02 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8949/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Бруновської Н.В., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 300/1181/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Тимощук О.Л. в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області 04.07.2019 року), -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся з адміністративним позовом до Вигодської селищної ради (далі - також відповідач) про визнання протиправним несвоєчасне надання публічної інформації.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області щодо несвоєчасного надання відповіді на запит про доступ до публічної інформації від 06.05.2019.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що відповідь на запит позивача від 06.05.2019 оформлено 11.05.2019, в межах строку, визначеного законом, та направлено ОСОБА_1 засобом поштового зв'язку простою поштовою кореспонденцією, факт відправки якої поштовим відділенням не фіксується. На конверті, яким відправлялася відповідь, є лише відбиток штемпеля центру обробки пошти в м. Івано-Франківську, а не поштового відділення, що відповідно не доводить факту несвоєчасного відправки відповіді позивачу. Звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправною бездіяльності може бути заявлена виключно разом з вимогою про зобов'язання вчинити певні дії. Позивачем отримано відповідь на його запит, а тому підстав для визнання протиправною бездіяльності немає.
Справа призначалася та розглядалася в порядку письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 06.05.2019, у порядку. визначеному Законом України від 13.01.2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) звернувся до голови Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області із запитом про доступ до публічної інформації, у якому просив надати копію договору, укладеного Вигодською селищною радою з Львівською регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» про проведення робіт із землеустрою на земельних ділянках, які розташовані за межами населених пунктів: смт Вигода, с. Пациків, с. Вишків, с. Кропивник, с. Новоселиця, с. Новошин, с. Пшеничник, с. Сеничів, с. Старий Мізунь, с. Новий Мізунь .
Відповідно до відтиску штампу вхідної кореспонденції, вищевказаний запит отримано відповідачем 06.05.2019 та зареєстровано за вхідним номером 20.
Відповідь на даний запит надана листом від 11.05.2019 року № 2, підписаним селищним головою Вигодської селищної ради, у якому вказано про те, що відповідачем не укладався договір з Державним підприємством «Центр Державного земельного кадастру» на здійснення заходів з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності; рішенням Вигодської селищної ради від 29.03.2019 № 26-3/2019 надано згоду на передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів смт. Вигода, с. Пациків, с . Вишків , с. Кропивник, с. Новоселиця, с. Новошин, с. Пшеничник, с. Сеничів, с. Старий Мізунь, с. Новий Мізунь Вигодської селищної ради Долинського району .
Згідно із наявної в матеріалах справи копії конверта вбачається, що вищевказаний лист на поштову адресу ОСОБА_1 відправлено 17.05.2019, що підтверджується відтиском календарного штемпеля поштового відділення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача, яка проявилась у порушенні встановленого Законом п'ятиденного строку надання відповіді на запит унеможливила реалізацію позивачем гарантованого Конституцією України та Законом № 2939-VI права на доступ до публічної інформації, яке підлягає відновленню шляхом визнання такої бездіяльності Вигодської селищної ради протиправною.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Із змісту запиту позивача слідує, що вони стосується доступу до публічної інформації.
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно із статтею 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Частиною 1 ст. 13 Закону № 2939-VI визначено перелік розпорядників публічної інформації, якими зокрема є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Запит на інформацію, згідно з частиною першою статті 19 вказаного Закону, - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбачено статтею 23 Закону № 2939-VI.
З матеріалів справи встановлено, що відповідь на запит ОСОБА_1 простою кореспонденцією направлено одержувачу лише 17.05.2019.
Інших доказів, які б підтверджували, що лист, датований 11.05.2019 року, надсилався позивачу раніше, відповідачем суду не надано.
В апеляційній скарзі відповідач покликається на положення наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, яким затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень. Також зазначає, що судом першої інстанції не досліджено той факт, що на конверті зафіксовано відтиск поштового штемпеля, на якому зазначено «Івано-Франківськ ЦОП 18». Тобто, станом на 17.05.2019 поштове відправлення перебувало у обласному центрі оброблення пошти, а тому 17.05.2019 не може розцінюватись як день здачі відповіді на запит позивача на пошту.
Колегія суддів не погоджується з даним твердженням апелянта, оскільки відповідно до пункту 73 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» Під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.
Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.
Так, згідно із пунктом 1 розділу ІІ «Нормативні строки пересилання поштових відправлень», нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Місцева письмова кореспонденція (листи, картки, бандеролі, секограми) - письмова кореспонденція, що пересилається у межах населеного пункту, а в сільській місцевості - у межах території, яка обслуговується одним об'єктом поштового зв'язку; нормативний строк пересилання простих листів та поштових карток - час, установлений для пересилання простих листів та поштових карток з часу останнього виймання з поштових скриньок до часу вкладання до абонентської поштової скриньки одержувача.
Оскільки нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, дата відповіді на запит позивача 11.05.2019, 12.05.2019 - вихідний день, то крайній термін отримання позивачем даної відповіді є 15.05.2019.
З огляду на зазначене, відповідачем не дотримано п'ятиденного строку з дня отримання запиту.
Крім того, на підтвердження правомірності своїх дій, апелянтом не надано витягу з журналу вихідної кореспонденції.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що висновки, сформовані судом першої інстанції є підставними та обґрунтованими, а тому оскаржуване судове рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У рішенні від 25 червня 2013 року (§20, 24-26) у справі Youth Initiative forv. Serbia зазначено, що ЄСПЛ готовий розглядати справи про доступ до публічної інформації за статтею 10 Конвенції. «Концепція «свободи отримувати інформацію» включає право доступу до інформації». «Коли неурядова організація займається справами громадського інтересу, як у випадку цього заявника, вона виконує роль громадського «сторожового пса » і має таку ж важливість, як ЗМІ». Зауваживши, що відносно заявника «мало місце втручання у його право на свободу вираження» і що таке втручання суперечило національному законодавству Сербії, ЄСПЛ визнав порушення статті 10 Конвенції.
Таким чином, встановлена у справі, що розглядається, безпідставне затягування відповідача надати позивачу запитувану інформацію свідчить про недотримання відповідачем міжнародних стандартів щодо доступу до публічної інформації.
Щодо доводів позивача, що самостійно вимога про визнання протиправною бездіяльності заявлятися не може, апеляційний суд зазначає, що таке трактування норм КАС України є невірним, оскільки позивач вільний у виборі способів захисту його порушеного права.
В даному випадку порушене право позивача саме протиправною бездіяльністю відповідача, який не надав своєчасно, у визначені законом терміни відповідь на запит публічної інформації.
Визнання протиправною такої бездіяльності достатньо для відновлення порушеного права.
У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної4 відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 300/1181/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Н. В. Бруновська
С. М. Кузьмич