОБА_7 про накладення арешту на майно( т.2 а.с.253), про те, в цій інформації вказана дата 30.10.2012 року, проте суду не зрозуміла ця дата, оскільки при розгляді заяви ОСОБА_4 про зняття арешту з майна судом достеменно встановлено, що саме 07.11.2012 року старшим слідчим СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_7 була винесена постанова про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно обвинуваченого на той час ОСОБА_4 , відповідно, саме ця постанова є предметом розгляду заяви ОСОБА_4 в межах даної справи.
Згідно з п.8 ч.1 ст.324 КПК України (1960 року) суд при постановленні вироку повинен вирішити питання, що зробити з майном, описаним для забезпечення позову і можливої конфіскації майна.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків» у порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, суди вправі вирішувати такі питання, які виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків, зокрема, про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані.
В контексті обґрунтування та доводів заяви ОСОБА_4 про зняття арешту з належного йому рухомого та нерухомого майна, виходячи з сукупності досліджених матеріалів справи суд також зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Отже, виходячи з сукупності вищевикладених обставин та того, що на даний час вирок суду від 06.06.2013 року щодо ОСОБА_4 виконаний, останній відбув покарання, призначене цим вироком суду, про те, ОСОБА_4 не може розпорядитися своєю власністю, оскільки на все його рухоме та нерухоме майно накладено арешт, потреба у якому на даний час не існує (враховуючи доводи, які були вказані у постанові старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 від 07.11.2012 року, а також з огляду на його вказання у постанові про те, що даний арешт накладається до прийняття законного рішення по даній кримінальній справі), з метою належної можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, є передбачені законом підстави для задоволення заяви ОСОБА_4 від 20.06.2019 року про скасування арешту рухомого та нерухомого майна по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись п. 9 розділу Перехідні положення КПК України (2012 року), ст.ст. 401,411 КПК України (1960 року), ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків», суд, -
Скасувати арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був накладений постановою про накладення арешту на майно обвинуваченого бн від 07 листопада 2012 року старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_7 по кримінальній справі №123010096 відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня постановлення даної постанови суду.
Суддя ОСОБА_1