01 жовтня 2019 року
Київ
справа №0840/3371/18
адміністративне провадження №К/9901/8706/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Смоковича М.І.,
розглянувши клопотання Господарського суду Запорізької області про передачу на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, справи №0840/3371/18 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України про стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою Господарського суду Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, -
28 березня 2019 року скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з даною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року в адміністративній справі №0840/3371/18 (надіслано засобами поштового зв'язку 25.03.2019 року).
Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Господарського суду Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року в адміністративній справі №0840/3371/18 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України про стягнення заробітної плати.
24 травня 2019 року відповідачем заявлено клопотання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Як на обставини, що зумовлюють необхідність передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, заявник посилається на таке:
- касатор не погоджується з правовими висновками у подібних правовідносинах щодо бази нарахування надбавки за вислугу років та застосування норм права, які викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду України від 13.01.2015 року у справі №21-582а14, від 20.09.2017 року за №2а-19282/10/0570, від 17.06.2014 року за №21-91а14; у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі №816/301/16, оскільки вони не враховують норми права, визначені Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року за №108/95-ВР. Таким чином, заявник вважає, що КАС ВС при вирішенні даної справи повинен відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі №816/301/16 та постановах Верховного Суду України від 13.01.2015 року у справі №21-582а14, від 20.09.2017 року за №2а-19282/10/0570, від 17.06.2014 року за №21-91а14.
- на цей час не має рішення Верховного Суду щодо застосування норм права з питання нарахування суддям надбавки за вислугу років у період 2007-2011 років за визначеним порядком (алгоритмом), враховуючи структуру заробітної плати відповідно до Закону № 108/95-ВР;
- чинне у спірний період 2007-2011 роки законодавство не визначало поняття «загальна сума щомісячного заробітку», а офіційне тлумачення положень ч.2 статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону № 108/95-ВР було надано у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013 у справі №1-18/2013;
- надбавка за вислугу років не є самостійною величиною, вона прив'язана до основної заробітної плати (посадового окладу) і є додатковою у складі заробітної плати.
Отже, заявник вважає, що ці питання мають бути досліджені й перевірені палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Скаржник вказує, що приписами статті 346 КАС України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.
Підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду наведені в статті 346 КАС України.
Так, згідно частини 3 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питання прийнятності справ на підставі частини п'ятої статті 346 КАС України, про наявність у справі виключної правової проблеми свідчить: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що жодне із поставлених заявником питань не містить виключної правової проблеми.
Крім того, стаття 346 КАС України містить чіткий перелік окремих підстав для передачі справи на розгляд палати; об'єднаної палати; та Великої Палати Верховного Суду, які відрізняються між собою та не можуть бути узагальнені або застосовуватись альтернативно.
Натомість, заявник в резолютивній частині клопотання просив передати справу на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Аналізуючи решту доводів клопотання, колегія суддів виходить з наступного.
Суд касаційної інстанції, яким відповідно до статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 327 КАС України є Верховний Суд, забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина четверта статті 328 КАС України).
До повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, серед іншого, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів.
Отже, даний спір може бути вирішений Касаційним адміністративним судом.
Колегія суддів, також вважає безпідставними посилання представника позивача щодо необхідності застосування положень частини першої статті 346 КАС України, за приписами якої з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї палати, справа може бути передана на розгляд палати, до якої входить така колегія.
Підставу адміністративного позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто такі, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру, і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність.
Водночас, заявник в клопотанні наполягав, що на цей час не має рішення Верховного Суду щодо застосування норм права з питання нарахування суддям надбавки за вислугу років у період 2007-2011 років за визначеним порядком (алгоритмом), враховуючи структуру заробітної плати відповідно до Закону № 108/95-ВР, що в свою чергу свідчить про відсутність правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС вважає, що клопотання представника позивача є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 346, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ухвалив :
У задоволенні клопотання Господарського суду Запорізької області про передачу на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи №0840/3371/18 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
М.І. Смокович