Ухвала від 01.04.2019 по справі 273/373/19

Справа № 273/373/19

Провадження № 4-с/273/1/19

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

01 квітня 2019 року року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Васильчук О. В., при секретарі судових засідань Муравській В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Баранівка скаргу представника заявника Свинар М.Ю., який діє в інтересах ПАТ "ВіЕйБі Банк", на звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які знаходяться у власності ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2019 до суду надійшла скарга представника ПАТ "ВіЕйБі Банк" Свинар М.Ю ОСОБА_2 на дії державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцюруби Ярослава Юрійовича, заінтересовані особи: оцінювач фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_1 (а.с.1-4), з вимогами:

- поновити строк для звернення зі скаргою на звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок;

- визнати звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: Житомирська область, Житомирський район АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , що знаходяться у власності ОСОБА_1 , таким, що суттєво занижує вартість описаного та арештованого майна;

- зупинити реалізацію арештованого іпотечного майна через Житомирську філію "СЕТАМ" шляхом прийняття ухвали;

- визнати дії державного виконавця Коцюруби Я. Ю. незаконними.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, представник ОСОБА_4 посилається на те, що у Житомирському районному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист, виданий Баранівським районним судом 12.05.2011 по справі №2-114 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 337885 грн. 73 коп.

На адресу ПАТ «ВіЕйБі Банк» з Житомирського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ У Житомирській області надійшов звіт про експертну грошову оцінку від 02.01.2019 щодо вартості майна ОСОБА_1 , який є предметом оскарження.

Керуючись ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», представник ПАТ "ВіЕйБі Банку" Свинар М.Ю. заперечує щодо реалізації зазначеного майна за ціною, вказаною у звіті про експертну грошову оцінку від 02.01.2019 та вважає незаконними дїї державного виконавця Коцюруби Я.Ю.

На думку скаржника, державний виконавець Житомирського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області Коцюруба Я. Ю. не здійснив дій, передбачених чинним законодавством, та не встановив, що нерухоме майно, яке оцінене, перебуває в обтяженні, відчужувати його заборонено на підставі договору іпотеки №351 від 28.05.2008 року.

Поважність причин пропуску строку на оскарження звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок заявник обгрунтовує проблемами з кадровим забезпеченням, скороченням чисельності штату, що призвело до невчасної обробки кореспонденції.

Ухвалою судді Баранівського районного суду від 12 березня 2019 року скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду по суті, запропоновано учасникам справи до початку розгляду подати пояснення, заперечення та відповідні докази (а.с.14).

28.03.2019 до суду надійшов відзив на скаргу за підписом начальника Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області О.Четвертухи із запереченнями проти задоволення скарги, в якому зазначено, що державний виконавець діяв в межах закону та відповідно до наданих йому повноважень, а також наголошено на тому, що строк на оскарження становить 10 днів.

Скаржник представник ПАТ "ВіЕйБі Банку" Нечипоренко Я.І. до суду не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності скаржника, скаргу підтримує в повному обсязі.

Державний виконавець Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцюруба Ярослав Юрійович у судове засідання не з'явився, відповідно до клопотання, яке міститься у відзиві, начальник Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області О.Четвертуха просить розглядати справу без участі представника РВ ДВС.

Оцінювач фізична особа - підприємець Медведєв Сергій Олександрович до суду не прибув, інформації про причини неприбуття та заперечень проти скарги не надав, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений судовою повісткою.

Боржник ОСОБА_1 до суду не з'явився, причини його неявки суду не відомі, заперечень та клопотань від нього не надходило, повістку про місце, дату та час розгляду справи отримав завчасно.

Відповідно до ст. 450 ЦК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджають її розгляду.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі вказаних осіб, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку заявленим вимогам та наявним запереченням, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Судом встановлено, що у Житомирському районному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист, виданий Баранівським районним судом 12.05.2011 по справі №2-114 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 337885 грн. 73 коп.

04.10.2018 між Житомирським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області та оцінювачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 О. був укладений договір №181004 - Ж про визначення експертної грошової оцінки земельних ділянок, звіт про яку був зроблений оцінювачем 02.01.2019 (а.с.6).

Як вбачається зі змісту скарги та доданих до неї документів, оскаржуваний звіт оцінювача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 02.01.2019 про експертну грошову оцінку земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: Житомирська АДРЕСА_3 , Житомирський АДРЕСА_2 , які знаходяться у власності ОСОБА_1 , 25.01.2019 надійшов до районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та після накладення резолюції начальника РВДВС був переданий до розгляду державному виконавцю ОСОБА_6 Я ОСОБА_2 Ю. (а.с.6).

Звіт про експертну грошову оцінку від 02.01.2019 містить висновок щодо вартості майна ОСОБА_1 , до складу якого входить:

- земельна ділянка площею 0.0737 га, адреса: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1822081200:03:001:0730;

- земельна ділянка площею 0.0744 га., адреса: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1822081200:03:001:0731;

земельна ділянка площею 0.0744 га, адреса: АДРЕСА_2 , кадастровий номер:1822081200:03:001:0729;

- об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначені об'єкти оцінені на суму 47870 (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 00 коп.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вказане нерухоме майно обтяжене договором іпотеки №351 від 28.05.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» (а.с. 9-10).

28.01.2019, із супровідним листом РВДВС за вихідним номером 8.5-35/10/2019/431, вказаний звіт був направлений до ПАТ "ВіЕйБі Банк" і отриманий адресатом 08.02.2019 та зареєстрований за номером 377 (а.с.5).

Отже, перебіг строку на оскарження звіту почався 09.02.2019 та закінчився 18.02.2019.

Скарга направлена до суду 19.02.2019 за вихідним номером 1124 (а.с.1) і відправлена поштою 19.02.2019 (а.с.12), з пропуском 10-денного строку.

На підтвердження причин пропуску строку на оскарження експертного звіту скаржник посилається на проблеми з кадровим забезпеченням, скорочення чисельності штату у зв'зку з процедурою ліквідації банку, що призвело до невчасної обробки кореспонденції.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.1. ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

За приписами ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Ст.127 ЦПК України передачено, що суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч.2. ст.449 ЦПК України).

Суд, керуючись дискреційними повноваженнями та принципом верховенства права, виходячи з пріоритетності права особи на судовий захист, прийшов до висновку, що строк для звернення зі скаргою на звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок пропущений заявником з поважної причини, а тому підлягає поновленню.

За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до роз'яснень Постанови ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, які пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57,58 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі, якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника, не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.ст.3,5 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Згідно зі статтею 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Ст. 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Оцінка нерухомого майна здійснюється відповідно до Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади.

Згідно з п. 15 Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. N 1440, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Відповідно до п. 16 Стандарту № 1, визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

П.47 Національного стандарту №1 передбачено, що порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.

Відповідно до ст. 19 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1442, порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур: збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об'єктів порівняння; вибір методу розрахунку вартості об'єкта оцінки з урахуванням обсягу та достовірності наявної інформації; зіставлення об'єкта оцінки з об'єктами порівняння з наступним коригуванням ціни продажу або ціни пропонування об'єктів порівняння; визначення вартості об'єкта оцінки шляхом урахування величини коригуючих поправок до вартості об'єктів порівняння; узгодження отриманих результатів розрахунку.

Отже, доводи скаржника на те, що ринкова вартість оціненого майна є явно заниженою, не заслуговують на увагу, оскільки ринкова вартість цього майна визначена на час проведення оцінки, а ринкові ціни мають тенденцію змінюватись, що є загальновідомим фактом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про визнання звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що перебувають у власності ОСОБА_1 , таким, що суттєво занижує ринкову вартість арештованого майна, задоволенню не підлягає.

Щодо доводів заявника про те, що земельні ділянки обтяжені договором іпотеки і державний виконавець не має права їх реалізовувати, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями ч.ч.1,3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 41 ЗУ «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Положеннями статті 51 вказаного Закону визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного судового рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об'єкти нерухомості.

Оскільки ст.575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, то норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, норми цього Закону дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Зазачена правова позиція сформульована в рішенні Верховного суду України від 28.09.2016 р. по справі № 6-1680цс16.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що нерухоме майно арештоване державним виконавцем та передане на реалізацію для погашення кредитної заборгованості іпотекодавця перед іпотекодержателем у межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 337885 грн. 73 коп., тобто для погашення кредитної заборгованості, встановленої рішенням суду, доводи скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняти чи вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст. 51, 57, 58, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.1, 12, 33, 41 ЗУ "Про іпотеку", ст.575 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 9, 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст. 127, 259-261, 447 - 451 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити представнику ПАТ "ВіЕйБі Банку" ОСОБА_4 строк для звернення зі скаргою на дії державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцюруби Ярослава Юрійовича - на звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок.

В задоволенні скарги представника заявника Свинар М.Ю., який діє в інтересах ПАТ "ВіЕйБі Банк", на звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які знаходяться у власності ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: О. В. Васильчук

Попередній документ
84672523
Наступний документ
84672525
Інформація про рішення:
№ рішення: 84672524
№ справи: 273/373/19
Дата рішення: 01.04.2019
Дата публікації: 04.10.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Баранівський районний суд Житомирської області
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства