Справа № 640/9676/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
01 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Григорук В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - позивач, боржник, ФГВФО, Фонд) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі також - відповідач, ДВС), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП №43111901 від 17.04.2019 року, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Байрамовим Т.Р. (далі також - державний виконавець) в порядку примусового виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі №826/6309/13-а.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року у задоволенні позоау відмовлено.
В апеляційній скарзі ФГВФО, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема, позивач стверджує, що рішення суду було виконано, про що повідомлено відповідача.
Згідно частини 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист від 16.10.2013 року №826/6309/13-а про зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути непідприємницькому товариству «Відкритий недержаний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2 310 351 грн. 45 коп., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно з договором банківського вкладу від 29.07.2010 року №698.
Стягувачем визначено непідприємницьке товариство «Відкритий недержаний пенсійний фонд «ВСІ», боржником - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
23.04.2014 року стягувач звернувся до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 28.04.2014 року відкрито виконавче провадження ВП №43111901 по примусовому виконанню виконавчого листа №826/6309/13-а від 25.10.2013 року про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути НПФ «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2 310 351,45 грн., розміщені у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року №698.
19.05.2014 року ФГВФО звернувся до державного виконавця з листом №09-2684/14, яким просить винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з вчиненням дій щодо повернення пенсійних активів, а саме прийняттям Розпорядження від 13.05.2014 року №1-Р, яким Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» Караченцева А.Ю. зобов'язано повернути НТ «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ».
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 30.06.2015 року закінчено виконавче провадження ВП №43111901.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 22.12.2015 року відновлено виконавче провадження ВП №43111901.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 24.06.2016 року закінчено виконавче провадження ВП №43111901.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2017 року у справі №826/14097/16, залишеним в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року, визнано протиправною та скасовано постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві від 24.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП №43111901.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 03.10.2017 року відновлено виконавче провадження ВП №43111901.
Листом від 20.10.2017 року №27-21326/17 (вх.20629) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено державного виконавця, рішення суду у справі №826/6309/13-а виконано Фондом з огляду на те, що останнім прийнято Розпорядження від 13.05.2014 року №1-Р, яким Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» Караченцева А.Ю. зобов'язано повернути НТ «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ», про що неодноразово боржник повідомляв державного виконавця.
Крім іншого, Фондом зазначено, що стягнення пенсійних активів безпосередньо за рахунок коштів Фонду ставить під загрозу виконання останнім покладених на нього Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обов'язків, що унеможливить здійснення ФГВФО виплат громадянам відшкодування за вкладами.
Вважаючи, що єдиним способом виконання рішення суду Фондом є саме прийняття Розпорядження від 13.05.2014 року №1-Р, Фонд вважає, що ним рішення суду виконано у повному обсязі та просить державного виконавця закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, листом від 20.10.2017 року №27-21325/17 (вх.20627) Фонд звернувся до державного виконавця із заявою про звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення судового рішення, встановлення законного способу і порядку його виконання.
У вказаній заяві Фондом зазначено, що боржнику не зрозуміло, яким іншим способом, окрім прийняття Розпорядження від 13.05.2014 року №1-Р ним мало бути виконано рішення суду.
Враховуючи викладене, вказавши на положення статей 170 та 263 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 31 та 33 Закону України «Про виконавче провадження», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить державного виконавця невідкладно звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі №826/6309/13-а; невідкладно звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення законного способу і порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі №826/6309/13-а.
29.11.2017 року державний виконавець звернувся до Фонду із вимогою державного виконавця №43111901/4, в якій зобов'язано Фонд виконати рішення суду, надати інформацію про відповідальну за виконання рішення суду особу. Роз'яснено положення статті 76 Закону України «Про виконавче провадження».
06.12.2017 року Фондом направлено лист №27-24653/17 про результати розгляду вимоги державного виконавця від 29.11.2017 року, в якому фактично продубльовано обставини та твердження, викладені Фондом у листі від 20.10.2017 року №27-21325/17 (вх.20627), вважаючи їх поважною причиною неможливості виконання рішення суду до звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення законного способу і порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі №826/6309/13-а.
З огляду на викладене, боржник просить державного виконавця невідкладно звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі №826/6309/13-а; невідкладно звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення законного способу і порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі №826/6309/13-а.
Крім того, просить утриматися від вчинення виконавчих дій та зупинити виконавче провадження на час розгляду судом вказаних заяв.
12.03.2019 року державний виконавець звернувся до Фонду із вимогою державного виконавця №ДВ/12, в якій зобов'язано Фонд виконати рішення суду у триденний термін з моменту отримання цієї вимоги та надати письмові пояснення з приводу невиконання рішення суду, яке набрало законної сили. Роз'яснено положення статті 76 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою державного виконавця від 17.04.2019 року накладено на боржника штраф у розмірі 5100 грн., яку вмотивовано тим, що боржником не виконано законних вимог виконавця та рішення суду.
Вважаючи постанову державного виконавця від 17.04.2019 року про накладення штрафу протиправною з підстав, зазначених у постанові, позивач звернувся за захистом своїх прав.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі за текстом - "Закон № 1404-VIII") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1, 2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, підставою для накладення штрафу на боржника згідно вказаних статей органом стягнення є встановлення відсутності поважних причин невиконання рішення.
Ухвалюючи рішення у справі про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що доказів виконання рішення суду не надано.
Посилання позивача на те, що ним видано розпорядження №1-Р від 13.05.2014 року, яким УОФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Таврика» Караченцева А.Ю. було зобов'язано повернути НТ «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» пенсійні активи, судом сприймається критично, так як це не є виконанням судового рішення.
Також, позивач посилається на те, що звертався до відповідача з листами в яких просив звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року по справі № 826/6309/13-а та встановлення законного способу та порядку виконання вказаної постанови, так як вважає, що єдиним способом виконання рішення суду Фондом є саме прийняття Розпорядження від 13.05.2014 року №1-Р, що ним вже зроблено, та іншого законного способу йому не відомо, що унеможливлює виконання рішення суду, боржник має право та не обмежений самостійно звернутися до суду в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 33 Закону №1404.
Водночас, зазначених заяв/клопотань до суду, яким видано виконавчий документ, не подавалося, в той час, як з матеріалів справи, а саме із змісту листа від 20.10.2017 року №27-21326/17, встановлено, що позивач (боржник) просив відповідача закінчити виконавче провадження №43111901 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404, відповідно до якого, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Між тим, судом встановлено, що позивачем не виконано виконавчий лист від 25.10.2013 року №826/6309/13-а в повному обсязі, що унеможливлює закінчення виконавчого провадження №43111901 на підставі, про яку просить боржник.
Проте, з аналізу матеріалів виконавчого провадження, а саме змісту листів від 20.10.2017 року №27-21326/17 (вх.20629), від 20.10.2017 року №27-21325/17 (вх.20627), слід дійти висновку, що позивач вважає рішення суду виконаним в повному обсязі, в той час, як не заперечує, що не розуміє способу, яким має бути виконано це рішення суду, та зазначає державному виконавцю, що така підстава не виконання виконавчого документу від 25.10.2013 року №826/6309/13-а є поважною причиною.
Колегія суддів, зазначає, що позивач просив відповідача саме закінчити виконавче провадження, проте не визнати причини невиконання рішення суду в частині вказаного періоду поважними.
Водночас, стаття Закону № 1404-VIII передбачає відповідальність за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, а не за неповідомлення про це останнього.
Частиною другою ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що приймаючи спірну постанову відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у відповідності до законодавчих приписів.
За такого правового регулювання та обставин справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова