01 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №160/9438/18
адміністративне провадження №К/9901/25422/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Стародуба О. П., Кравчука В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі за його позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ НП в Дніпропетровській області, які виразились у незарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років: у пільговому обчисленні періодів проходження служби в органах внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною та організованою злочинністю, часу проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, а також часу навчання у ВНЗ з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби;
- зобов'язати ГУ НП в Дніпропетровській області здійснити розрахунок вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням: у пільговому обчисленні періодів проходження служби в органах внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною та організованою злочинністю, часу проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, а також час навчання у ВНЗ з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби, та направити необхідні документи для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. а ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 70 % його грошового забезпечення;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. а ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70 % його грошового забезпечення та виплачувати пенсійне забезпечення, починаючи з 10 жовтня 2018 року.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28 січня 2019 року позов задовольнив.
Визнав протиправними дії ГУ НП в Дніпропетровській області щодо незарахування до вислуги років ОСОБА_1 : у пільговому обчисленні - періодів проходження служби в органах внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною та організованою злочинністю, часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, а також часу навчання у ВНЗ - з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби;
Зобов'язав ГУ НП в Дніпропетровській області здійснити розрахунок вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням: у пільговому обчисленні періодів проходження служби в органах внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною та організованою злочинністю, часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, а також часу навчання у ВНЗ з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби, та направити необхідні документи для перерахунку пенсії позивачу відповідно до п. а ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70 % його грошового забезпечення.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. а ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70 % його грошового забезпечення та виплачувати пенсійне забезпечення, починаючи з 10 жовтня 2018 року.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 01 серпня 2019 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року та задовольнив позов частково.
Визнав протиправною відмову ГУ НП в Дніпропетровській області у незарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років: у пільговому обчисленні - часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, а також час навчання у вищому навчальному закладі - з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби.
Зобов'язав ГУ НП в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у пільговому обчисленні - час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, а також час навчання у вищому навчальному закладі - з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, 04 вересня 2019 року позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України з огляду на таке.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Нормами ч. 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З касаційної скарги убачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, прийнятого в порядку спрощеного провадження.
Предметом розгляду в цій справі є визнання протиправними дій та зобов'язання суб'єкта владних повноважень зарахувати до вислуги років позивача час його служби та навчання у пільговому обчисленні.
Ознайомившись із касаційної скаргою, колегія суддів встановила відсутність виняткових обставин та фундаментальних правових проблем. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа № 161/4876/17).
За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. «с» ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах та «а» та «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, ЄСПЛ може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі за його позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді: О. П. Стародуб
В. М. Кравчук