Справа № 524/458/19
Провадження №2/524/1219/19
10.09.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого судді Кривич Ж.О.,
секретаря судового засідання Крижановської Я.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2019 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 Позовна заява мотивована тим, що 04.04.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 58861-CRED, відповідно до умов якого банк надав боржнику кредит в сумі 5 000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків згідно умов договору на строк до 27.03.2009 року. Заочним рішенням Автозаводського районного суду від 13.06.2008 року з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 911 грн. 17 коп.; кредитний договір розірвано. Відповідач кредитних коштів не повертає, процентів за користування коштами не сплачує, тому банк просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 03.01.2019 року становить 25 571 грн. 65 коп.
Позивач вважав, що строк позовної давності не пропущений, оскільки відповідно до п. 6.1 кредитного договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Позовна давність до вимог про стягнення пені, на думку представника банку, також не пропущена тому, що порушення триває, а можливість встановити початок перебігу позовної давності відсутня.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 , проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив (а.с. ), на адресу суду направив заяву про слухання справи без його участі. Заперечення ґрунтуються на тому, що рішенням суду від 13.06.2008 року, яке набрало законної сили, кредитний договір № 58861-CRED між сторонами розірваний, а тому немає підстав для стягнення з відповідача ні процентів, ні пені. Представник також зауважив, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Провадження у справі було відкрито ухвалою судді від 21.02.2019 року (а.с. 23).
Вивчивши надані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:
04.04.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 58861-CRED, відповідно до умов якого банк надав боржнику кредит в сумі 5 000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків згідно умов договору на строк до 27.03.2009 року.
Відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у порядку та строки, визначені договором.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору, банк у січні 2008 року звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Заочним рішенням Автозаводського районного суду від 13.06.2008 року (а.с. 3) з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 911 грн. 17 коп., з яких:
-4 384 грн. 21 коп. заборгованість за кредитом;
-526 грн. 96 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом;
кредитний договір розірвано. Рішення набрало законної сили.
За розрахунками банку станом на 03.01.2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 25 571 грн. 65 ко., з яких:
-4 384 грн. 21 коп. заборгованість за кредитом (тіло кредиту);
-21 187 грн. 44 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Оскільки рішення суду заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 911 грн. 17 коп. (4 384 грн. 21 коп. - тіло кредиту, 526 грн. 96 коп. - проценти), банк просить стягнути з відповідача різницю, яка складає 20 660 грн. 48 коп. - процентів за користування кредитом.
14.05.2019 року відповідач подала до суду заяву про застосування строку позовної давності, яку аргументувала наступним:
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідна правова позиція Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 року у справі № 564/2199/15-ц, провадження № 61-2404св18.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З п.п. 91-93 Постанови Великї Палати Верхового Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц випливає висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передають та передбачають самостійну відповідальність невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строк кредитування право кредитора вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу в межах строку кредитування згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо простроченого платежу.
Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов, початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення що місячних платежів (після несплати чергового такого платежу). .
Також передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплат неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується від тривалості правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць), виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця) коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Аналіз норм ст. 266 та ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшено у договорі. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Як зазначено, рішення суду про розірвання кредитного договору набрало законної сили у червні 2008 року.
Отже, позивач пропустив строк позовної давності. Підстав вважати, що строк пропущений з поважних причин, немає.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись викладеними, відповідно до ст.ст. 263-265 ЦПК України,-
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде виготовлено 15.09.2019 року.
Суддя