26 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6007/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Ваврик Х.Б.,
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача Кіх О.Г.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 1.380.2019.000659 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Костецький Н.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (тепер ГУ ДПС у Львівській області) про стягнення середнього заробітку за затримку виплати сум, що належать при звільненні,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 11.02.2019 звернулися в суд із адміністративним позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просили стягнути з відповідача в користь ОСОБА_3 148 049 грн 32 коп. середнього заробітку за затримку виплати сум, що належать при звільненні; в користь ОСОБА_4 154 916 грн 86 коп. середнього заробітку за затримку виплати сум, що належать при звільненні; в користь ОСОБА_1 148 742 грн 40 коп. середнього заробітку за затримку виплати сум, що належать при звільненні; в користь ОСОБА_2 154 916 грн 86 коп. середнього заробітку за затримку виплати сум, що належать при звільненні та в користь ОСОБА_5 142 267 грн 65 коп. середнього заробітку за затримку виплати сум, що належать при звільненні.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виплати сум, що належали йому на день звільнення у розмірі 59 083 грн 73 коп. Стягнуто з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати сум, що належали йому на день звільнення у розмірі 85 302 грн 81 коп. Стягнуто з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати сум, що належали йому на день звільнення у розмірі 61 550 грн 44 коп. Стягнуто з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки виплати сум, що належали йому на день звільнення у розмірі 65 469 грн 82 коп. Стягнуто з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати сум, що належали йому на день звільнення у розмірі 67 843 грн 98 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої ГУ ДФС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачі 27.04.2017 звернулись до Львівського окружного адміністративного суду із вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу в понадурочний час та у вихідні дні, а також за затримку у виплаті всіх сум, що належали при звільненні за період 05.04.2016 по 15.04.2016. За таких обставин, між сторонами виник спір про розмір належних до виплати сум заробітної плати, а саме, за роботу в понадурочний час та у вихідні дні. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року у справі № 813/1625/17 позов задоволено частково. Зокрема задоволено вимоги позивачів про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу в понадурочний час та у вихідні дні (однак суму позовних вимог було зменшено судом), та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Скаржник вважає, що стягнення середнього заробітку з моменту звільнення по день фактичного розрахунку можливе за умови відсутності спору про їх розмір. Тому позивачі неправомірно обчислюють період сплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за роботу в понадурочний час та у вихідні дні - з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, оскільки такі виплати слід обраховувати після ухвалення судового рішення.
Крім того, скаржником з посиланням на припинення юридичної особи Головного управління шляхом реорганізації у вигляді перетворення на Головне управління ДПС у Львівській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» заявлено клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником.
Відтак, з урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне замінити відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечили вимоги наведені в апеляційній скарзі та просили залишити її без задоволення.
У судовому засіданні позивачі - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що що позивачів було звільнено з Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у зв'язку із скороченням штатної чисельності відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема, ОСОБА_3 - наказом від 05.04.2016 №12-о; ОСОБА_5 - наказом №11-о від 04.04.2016; ОСОБА_1 - наказом від 05.04.2016 №12-о; ОСОБА_2 - наказом від 05.04.2016 №12-о; ОСОБА_4 - наказом №12-о від 05.04.2016.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №813/1625/17 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку - адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за роботу в понадурочний час та у вихідні (неробочі) дні у сумі 37 399 грн 73 коп. Стягнуто з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі за роботу в понадурочний час та у вихідні (неробочі) дні у сумі 36300 грн 93 коп. Стягнуто з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за роботу в понадурочний час та у вихідні (неробочі) дні у сумі 48137 грн 72 коп. Стягнуто з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за роботу в понадурочний час та у вихідні (неробочі) дні у сумі 47619 грн 12 коп. Стягнуто з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за роботу в понадурочний час та у вихідні (неробочі) дні у сумі 54862 грн 40 коп. Стягнуто з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку виплати сум, що належать при звільненні у розмірі 1390 грн 86 коп.; на користь ОСОБА_5 середній заробіток за затримку виплати сум, що належать при звільненні у розмірі 1186 грн 80 коп.; на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виплати сум, що належать при звільненні у розмірі 1239 грн 52 коп.; на користь ОСОБА_4 середній заробіток за затримку виплати сум, що належать при звільненні у розмірі 1293 грн 52 коп.; на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку виплати сум, що належать при звільненні у розмірі 1293 грн 52 коп.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №876/4544/18 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №813/1625/17 залишено без змін.
На виконання рішення суду 02.11.2018 видано виконавчі листи №813/1625/17.
Оскільки остаточний розрахунок при звільненні, був проведений лише 23.11.2018, то позивачі вважають, що відповідач повинен виплатити їм середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку на підставі частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, а відтак звернулись до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив обґрунтованості заявлених позивачами вимог, проте з урахуванням часткового задоволення позовних вимог за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №813/1625/17 дійшов висновку щодо необхідності застосувати положення ч. 2 ст. 117 КЗпП України та зменшити присуджувані суми пропорційно до відношення заявлених та задоволених вимог у справі №813/1625/17.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Вказаними нормативно-правовими актами визначено порядок проходження служби, однак жодним чином не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів державної влади.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
В силу ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За правилами встановленими ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП відповідальність.
Як видно з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №813/1625/17, ОСОБА_3 звільнено наказом від 05.04.2016 №12-о, ОСОБА_5 звільнено наказом №11-о від 04.04.2016, ОСОБА_1 звільнено наказом від 05.04.2016 №12-о, ОСОБА_2 звільнено наказом від 05.04.2016 №12-о, ОСОБА_4 , однак роботодавцем, правонаступником якого є відповідач, не проведено з позивачами розрахунок в строк, встановлений ст.116 КЗпП України, по безспірних сумах, а саме : ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за період з 04.04.2016 по 15.04.2016, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 за період з 05.04.2016 по 15.04.2016, у зв'язку з чим судом на їх користь стягнено середній заробіток за відповідні періоди.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Водночас вказаним рішенням суду частково задоволені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу у понадурочний час та у вихідні (неробочі) дні, яка не визнавалась роботодавцем, тобто був наявний спір щодо них, а саме на користь ОСОБА_3 - 37 399 грн 73 коп., ОСОБА_5 - в сумі 36 300 грн 93 коп., ОСОБА_1 - в сумі 48 137 грн 72 коп., ОСОБА_4 - в сумі 47 619 грн 12 коп., ОСОБА_2 - в сумі 54 862 грн 40 коп.
Також, судом встановлено, що розрахунки з позивачами було здійснено шляхом перерахування на карткові рахунки позивачів грошових коштів.
Зокрема, згідно поданих позивачами виписок з банківського рахунку, з реєстраційного рахунку Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області надійшли кошти:
- 21.11.2018 на банківський рахунок ОСОБА_3 в сумі 37399 грн 73 коп. та 1390 грн 86 коп.;
- 21.11.2018 на банківський рахунок ОСОБА_5 в сумі 36300 грн 93 коп. та 1186 грн 80 коп.;
-22.11.2018 на банківський рахунок ОСОБА_2 в сумі 54862 грн 40 коп. та 1293 грн 52 коп.;
-22.11.2018 -на банківський рахунок ОСОБА_4 в сумі 47619 грн 12 коп. та 69 грн 76 коп.;
-23.11.2018 на банківський рахунок ОСОБА_1 в сумі 48137 грн 72 коп., а 26.11.2018 - в сумі 1239 грн 52 коп.
Таким чином, фактично розрахунок з позивачами по виплаті сум, що оспорювались роботодавцем та стягненні рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №813/1625/17, здійснено відповідачем щодо ОСОБА_3 - 21.11.2018, ОСОБА_5 - 21.11.2018, ОСОБА_2 - 22.11.2018, ОСОБА_4 - 22.11.2018, ОСОБА_1 - 23.11.2018.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивачів їх середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак з урахуванням періоду охопленого рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №813/1625/17 а саме: ОСОБА_3 за період з 16.04.2016 по 21.11.2018, ОСОБА_4 за період з 16.04.2016 по 22.11.2018, ОСОБА_2 за період з 16.04.2016 по 22.11.2018, ОСОБА_6 за період з 16.04.2016 по 23.11.2018 та ОСОБА_5 за період з 16.04.2016 по 23.11.2018.
Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету Мінстрів України № 100 від 08.02.1995.
Із пункту 5 цього Порядку видно, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 1, 2 п. 8 вказаного Порядку).
При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Таким чином, розрахунки позивачів за відповідні періоди з урахуванням календарних днів затримки мають здійснюватися виходячи з кількості робочих днів, а саме: ОСОБА_3 - 657 днів, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - 658 днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №813/1625/17 встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_3 становив 154,54 грн, ОСОБА_4 - 161,69 грн, ОСОБА_5 - 148,35 грн, ОСОБА_2 - 161,69 грн, ОСОБА_1 - 154,94 грн
Таким чином, середній заробіток за час затримки становив ОСОБА_3 154,54 грн х 648 = 100 141, 92 грн, ОСОБА_4 - 161,69 грн х 650 днів = 105 098, 5 грн, ОСОБА_5 - 148,35 грн х 649 днів = 96 279, 15 грн, ОСОБА_2 - 161,69 грн х 650 днів = 105 098, 5 грн, ОСОБА_1 - 154,94 грн х 651 день =100 865, 94 грн.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню на користь позивачів підлягають суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: на користь ОСОБА_3 - 59 083,73 грн, ОСОБА_4 - 85 302,81 грн, ОСОБА_5 - 65 469,82 грн, ОСОБА_2 - 67 843,98 грн, ОСОБА_1 - 61 550,44 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати сум, що належать при звільненні, як спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 1.380.2019.000659 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 02.10.2019