Справа № 240/1422/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
25 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сторчака В. Ю. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до судді Житомирського апеляційного суду Шевчук Алли Миколаївни про визнання протиправною відмови, зобов'язання надати інформацію,
в жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до судді Житомирського апеляційного суду Шевчук Алли Миколаївни про визнання протиправною відмови та зобов'язання надати інформацію.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
З урахуванням вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а скаргу позивача задовольнити виходячи з наступного.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до судді Житомирського апеляційного суду Шевчук А.М. із запитом на інформацію, в якому зазначив, що в провадженні Житомирського апеляційного суду перебувала цивільна справа №280/284/18 за його позовом до ПрАТ "Київстар" про захист прав споживача, відновлення порушеного права та відшкодування шкоди, суддя Шевчук А.М. входить до складу суду.
Для вирішення питання щодо довіри до суду позивач просив суддю надати інформацію:
- чи користується суддя Шевчук А.М . та члени її сім'ї послугами мобільного телефонного зв'язку ПрАТ "Київстар";
- чи користується суддя Шевчук А.М. та члени її сім'ї послугами інтернет мобільного телефонного зв'язку ПрАТ "Київстар";
- скільки та за яким тарифом чи тарифними планами за послуги вони сплачують.
Листом від 15.11.2018 за вих.№08-08/4/інф.Х-4/2018 суддя Житомирського апеляційного суду Шевчук А.М. повідомила позивача, що в Україні за законом гарантований доступ до публічної інформації, але є також законодавство про захист персональних даних громадян, зокрема ст.32 Конституції України передбачає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Вважаючи таку відмову у наданні інформації протиправною позивач звернуся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з недоведеності позовних вимог, а тому відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон - №2939), який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Так, згідно статті 1 Закону №2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 19 Закону №2939 передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно з ч.2 ст.32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Колегія суддів звертає увагу на те, що частиною 2 статті 10 цього Закону визначено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Згідно з частиною 3 статті 10-1 Закону №2939 публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.
До такого ж висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні № 2-рп/2012 від 20.01.2012 року (справа № 1-9/2012), відповідно до якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, зазначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Наведене свідчить, що персональні данні про особу є конфіденційною інформацією та на них розповсюджується відповідний правовий режим.
Судом першої інстанції під час судового засідання були досліджено інформаційний запит позивача з якого вбачається, що останній звертався до відповідача за отриманням інформації, яка містить персональні дані фізичних осіб.
Враховуючи вищевикладене, відповідач, будучи розпорядником інформації обґрунтовано відмовив у наданні запитуваної інформації.
Враховуючи викладене вище відповідач при наданні відповіді від 15.11.2018 за вих.№08-08/4/інф.Х-4/2018 діяв в межах наданих повноважень та у спосіб визначений законом
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сторчак В. Ю. Боровицький О. А.