з питань відводу
02 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8182/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Качмара В. Я., Курильця А. Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід колегії суддів: судді-доповідача Сеника Р. П., судді Попка Я. С., судді Хобор Р. Б. у справі за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 1340/6197/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій,-
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 1340/6197/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій.
01 жовтня 2019 року представник позивача - ОСОБА_2 подав заяву про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Сеника Р. П., судді Попка Я. С., судді Хобор Р. Б., яка обґрунтована відповідно до приписів ст. 11, 42, 44, 60, 124, 301, 304, 307 КАС України заявник як представник позивача має право на своєчасний письмовий виклик в судове засідання, одержати апеляційну скаргу, копію ухвали суду та надати відповідні відзив та заперечення на апеляційну скаргу відповідача, разом з тим, колегією суддів порушено вказані процесуальні права заяника.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року визнано необґрунтованою заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Сеника Р. П., Попка Я. С., Хобор Р. Б. у адміністративній справі № 1340/6197/18. Передано заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Сеника Р. П., Попка Я. С., Хобор Р. Б. у адміністративній справі №1340/6197/18 для вирішення питання відводу іншому судді, який не входить до складу суду, в порядку, встановленому ч.1 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.8 ст.40 КАС України вирішення питання про відвід здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Сеника Р. П., судді Попка Я. С., судді Хобор Р. Б. в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст.31 цього Кодексу.
Ч. 2 цієї статті встановлено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Ст. 37 КАС України передбачає, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених п.3 ч.5 ст.361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст.8 Контитуції України в Україні діє принцип верховенства права. Контитуція України має найвищу юридичну силу. Статтями 126 .129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч.1 ст.7 Закону україни "Про судоустрій та статус суддів").
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Контитуції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків (…) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Заявляючи відвід колегії суддів: судді-доповідачу Сенику Р. П., судді Попку Я. С., судді Хобор Р. Б., заявник не навів та не надав суду жодних належних доказів на підтвердження обставин, які б викликали сумнів у неупередженості суддів.
Відповідно до п.п.103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волкова О. проти України» від 09.01.2013 року (остаточне27.05.2013 року),«Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності…».
Аналогічний правовий висновок зроблено Європейським судом з прав людини у п.п.49, 50 рішення у справі «Білуха проти України».
Колегія суддів вважає, що заявник, подаючи заяву про відвід колегії суддів, не навів належних та допустимих доказів щодо обґрунтованості сумнівів у неупередженості та об'єктивності суддів.
Також колегія суддів вважає, що обставини, викладені у заяві про відвід, не свідчать про упередженість або певну зацікавленість суддів у наслідках розгляду цієї справи і тому не є підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, не виявлено.
Таким чином, колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст.36, 37 КАС України, які б перешкоджали суддям Сенику Р. П., Попку Я. С. та Хобор Р. Б. брати участь у розгляді цієї адиіністративної справи чи свідчили про неупередженість.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.36, 37, 38, 39, 40, 325, 328 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про відвід колегії суддів: судді-доповідача Сеника Р. П., судді Попка Я. С., судді Хобор Р. Б. у справі за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 1340/6197/18- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець