02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 9901/523/19
адміністративне провадження № П/9901/523/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі усіх Президентів України № 1-6, Ватікан, Рим, Італія, в сукупності до Голів католицької церкви (2КЦ): а) Павла ІІ , б) Бенедікта, в) Франциська про зобов'язання вчинити певні дії,
30 вересня 2019 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду як до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою про зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за цим позовом, Суд виходить з наступного.
За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності (пункт 4); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (пункт 6).
Глава 2 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. Зазначена глава КАС України також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних судів.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік суб'єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у справах, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а саме: Центральна виборча комісія, Верховна Рада України, Президент України, Вища ради правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів.
Згідно частин першою та другою статті 266 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;
3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.
З огляду на положення статті 20 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно фізичної особи, вирішуються окружним адміністративним судом.
Відповідно до статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Отже, за загальним правилом судами, які вирішують адміністративні справи у першій інстанції є місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди). І лише у встановлених процесуальним законом випадках певні категорії спорів підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує дії відповідачів у справі, якими виступають Держава України в особі усіх Президентів України № 1-6 та Ватікан, Рим, Італія, в сукупності до Голів католицької церкви (2КЦ): а) Павла ІІ , б) Бенедікта, в) Франциська.
Проте, враховуючи норми статей 22, 266 КАС України, до юрисдикції Верховного Суду віднесено розгляд позовних вимог лише в частині вимог до Президента України.
Таким чином, позивачем у його позовній заяві об'єднано як позовні вимоги, розгляд яких віднесений до юрисдикції Верховного Суду як суду першої інстанції, так і позовні вимоги, що не належать до юрисдикції цього суду.
Вирішення питання про об'єднання і роз'єднання позовів визначено у статті 172 КАС України.
Так, відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Згідно частини другої статті 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
За правилами частин третьої, четвертої, п'ятої статті 172 КАС України об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження заявлених позовних вимог, через належність їх розгляду за правилами виключної підсудності різними судам.
Відповідно до пункту шостого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи обґрунтування позовної заяви, а також вимоги частини шостої статті 172 КАС України, відсутні підстави для роз'єднання позовних вимог на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене, позовна заява підлягає поверненню позивачеві з усіма доданими до неї документами, оскільки позивачем у позовній заяві об'єднані вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Керуючись статтями 169, 171-172, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі усіх Президентів України № 1-6, Ватікан, Рим, Італія, в сукупності до Голів католицької церкви (2КЦ): а) Павла ІІ , б) Бенедікта , в) Франциська про зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя М. М. Яковенко