Справа № 240/1114/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
01 жовтня 2019 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходів,
в лютому 2019 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 14.09.2018 року та компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу частини НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді офіцера-психолога 1 механізованого батальйону.
Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 05.09.2018 № 187 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п.п. "б".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2018 року №239 позивач виключений зі списків особового складу з 14.09.2018 року.
Позивач у грудні 2018 року звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату йому індексації за період з 01.01.2016 року до дня виключення його зі списків особового складу (звільнення).
Листом від 09.01.2019 року №103 відповідач відмовив позивачу у виплаті індексації з посиланням на те, що індексація грошових коштів населення, у тому числі і грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, тому у зв'язку з відсутністю виділених коштів, індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону України № 2011-ХІІ) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
В силу ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон України № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ст. 2 Закону України № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ст. 4 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У відповідності до ст. 6 Закону України № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 1078, згідно з п. 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Вимогами абз. 8 п. 4 Порядку № 1078 встановлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відтак, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Разом з тим, відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених ст. 4 Закону України № 1282-ХІІ.
Щодо посилання представника відповідача на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, то слід зазначити наступне.
Положеннями ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
За таких підстав, суд першої інстанції вірно вважав, що бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період є протиправною.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.