01 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/6070/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.
за участі представника позивача: Рустамова Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року (рішення ухвалене о 15:51 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Сакалоша В.М., повний текст рішення складено 26.04.2019 року) у справі за позовом приватного акціонерного товариства “Концерн Хлібпром” до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити дії,-
У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування рішення № UA500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів від 31.01.2019, визнання протиправною та скасування картку відмови у прийнятті митної декларації №UA500090/2019/00004 від 01.02.2019, зобов'язання Одеську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, згідно даних митної декларації №UA500090/2019/000678 від 21.01.2019.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 21 січня 2019 року представником позивача - декларантом ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» подано до Одеської митниці ДФС України електронну митну декларацію № UA500090/2019/000678 для митного оформлення товару, в якій задекларовано митну вартість відповідно до статті 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості №1), а саме: бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, в кількості 57 600 кг за ціною 2.75 доларів США/кг на загальну суму 158 400.00 доларів США. Однак, відповідач не погодився із вище зазначеною декларантом митною вартістю товару і 31.012019 року службовою особою Одеської митниці ДФС винесено рішення від 31.01.2019 № UA 500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2019/00004. Зазначеною карткою митним органом відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації від 21.01.2019 року №UA500090/2019/000678. Митна вартість товару визначалась митним брокером за першим методом визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складається з ціни придбання товару. Зокрема, в графі 42 вищевказаної митної декларації «ціна товару» вказано 158 400.00 USD. У графі 45 «коригування» вказано 4 432 163.79 грн., курс валюти, графа 23 1 долар США = 27.980832 грн. Тобто, у результаті коригування митна вартість товару збільшилась та склала 3.5 долара США/кг (вартість у контракті 2.75 доларів США/кг). Таким чином позивач зазначає, що в результаті відмови митного органу в прийнятті митної декларації та і винесенні службовою особою митного органу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів позивачем необхідно надлишково сплатити до Державного бюджету України податок на додану вартість на загальну суму 232 089,79 грн.. Просив позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано рішення №UA500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів від 31.01.2019р. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації №UA500090/2019/00004 від 01.02.2019р. Зобов'язано Одеську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, згідно даних митної декларації №UA500090/2019/000678 від 21.01.2019р.
Рішення суду першої інстанції оскаржила Одеська митниця ДФС. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2018 року між ПрАТ «Концерн Хлібпром» (покупець) та COOPERATIVА DOS CAFEICULTORES E AGROPECUARISTAS DE IBIRACI LTDA (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу №25/09. Відповідно до п.1.1. контракту продавець продає, а покупець купує зелену каву в зернах. Детальний опис товару визначається цим контрактом та специфікаціями до нього. Відповідно до п.3.1. Контракту поставка Товару здійснюється на умовах CIF- Чорноморськ (відповідно до Правил INCOTERMS в редакції 2010 року). Якщо в специфікації до цього Контракту сторони погодять інші умови поставки, тоді партія Товару поставляється на умовах зафіксованих в специфікації.
06 грудня 2018 року сторони Контракту уклали додаткову угоду до контракту та вирішили змінити пункт 2 у специфікаціях №1, 2, 3, 4 від 16.10.2018р. до контракту та викласти його в наступній редакції: «У зв'язку із введенням воєнного стану в Одеській області (Україна), поставка Товару здійснюється на умовах CFR-Чорноморськ (відповідно до Правил INCOTERMS в редакції 2010 року) для подальшої поставки в Україну, з відвантаженням у грудні 2018 року.».
21 січня 2019 року представником позивача - декларантом ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» подано до Одеської митниці ДФС України електронну митну декларацію № UA500090/2019/000678 для митного оформлення товару, в якій задекларовано митну вартість відповідно до статті 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості №1), а саме: бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, в кількості 57 600 кг за ціною 2.75 доларів США/кг на загальну суму 158 400.00 доларів США.
Також, з електронною митною декларацією №UA500090/2019/000678 було надано до митниці: контракт купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018 року; додаткова угода від 16.10.2018 року до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р.; специфікації №№1,2,3,4 від 16.10.2018 року до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р., згідно яких митна вартість становить 2.75 дол. США/кг; додаткова угода від 06.12.2018р. до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р. про зміну умов поставки на CFR-Чорноморськ; інвойс №018/2018 від 27.11.2018 року, що підтверджує вартість Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; платіжне доручення в іноземній валюті №56 від 27.11.2018року, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; платіжне доручення в іноземній валюті №57 від 27.11.2018року, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; платіжне доручення в іноземній валюті №58 від 27.11.2018року, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; платіжне доручення в іноземній валюті №59 від 27.11.2018 року, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; лист постачальника про формування вартості товару з урахуванням біржових котирувань на даний вид товару на момент випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2019/00004.
За результатами розгляду ЕМД № UA500090/2019/000678 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2019 № UA 500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.02.2019 №UA500090/2019/00004. У результаті здійснення відповідачем коригування митна вартість товару збільшилась та склала 3,5 долара США/кг, у зв'язку з чим позивачу необхідно надлишково сплатити до Державного бюджету України податок на додану вартість на загальну суму 232 089,79 грн.
Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), 2) другорядні, а) за ціною договору щодо ідентичних товарів, б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в) на основі віднімання вартості, г) на основі додавання вартості (обчислена вартість), ґ) резервний.
Як вбачається з рішення Одеської митниці ДФС № UA500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів від 31.01.2019 про коригуванні митної вартості зазначено, що «…відповідно до п.3.1 Контракту від 25.09.2018 №25/09 поставка повинна здійснюватися на умовах CIF-Чорноморськ.
Згідно інвойсу поставка заявлена на умовах CFR-Чорноморськ. Різні умови поставки товарів визначають складові, що входять до ціни товару, проте змін до встановленої ціни специфікаціями не відбулось, комерційна пропозиція, прайс виданий на умовах поставки CIF. Також у п.3.1 контракту зазначено, що якщо в специфікації до цього контракту сторони погодять інші умови поставки, тоді партія товару, погоджена такою специфікацією, поставляється на умовах зафіксованих в специфікації.
Проте, в специфікаціях №1,2,3,4 погоджені умови поставки CIF. На умовах CIF відповідно до Інкотермс продавець зобов'язаний забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Страхових документів не надано».
Разом з тим, на підтвердження правильності визначення складових вартості товару та на підтвердження умов поставки за контрактом позивач надав до митниці, в тому числі: додаткову угоду від 06.12.2018р. до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р. про зміну умов поставки на CFR-Чорноморськ. Відповідно до Правил INCOTERMS в редакції 2010 року на умовах поставки СFR страхування товару не здійснюється взагалі, а відтак, витрати щодо страхування не є складовою вартості товару.
Також, відповідач у картці відмови підтвердив, що декларантом було надано відповідачу, а відповідачем було здійснено перевірку всіх вищевказаних документів, що підтверджують митну вартість товару, в тому числі і вказаної додаткової угоди від 06.12.2018р. до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р. про зміну умов поставки на CFR-Чорноморськ.
Оскільки за умовами контракту передбачено, зокрема, можливість зміни умов поставки, шляхом укладення додаткових угод і позивачем були внесені відповідні зміни до контракту, то за правилами п.7 ч.10 ст.58 МК України ці складові (а саме, витрати страхування товару) не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Основним джерелом інформації про вартість товару є контракт та додатки до нього, тоді як інвойси є додатковими документами.
Аналогічна правова позиція відображає Верховний Суд у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17.
Таким чином апеляційний суд вважає, що ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (така ж позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №810/4296/16 та у справі №815/143/17, у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №814/1647/16, у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
Судова колегія звертає увагу, що відповідач не долучив жодних доказів, щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування та свідчили би про наявність сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що по товару рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 3.50 дол./кг нетто, митна декларація №UA125230/2018/752098 від 18.04.2018 з урахуванням виробника Cooperativа Dos Cafeicultores, ніж заявлено декларантом - 2.77 дол/кг нетто.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, так як порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Крім того, в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року у справі №1.380.2019.001657 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 02.10.2019р.