П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1673/19
Категорія:108020000
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
Час і місце ухвалення: 14:20, м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" до Одеської митниці ДФС про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2019 року ТОВ "Фастімпекс" звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило:
- визнати протиправним рішення митниці, оформлене листом від 20.12.2018 року №68669/10/15-70-19-02-08, про відмову в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених Товариством до бюджету;
- зобов'язати Одеську митницю ДФС оформити та направити до органу Державної казначейської служби України пакет документів на повернення з Державного бюджету коштів, надмірно сплачених Товариством у розмірі 28 767,07 грн.;
- зобов'язати Одеську митниця ДФС оформити та направити до органу Державної казначейської служби України пакет документів на повернення з Державного бюджету коштів, надмірно сплачених Товариством у розмірі 26 382,86 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року позовну заяву Товариства задоволено повністю.
У судовому засіданні 07.06.2019 року, до закінчення судових дебатів, представник Товариства зробив заяву про необхідність подання доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплачувати у зв'язку з розглядом справи.
12.06.2019 року представник позивача надіслав до суду клопотання про долучення доказів фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи у розмірі 14 467,62 грн.
Додатковим рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року заяву представника ТОВ "Фастімпекс" про стягнення судових витрат задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь Товариства судові витрати у розмірі 17 160,62 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду 24 червня 2019 року, як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат. Також, апелянт просить стягнути з TOB "Фастімпекс" на користь Одеської митниці ДФС всі здійснені документально підтверджені судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що гонорар адвокату позивача за надану правову допомогу у цій справі є завищеним та не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та становить надмірний тягар. Позивачем не подано доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятих осіб отриманих від TOB "Фастімпекс" шляхом надання доказів ведення Книги обліку доході та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені наступні судові витрати, а саме:
- судовий збір у розмірі 5763 грн. (1921 грн. х 3);
- витрати на професійну правничу допомогу 7 600 грн.;
- витрати адвоката, які пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 6 867,62 грн. (витрати пов'язані з прибуттям до суду згідно посадочних документів - 3797,62 грн. (630,64 грн. + 575,08 грн. + 575,08 грн. + 630,64 грн. + 722,52 грн. + 663,66 грн.) та витрати пов'язані з проживанням адвоката в готелі згідно рахунків - 3 070 грн. (950 грн. + 950 грн. + 1 170 грн.).
На підтвердження вищевказаних витрат представником позивача надано акти надання правничої допомоги від 16.05.2019 року, від 24.05.2019 року та від 10.06.2019 року; платіжні доручення від 20.05.2019 року №319, від 29.05.2019 року №336, від 11.06.2019 року №370; електронні посадочні документи та копії рахунків за проживання в готелі.
Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені позивачем витрати на професійну правничу допомогу відповідають критерію співмірності, наведеному та підтверджуються належними доказами, а наведені відповідачем порівняння гонорару адвоката з встановленою законодавством мінімальною оплатою за просту некваліфіковану роботу є недоречним та таким, що нівелює професію адвоката з видами трудової діяльності, що не потребують кваліфікації. Таким чином суд стягнув судові витрати у розмірі 17 160,62 грн. (судовий збір у розмірі 5 763 грн. (1921 грн. х 3); витрати на професійну правничу допомогу 7 600 грн.; витрати пов'язані з прибуттям до суду адвоката згідно посадочних документів - 3 797,62 грн. (630,64 грн. + 575,08 грн. + 575,08 грн. + 630,64 грн. + 722,52 грн. + 663,66 грн.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду першої інстанції акти надання правничої допомоги від 16.05.2019 року, від 24.05.2019 року та від 10.06.2019 року; платіжні доручення від 20.05.2019 року №319, від 29.05.2019 року №336, від 11.06.2019 року №370; електронні посадочні документи та копії рахунків за проживання в готелі.
Із зазначених актів наданої правової допомоги від 16.05.2019 (а.с.138) та від 24.05.2019 (а.с.143), вбачається, що професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Погорілець Р.В. на підставі договору № 34380660 від 01.03.2019 та додатковому договору № 39441717 від 12.03.2019.
Однак, ці договори суду надано не було, як не було надано належних доказів обсягу фактично наданих адвокатом послуг, з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і кількістю витраченого часу.
Зазначене унеможливлює суд визначити розмір витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що позивачем не наведено поважних причин щодо зумовило неподання докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів надходить до висновку про відшкодування позивачу судових витрат із судового збору у розмірі 5 763 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу розмірі 7 600 грн. та витрати представника позивача, що пов'язані із прибуттям до суду у розмірі 3 797,62 грн. відшкодуванню не підлягають.
Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі просить стягнути з позивача на користь Одеської митниці судові витрати.
Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених апелянтом судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з системного аналізу положень статті 139 КАС України та процесуального статусу апелянта.
Нормами частин другої ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
В даному випадку апеляційну скаргу було подано Одеською митницею, яка є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Враховуючи викладене, оскільки суб'єктом владних повноважень не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Одеської митниці підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС задовольнити частково.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року скасувати в частині стягнення судових витрат у розмірі 11 397,62 грн., в інший частині, додаткове рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 02 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова