Справа № 686/12044/19
Головуючий у 1-й інстанції: Чевилюк З.А.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
01 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби м.Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
в травні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача - Першого відділу державної виконавчої служби м.Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу винесену державним виконавцем Цілімецькою О.Б. від 08.04.2019 року про притягнення її на підставі ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1700 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.05.2019 року адміністративний позов залишено без руку.
Підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 суд зазначив те, що беручи до уваги положення ч. 2 ст. 286 КАС, позов подано з пропуском десятиденного строку. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що про причини несвоєчасного звернення до суду позивач не зазначив, не обґрунтував їх поважності і заяви про поновлення вказаного строку не долучив.
07.06.2019 року на виконання вимог цієї ухвали позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.07.2019 року позовну заяву у цій адміністративній справі повернуто позивачу у зв'язку з тим, що позивачем вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконано, а саме: наведені позивачем в заяві про поновлення строку причини пропущення строку на звернення до суду не є достатньо переконливими, оскільки не обґрунтовані належними та допустимими письмовими доказами.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
16.09.2019 року відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами справи та отримала постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн наручно 16.04.2019 року, про що свідчить її підпис на супровідному документі. Отже, виходячи з наведеного твердження позивачки про те, що вона отримала матеріали справи 24.04.2019 року є невірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, тому позовну заяву необхідно повернути.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.
Стаття 122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно положення ч. 2 ст. 286 КАС України позовна заява щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Суд першої інстанції розглянувши матеріали справи зазначив, що вказаний позов позивачем подано до суду 06.05.2019 року і беручи до уваги положення ч. 2 ст. 286 КАС, позов подано з пропуском десятиденного строку, визначеного для такої категорії спорів. Вказане стало підставою для залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведеною вище нормою встановлено певний процесуальний порядок дій, який передує постановленню ухвали про повернення позовної заяви відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, а саме: позов має бути подано після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані особою у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху; протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку; у разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.05.2019 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків.
07.06.2019 року на виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, дійшов висновку про те, що наведені позивачем причини пропуску строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду.
Разом з тим, визнавши неповажними підстави пропуску строку позивачем, суд повернув позовну заяву не надавши позивачу у відповідності до ч. 1 ст. 123 КАС України можливості вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні позовної заяви позивач про причини несвоєчасного звернення до суду не зазначав, не обґрунтував їх поважності і заяви про поновлення вказаного строку не долучив, про що також було зазначено судом першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, позбавив її можливості захистити свої права та інтереси, шляхом можливості наведення інших підстав для поновлення строку, відповідно порушив її право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.8 КАС України.
Крім того, слід зазначити, що в резолютивній частині ухвали від 08.05.2019 року про залишення адміністративного позову без руху, судом першої інстанції не зазначається про визнання підстав пропуску строку позивачем неповажними.
Водночас, в резолютивній частині вказаної ухвали, суд першої інстанції не зазначає про необхідність позивачу звернутись із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вказане свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог ст. 123 КАС України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби м.Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати.
Справу направити до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.