01 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/6786/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у справі № 140/1251/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Плахтій Н.Б.,
час ухвалення рішення - 22.05.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 22.05.2019 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач, Ковельське ОУПфУ) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016, зобов'язання призначити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, отримуючи пенсію за віком з 03.04.2010 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), 22.02.2019 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). При цьому до заяви про призначення пенсії за віком надала новий пакет документів про стаж та заробіток, в тому числі й набутого після призначення попередньої пенсії. Однак, відповідач листом від 14.03.2019 відмовив у переведенні на пенсію за віком, оскільки при переведенні на пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки розмір пенсії зменшується.
Позивач вважає такі дії неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення в розмірі, відповідному її заробітній платі та стажу, так як в даному випадку мало місце призначення пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому Ковельське ОУПфУ було зобов'язане призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки 2016-2018 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене із порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції та дії відповідача не відповідають діючому законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення в розмірі, відповідному її заробітній платі та стажу, так як в даному випадку мало місце призначення пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому Ковельське ОУПфУ було зобов'язане призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки 2016-2018 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії
Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 4 7 розділу XV Закону №1058-ІV з 01.10.2017 передбачено, що особам, пенсії / щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України … «Про державну службу» …, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4 3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію / щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України … «Про державну службу» … із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Системний аналіз змін, внесених до Закону №1058-ІV Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, свідчить про те, що з 01.10.2017 запроваджено автоматичний перерахунок усіх пенсій, зокрема і тих, що призначені за Законом №3723-ХІІ в разі її збільшення, та автоматичне переведення пенсії на умовах, передбачених Законом №1058-ІV. При цьому фінансування таких пенсій здійснюється як за рахунок коштів Пенсійного фонду, так і за рахунок коштів Державного бюджету.
Таким чином, посилання позивача на ту обставину, що за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернулась вперше, відтак в даному випадку не було переведення з одного виду пенсії на інший, суд першої інстанції до уваги не взяв, оскільки вказане не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, не правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 03.04.2010 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу», що підтверджується копією пенсійної справи (а.с.39-203).
22.02.2019 позивач звернулася до Ковельського ОУПфУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.175).
14.03.2019 відповідач листом повідомив позивача, що при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV розмір пенсії зменшується на 426,68 грн., з огляду на що рішенням управління від 03.03.2019 відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.12, 203).
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Переведення з одного виду пенсії на інший виконується в порядку, передбаченому частиною третьої статті 45 вищезгаданого Закону. Як зазначено в цієї статті, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач не надавала згоду на врахування зарплати із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а навпаки наполягає на застосуванні цього показника за останні три роки.
Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом, тому положення частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин взагалі не підлягають застосуванню.
В даному випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права саме на призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Отже, позов підлягає задоволенню, враховуючи те, що 22 лютого 2019 року року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком із урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то пенсію необхідно призначити з дня досягнення позивачем пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а доводи апелянта спростовують висновки суду.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на вищевикладене, є підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у справі № 140/1251/19 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , викладеної у листі № 2914/02-21-21 від 14.03.2019 року.
Зобов'язати Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 квітня 2019 року, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати для призначення пенсії за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ковельського об'єднаного управління пенсійного фонду України ( вул. Незалежності,101, м. Ковель, Волинська область, ЄДРПОУ 37788984) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1921 ( одна тисяча дев'ятсот двадцять одна )грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Я. С. Попко
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 02.10.2019 року