Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №725/326/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10521/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 (головуючий суддя Гонтарук В.М., судді: Біла Л.М., Граб Л.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України Жижияна Івана Євгеновича, головного державного інспектора Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України Фонаря Руслана Ярославовича про визнання незаконними дій та скасування постанови у справі про порушення митних правил,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника начальника Чернівецької митниці ДФС Жижияна І.Є., Головного державного інспектора Чернівецької митниці ДФС Фонаря Р.Я. про визнання незаконними дій та скасування постанови у справі про порушення митних правил.
Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено частково.
Не погоджуючись рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі митний орган просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 та залишити в силі постанову Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15.02.2016.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції неправомірно скасована постанова про порушення митних правил. Відповідач вказує, що Чернівецькою митницею належним чином повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду справи. Митний орган посилається на рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджує отримання позивачем протоколу про порушення митних правил, де зазначено відомості про розгляд справи; будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, позивач на розгляд не з'явився, клопотань про перенесення розгляду від позивача на адресу митниці не надходило.
Позивач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 відкрито касаційне провадження у справі №725/326/16-а.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2015 на громадянина України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1568/40802/15 за статтею 485 Митного кодексу України.
Як вбачається зі змісту протоколу, 20.11.2015 ДФС України на адресу Чернівецької митниці ДФС було направлено лист митних органів Республіки Литва від 03.11.2015 №(20.4/19)3В-11584 та надано електронний витяг експортної митної декларації №14LTKR5000EK0AB015 від 05.12.2014, а також копію FAKTURA (інвойсу) від 04.12.2014 GA №35785 щодо експорту з митної території Литви до України транспортного засобу марки «RENAULT», модель «Megane Scenic», кузов № НОМЕР_1 . При вивчені наданих митними органами Республіка Литва документів, встановлено, що в графі 22 електронного витягу експортної митної декларації №14LTKR5000EK0AB015 від 05.12.2014 та FAKTURA (інвойсі) від 04.12.2014 СA №35785 зазначено, що фактурна вартість транспортного засобу, становить 18558,80 литовських літ (5375,00 євро).
У ході проведеної перевірки митним органом встановлено, що легковий автомобіль марки «RENAULT», модель «Megane Scenic», що був у користуванні, рік випуску 2010, колір сірий, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна - НОМЕР_3 був ввезений на митну територію України 10.12.2014 громадянином України ОСОБА_1
При ввезені даного транспортного засобу на митну територію України громадянином ОСОБА_1 до митного контролю було подано наступні документи: рахунок-фактуру від 04.12.2014 №35785, де фактурна вартість транспортного засобу становить 4900 євро, митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.11.2010 №F23603184, тимчасове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05.12.2014 №12035891, довіреність від 03.12.2014 надана ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до вказаної Довіреності громадянка ОСОБА_3 уповноважила громадянина ОСОБА_1 перегнати з будь-якої країни до місця його проживання до України придбаний автомобіль, будь-якої марки.
З метою проведення митного оформлення легкового автомобіля марки «RENAULT», модель «Megane Scenic», що був у користуванні, модельний рік випуску 2010, календарний рік випуску 2010, колір сірий було здійснено електронне декларування зазначеного транспортного засобу у Чернівецькій митниці ДФС згідно ЕМД ІМ40ДЕ №408040002/2014/005171 та товаросупровідних документів.
При цьому, у графі 22 ЕМД ІМ40ДЕ №408040002/2014/ 005171 та рахунку-фактури від 04.12.2014 №35785 фактурна вартість транспортного засобу становить 16918,72 литовських літ (4900 євро).
З урахуванням інформації про вартість транспортного засобу «RENAULT», модель «Megane Scenic» номер кузова: НОМЕР_1 , отриманої від митних органів Литовської республіки, по курсу Національного Банку України станом на 12.12.2014 сума необхідних до сплати податків та зборів по ЕМД ІМ40ДЕ №408040002/2014/005171 від 12.12.2014 повинна була становити 80643,33грн. (мито - 10730,17грн., акциз - 38588,99грн., ПДВ - 31324,17грн.), що на 2952,01грн. більше ніж фактично було сплачено позивачем.
Встановивши порушення статті 485 Митного кодексу України 18.12.2015 головним державним інспектором аналітично - пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Чернівецької митниці ОСОБА_4 на громадянина України ОСОБА_1 було складено протокол №1568/40802/15 про порушення митних правил.
За наслідками складеного протоколу 22.01.2016 Заступником начальника Чернівецької ДФС Жижияном І.Є. винесено постанову про порушення митних правил №1568/40800/15 та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України у зв'язку з вчиненням неправомірних дій, спрямованих на зменшення необхідних до сплати податків та зборів в сумі 2952,01грн. та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 8856,03грн.
Вважаючи дії відповідача щодо складання протоколу протиправними та протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, посилався на встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Суд вказав, що з об'єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого статті 485 МК України, у даному випадку характеризується наявністю дій, зокрема щодо заявлення у митній декларації неправдивих відомостей щодо митної вартості товару, що призвело до неправомірного зменшення розміру митних платежів.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив частково. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Чернівецької митниці ДФС Жижияна І.Є. від 22.01.2016 №1568/40802/15 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Суд дійшов висновку, що Чернівецькою митницею не було дотримано порядок провадження у справах про порушення митних правил і розгляду відповідної справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , що виключає можливість притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що легковий автомобіль марки «RENAULT», модель «Megane Scenic», що був у користуванні, рік випуску 2010, колір сірий, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна - НОМЕР_3 був ввезений на митну територію України 10.12.2014 громадянином України ОСОБА_1 . З метою проведення митного оформлення легкового автомобіля марки «RENAULT» було здійснено електронне декларування зазначеного транспортного засобу у Чернівецькій митниці ДФС згідно ЕМД ІМ40ДЕ №408040002/2014/005171. При цьому, у графі 22 ЕМД ІМ40ДЕ №408040002/2014/ 005171 та рахунку-фактури від 04.12.2014 №35785 фактурна вартість транспортного засобу становить 16918,72 литовських літ (4900 євро).
20.11.2015 Державною фіскальною службою України на адресу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби було направлено лист митних органів Республіки Литва та надано електронний витяг експортної митної декларації №14LTKR5000EK0AB015, а також копію FAKTURA (інвойсу) щодо експорту з митної території Литви до України транспортного засобу марки «RENAULT», модель «Megane Scenic», кузов № НОМЕР_1 . При вивчені наданих митними органами Республіка Литва документів, встановлено, що в графі 22 електронного витягу експортної митної декларації №14LTKR5000EK0AB015 від 05.12.2014 та FAKTURA (інвойсі) від 04.12.2014 СA №35785 зазначено, що фактурна вартість транспортного засобу, становить 18558,80 литовських літ (5375,00 євро).
18.12.2015 на громадянина України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1568/40802/15 за статтею 485 Митного кодексу України.
За наслідками складеного протоколу 22.01.2016 посадовою особою прийнято постанову про порушення митних правил № 568/40800/15 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України у зв'язку з вчиненням неправомірних дій, спрямованих на зменшення необхідних до сплати податків та зборів в сумі 2952,01грн. та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 8856,03грн.
Правовідносини у справі регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частиною четвертою статтею 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно статті 319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Положеннями статті 495 Кодексу визначено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Судом першої інстанції встановлено, що як вбачається з досліджених письмових доказів, наданих представником відповідача, зокрема, рахунку-фактури від 04.12.2014, що був складений ОСОБА_1 на підставі доручення від імені ОСОБА_3 та наданий Литовській стороні, у ньому було зазначено митну вартість транспортного засобу марки «Renault» модель «Megane Scenic», кузов № НОМЕР_1 у розмірі 5375,00 Євро.
Однак, під час здійснення електронного митного декларування зазначеного транспортного засобу на території України ОСОБА_1 було вказано митну вартість зазначеного транспортного засобу як 4900,00 євро.
Судом констатовано, що такі дії позивача призвели до зменшення необхідних до сплати податків та зборів у розмірі 2952грн. 01коп.
Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження митної вартості товару, зазначеної у поданій ним митній декларації, суд першої інстанції правильно вважав встановленим факт неправомірних дій, спрямованих на зменшення необхідних до сплати податків та зборів, вчинених позивачем.
Відповідно до частиною першою статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
З аналізу нормативного регулювання висновується, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Такі правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.
Статтею 488 МК України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Судом першої інстанції також досліджено обставини щодо дотримання строку накладення адміністративного стягнення. Так, про вчинене ОСОБА_1 правопорушення, посадовим особам Чернівецької митниці ДФС стало відомо із звернення митних органів Литовської Республіки від 03.11.2015. У свою чергу, протокол про порушення митних правил відносно позивача було складено 18.12.2015, тому суд дійшов висновку про те, що відповідачем не порушено встановлений законом строк притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до приписів статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 526 МК України визначено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Апеляційний суд під час розгляду справи дійшов висновку, що позивач не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки протокол про порушення митних правил, у якому міститься відповідна інформація, позивачу не вручався і не надсилався.
Проте, таке твердження суду апеляційної інстанції не є вірним. Судом першої інстанції з'ясовано та як вбачається з матеріалів справи в оскаржуваній постанові наявне посилання на пояснення позивача щодо вчиненого правопорушення, що підтверджується також письмовими поясненнями, наданими позивачем, які містяться в матеріалах митної справи, досліджуваної судами.
З огляду на встановлене, касаційний суд зауважує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
На підставі викладеного, з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Верховний Суд має підстави вважати, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що Чернівецькою митницею не було дотримано порядок провадження у справах про порушення митних правил і розгляду відповідної справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , що у свою чергу виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення.
За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Чернівецької митниці ДФС підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 скасувати.
Постанову Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15.02.2016 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду