П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2468/19
Категорія 106010000Головуючий у суді І інстанції: Біоносенко В.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Семенюка Г.В.
суддів: Федусика А.Г. , Шляхтицького О.І.
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін:
представник 3-ї особи: Оксюта В.В. (адвокат; ордер)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства екології та природних ресурсів України на Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Миколаївської обласної державної адміністрації, Міністерства екології та природних ресурсів України, Конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно - заповідного фонду, що належать до сфери управління міністерства екології та природних ресурсів України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Миколаївської обласної державної адміністрації, Міністерства екології та природних ресурсів України, Конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно - заповідного фонду, що належать до сфери управління міністерства екології та природних ресурсів України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що також приймав участь у конкурсі на зайняття посади на посаду директора національного парку «Білобережжя-Святослава», в якому переможцем було визнано ОСОБА_1 . Позивач вважає допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі та визнання його переможцем протиправним з наведених у позові підстав.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 задоволено частково. Заборонено Міністерству екології та природних ресурсів України, а також його будь-яким посадовим і службовим особам, зокрема, державному секретарю Мінприроди або особам, які виконують його повноваження, вчиняти дії щодо укладання трудового договору та призначання на посаду директора національного природного парку "Білобережжя-Святослава" переможця конкурсу ОСОБА_1 . В задоволенні заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природного-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019, оголошеного наказом Міністра екології та природних ресурсів України Семерака О. №151 від 23.04.2019 року, та заборони будь-яким посадовими та/або службовим особам Миколаївської ОДА та Очаківської РДА погоджувати кандидата на посаду директора національного парку «Білобережжя-Святослава» відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Міністерство екології та природних ресурсів України подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду, а заяву ОСОБА_2 про забезпечення позву залишити без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції фактично вийшов за межі заявлених вимог зазначених в заяві.
01 жовтня 2019 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання ОСОБА_2 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Явка учасників справи в судове засідання, призначене на 01 жовтня 2019 року, обов'язковою не визнавалась.
За змістом частини першої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи клопотань, оскільки перебування у додатковій відпустці ОСОБА_2 не позбавляло останнього можливості брати участь у судовому засіданні. Також, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка вказала підставу для відкладення розгляду справи, участь у іншому судовому процесі 01.10.2019 року об 15:00, мала можливість прийняти участь у даній справі, оскільки вона була призначена на 10:30.
Крім того, Позивач та його представник не були позбавлені можливості заявити клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, слід відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Позивач обґрунтовує свою заяву про забезпечення позову тим, що рішення з проведення конкурсу в частині допуску ОСОБА_1 до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади директора НПП «Білобережжя-Святослава», а також рішення комісії в частині визначення переможця вказаного конкурсу є очевидно протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наявність грубих та численних порушень Порядку та норм закону під час їх прийняття, порушення строків та інше.
Суд першої інстанції при частковому задоволенні заяви позивача про забезпечення позову виходив із того, що у разі реалізації рішення комісії про визначення переможця конкурсу, укладання трудового договору та призначення на посаду директора національного парку «Білобережжя-Святослава» третьої особи, буде неможливо захисти право позивача на визнання протиправними результатів цього конкурсу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1,2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У своїй Ухвалі про забезпечення позову суд першої інстанції правомірно вказав, що очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень, суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
Натомість, повноваження відповідача на призначення конкурсу з добору керівника національного парку, допуску третьої особи до участі в цьому конкурсі та визначення переможця цього конкурсу, прямо передбачені Порядком проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, який затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №123 від 17.04.2018 року.
Питання обґрунтованості чи необґрунтованості допуску до участі в конкурсі ОСОБА_1 та визначення його переможцем цього конкурсу, в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.
Крім того, Проходження переможцем конкурсу зазначеної перевірки, а також погодження його кандидатури відповідними місцевими державними адміністраціями, не призводить до жодних незворотних наслідків, не унеможливлює та не ускладнює виконання судового рішення, та не є будь-якою перешкодою для захисту прав позивача.
Навпаки зупинення цих процедур, може призвести до невиправданого затягування призначення на посаду третьої особи, у разі відмови в задоволенні позову.
Також, у своїй Ухвалі суд першої інстанції зазначив, що у разі реалізації рішення комісії про визначення переможця конкурсу, укладання трудового договору та призначення на посаду директора національного парку « Білобережжя -Святослава» ОСОБА_1 , буде неможливо захистити право позивача на визнання протиправними результатів цього конкурсу, а тому заборонив Міністерству екології та природних ресурсів України, а також його будь-яким посадовим і службовим особам, зокрема, державному секретарю Мінприроди або особам, які виконують його повноваження, вчиняти дії щодо укладання трудового договору та призначання на посаду директора національного природного парку "Білобережжя-Святослава" переможця конкурсу ОСОБА_1 .
У свою чергу, як вбачається з прохальної частини заяви, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом, зупинення дії рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природного-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, оголошеного наказом Міністра екології та природних ресурсів України Семерака О. №151 від 23.04.2019 року, в частині визначення переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади директора національного природного парку « Білобережжя -Святослава» ОСОБА_1 ; заборони Конкурсній комісії з проведення конкурсу та призначення на посади керівників установ природного-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, оголошеного наказом Міністра екології та природних ресурсів України Семерака О . №151 від 23.04.2019 року, та будь-яким іншим особами центрального органу виконавчої влади, вчиняти будь-які дії на підставі рішення від 26.07.2019 року, яким визначено переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади директора національного природного парку «Білобережжя-Святослава» ОСОБА_1 , оголошеного наказом Міністра екології та природних ресурсів України Семерака О. №151 від 23.04.2019; заборони будь-яким посадовими та/або службовим особам Миколаївської обласної державної адміністрації та Очаківської районної державної адміністрації погоджувати пропозицію керівника центрального органу виконавчої влади про призначення на посаду директора національного природного парку «Білобережжя-Святослава» кандидатури ОСОБА_1 , визначеного переможцем конкурсу на підставі рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природного-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, оголошеного наказом Міністра екології та природних ресурсів України Семерака О. №151 від 23.04.2019 року.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшовши зазначеного вище висновку, фактично вийшов за межі заявлених вимог зазначених в заяві про забезпечення позову та вирішив питання, які за межами позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст.151 КАС України.
Що стосується доводів представника ОСОБА_1 про те, що дана справа не є адміністративною, оскільки Закон України «Про державну службу» не поширюється на спірні правовідносини, посада, на яку оголошено конкурс, не відноситься до посад державної служби, ця посада не є діяльністю на державні політичній посаді, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Враховуючи вище викладене, позовна заява ОСОБА_2 до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Миколаївської обласної державної адміністрації, Міністерства екології та природних ресурсів України, Конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно - заповідного фонду, що належать до сфери управління міністерства екології та природних ресурсів України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, відповідно до ст. 19 КАС України.
Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті Ухвали від 12 вересня 2019 року було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 315, 317 КАС України, - оскаржувана Ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства екології та природних ресурсів України, - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року по справі № 400/2468/19, - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст Постанови складено - 02 жовтня 2019 року.
суддя-доповідач: Г.В. Семенюк
судді: А.Г. Федусик
О.І. Шляхтицький