Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №2а-2121/12/1370
адміністративне провадження №К/9901/8905/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ТОВ «Мальви-Маркет» подало до суду позов, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003032321 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 092 563,73 грн, зокрема в сумі 729 375,15 грн за основним платежем та в сумі 363 188,58 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що господарські операції підтверджені первинними документами. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість. Податкові повідомлення-рішення є неправомірними.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2012 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003032321 в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 567 957,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Суд стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 1115 грн судового збору.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2015 залишив без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2012.
ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Посилаючись на обставини, що зазначені в акті перевірки, зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.06.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 23.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 24.09.2019.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2011 № 0003032321 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 729375,15 грн за основним платежем та в сумі 363 188,58 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 729375,15 грн, зокрема за травень 2011 року в сумі 3000,00 грн, за серпень 2011 року в сумі 395962 грн та за вересень 2011 року в сумі 330 412,98 грн, за операціями з придбання у ТОВ «Технобудальянс» та ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» будівельно - монтажних робіт.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин регулювався статтями 198, 201 Податкового кодексу України.
Аналіз зазначених норм свідчить, що право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з господарською діяльністю.
У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.
До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість обов'язково має бути підтверджений ще й податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з поставки ТОВ «Технобудальянс» послуг з бетонування вертикальних колон за адресою: м. Львів, вул. Сумська, 8-10.
Суди дослідили копії первинних документів, складених щодо зазначених господарських операцій: договору, акту виконаних робіт, податкової накладної, та за результатами їх оцінки дійшли висновків про їх достатність та підтвердження ними реального вчинення господарських операцій.
Отже, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи безпосередньо дослідили докази та поклали їх в основу рішення в частині задоволення позову, надавши оцінку аргументам сторін.
Щодо висновку контролюючого органу про нереальне вчинення господарських операцій позивача з контрагентом, який обґрунтовується посиланням на інформацію, що міститься у акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Технобудальянс» про нереальність господарських операцій цього контрагента з покупцями, то таке обґрунтування є недостатнім за відсутності аналізу самих господарських операцій між ТОВ «Мальви-Маркет» та ТОВ «Технобудальянс» та первинних документів. Закон не ставить виникнення у платника податку права на податковий кредит залежно від дотримання вимог податкового закону постачальником.
Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування у частині задоволення позову. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів, зроблених в результаті застосування норм матеріального права до установлених судом обставин на підставі досліджених та оцінених доказів.
Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому суд касаційної інстанції бере до уваги, що судові рішення у частині відмови в задоволенні позову, не оскаржуються.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду