01 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №803/843/16
адміністративне провадження №К/9901/25510/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Саприкіної І. В.,
суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,
перевіривши касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АВАНТ - БАНК» Кічук О.І. на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АВАНТ - БАНК» Ларченко І.М., третя особа - ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АВАНТ - БАНК» (далі - ПАТ «АВАНТ - БАНК») Ларченко І.М. (далі - Уповноважена особа Фонду), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просила:
- визнати протиправним наказ відповідача від 23 лютого 2016 року № 57 та повідомлення від 04 березня 2016 року № 1120 про визнання нікчемним правочину;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «АВАНТ-БАНК».
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 14 липня 2016 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її до суду апеляційної інстанції.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 жовтня 2016 року скасував постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та закрив провадження у справі.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 червня 2019 року скасувала ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити до реєстру вкладників ОСОБА_1 , як вкладника, що має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, справу в цій частині направила для продовження розгляду до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Змінила ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року в частині закриття провадження у справі стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним договору банківського вкладу, виклала її мотивувальну частину в редакції постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року, в решті судове рішення залишила без змін.
Після повернення справи до суду апеляційної інстанції, Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 серпня 2019 року скасував постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити до реєстру вкладників ОСОБА_1 , як вкладника, що має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та задовольнив позов у цій частині.
Зобов'язав Уповноважену особи Фонду включити ОСОБА_1. до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «АВАНТ-БАНК».
03 вересня 2019 року Уповноважена особа Фонду направила до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
З касаційної скарги вбачається, що Уповноважена особа Фонду оскаржує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року. Предметом розгляду у цій справі є визнання протиправним рішення та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати додаткову інформацію для включення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
За п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Тлумачення ч. 6 ст. 12 КАС України свідчить, що малозначна справа є такою у силу своїх властивостей незалежно від того, чи визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки ч. 6 ст. 12 КАС України розміщена в розділі 1 «Загальні положення» КАС України, то вона поширюється і на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. «с» ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах та «а» та «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Рішення суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року (справа № 820/1317/16) та від 12 грудня 2018 року (справа № 814/4091/15).
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АВАНТ - БАНК» Кічук О.І. на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АВАНТ - БАНК» Ларченко І.М., третя особа - ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АВАНТ - БАНК» Кічук О.І. копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді: В. М. Кравчук
С. М. Чиркін