Справа № 620/1473/19 Суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.
01 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бєлової Л.В. та Беспалова О.О.,
при секретарі - Кузик О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у проведенні перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до змісту апеляційної скарги, апелянт, окрім іншого просив замінити первісного відповідача в особі Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на належного відповідача в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Відповідно до інформації, що міститься на сайті Міністерства юстиції України (безкоштовний запит) Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області припинило свою діяльність як юридична особа - 11.06.2019 року, у зв'язку з чим клопотання про заміну первісного відповідача - належним, а саме - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області повинно було нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Борзнянському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Чернігівської області та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 12, 13). Позивач має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та відповідною вкладкою (а.с. 4).
Як вбачається з довідки від 02.05.2019 року №667, у період з січня 2014 року по серпень 2014 року позивач отримував пенсію у розмірі 2 135,25 грн. (а.с. 14).
Вважаючи, що відповідач у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року нараховував та виплачував пенсію на неналежному рівні, ОСОБА_1 звернувся до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області із заявою про донарахування і виплату йому державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 15-16).
Листом від 16.05.2019 року за №13/04/П-2 відповідач у задоволенні вказаної заяви відмовив, посилаючись на обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 (зі змінами) «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 14-18).
Також ОСОБА_1 роз'яснено, що розмір його пенсії станом на 01.01.2014 року становив 2 135,25 грн. (949,00 * 225%) в т.ч.: розмір пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків - 1 376,05 грн. (949,00 грн. * 145%), додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 284,70 грн.
Не погоджуючись із вказаною відмовою Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із статтею 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IIІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796-XII (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Законом України від 14 червня 2011 року №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011).
Отже, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 22 грудня 2011 року №4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік» (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
У свою чергу, Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону №719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Отже, з 03 серпня 2014 року Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон №719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2018 року по справі № 619/2262/17 (№К/9901/1564/17), від 19 червня 2018 року у справі №344/14522/17 та від 01 вересня 2018 року у справі №522/6810/17.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України повинно було нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, а не Порядком.
При цьому, відповідач протягом вищевказаного періоду, незважаючи на відсутність законодавчих підстав, здійснював нарахування та виплату позивачу пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено Законом №796-ХІІ, що є порушенням гарантованого Конституцією України права ОСОБА_1 соціальний захист.
Крім того, згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії у розмірі, не менше законодавчо встановленого, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Щодо пропуску позивачем строків звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, нормами КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, колегією суддів встановлено, що виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - Борзнянського ОУПФУ, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
У свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 року у справі №646/6250/17.
Не заслуговує на увагу також посилання відповідача на судову практику Верховного Суду, надану останнім до апеляційної скарги, з огляду на різні предмети спору (різні періоди виплат пенсії), що унеможливлює використання висновків Верховного Суду в межах даних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Л.В.Бєлова
О.О.Беспалов
Повний текст рішення виготовлений 01 жовтня 2019 року.