П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/953/19
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Херсон 11 червня 2019 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Запорожана Д.В, Осіпова Ю.В.
при секретарі Недашковській Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - управління юстиції, відповідач - 1), Міністерства юстиції України (МЮУ, відповідач - 2) в якому просить стягнути: середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 24.11.2018 року по день прийняття судового рішення у справі з розрахунку 423,99 грн. за кожен робочий день з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів; невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення у розмірі 12050,08 грн.. За період з 09.10.2018 р. по 31.12.2018 року з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів, та за первод з 01.01.2019 р. по момент прийняття рішення суду із розрахунку 258,63 грн. за кожний робочий день з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після задоволення позовів управління юстиції не виконує рішення суду, не поновлює на роботі, через що останній не має джерела доходів. Просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з розрахунку 423,99 грн за кожен робочий день.
Позивач також стверджує, що за період з дати його звільнення посадовий оклад заступника начальника ГТУЮ у Херсонській області - начальника УДВС ГТУЮ у Херсонській області неодноразово підвищувався, у зв'язку з чим на його користь підлягає стягненню різниця у середньому заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду, у розмірі 12050,08 грн. за період з 109.10.2018 р. по 31.12.2018 р. Та за період у 2019 році з 01.01.2019 р. по день винесення рішення.
Відповідачі заперечував проти позову, зазначаючи, що обов'язок сплати середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виникає у роботодавця у разі затримки виконання рішення суду, тобто після поновлення незаконно звільненого працівника із порушенням встановлених законом строків. Проте, якщо працівника фактично не поновлено на роботі, а в даному разі таке поновлення взагалі є неможливим, то і встановити строк затримки виконання судового рішення є також неможливим. Вимоги позивача є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги:
- відповідно до постанови головного державного виконавця Іванюти І.М. від 18 липня 2018 року ВП №56648844 про відкриття виконавчого провадження (за виконавчим листом Херсонського окружного адміністративного суду №821/1757/16 від 18 травня 2017 року) Міністерство юстиції України у порядку примусового виконання рішення суду зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді "заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області", тобто на посаді, якої у зведеному штатному розписі ГТУЮ у Херсонській області не існувало та на цей час не існує. Наказом Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2016 року №4998/к "Про накладення дисциплінарного провадження на ОСОБА_1 " ОСОБА_1 звільнено з посади "заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області". Працівник може бути поновлений на попередній (а не на будь-якій іншій) роботі, а тому постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі № 821/1757/16 про поновлення на посаді ОСОБА_1 не може бути виконана. В роз'ясненнях щодо виконання рішення суду від 12 травня 2017 року по цій справі відмовлено ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року.
- питання затримки поновлення позивача на посаді цілком і повністю залежить від дій Міністерство юстиції України, а тому ГТУЮ у Херсонській області не має нести відповідальність, в тому числі фінансову, за їх не вчинення Міністерством юстиції України.
- позивач відносить час вимушеного прогулу, а також час затримки виконання судового рішення до передбаченого п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, періоду, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а також наводить відповідні розрахунки, разом з тим, нічим не передбачено віднесення часу вимушеного прогулу, а також часу затримки виконання судового рішення щодо поновлення працівника на посаді до вищевказаного періоду, визначеного вищезазначеним Порядком.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі №821/1757/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, були визнані неправомірними та скасовані накази Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2016 року №4998/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " та ГТУЮ у Херсонській області від 28.10.2016 № 2182/1 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 поновлений на посаді заступника начальника управління ГТУЮ у Херсонській області - начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області з 28 жовтня 2016 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №821/1409/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2016 року по 07 листопада 2017 року у розмірі 108 541,44 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі №821/452/18, частково зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2017 року по 23 квітня 2018 року у розмірі 48 758,85 грн.
До теперішнього часу постанова суду від 12 травня 2017 року у справі №821/1757/16 не виконана, позивач на посаді не поновлений.
Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року по справі №821/1757/16 виконана відповідачем не в передбачений законом строк, а, отже, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу має бути виплачений відповідачем на користь ОСОБА_1 за час затримки виконання судового рішення.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до ч.2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, та, як вбачається з матеріалів справи, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 був встановлений судами у справах № 821/1409/17, №821/452/18 та № 2140/1834/18 та складає згідно з постановами суду, які набрали законної сили 423,99 грн.
Частиною 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі суд першої інстанції виходив із середньоденної заробітної плати у розмірі 423,99 грн. з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже з 24 листопада 2018 року по 11 червня 2019 року вимушений прогул позивача складає 130 робочих днів.
Тому, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка має бути виплачена позивачу становить 55118,70 грн (423,99 грн х 130 днів).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що оскільки відповідачами вищевказане рішення суду не виконано, що відповідно до ст.ст. 235, 236 КЗпП України є підставою для виплати позивачу середньомісячного заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №815/6557/15.
Судова колегія не приймає довід апелянта про неможливість виконання судового рішення у зв'язку з тим, що поновлення на посаді, яка зазначена в судовому рішенні неможливе оскільки такої посади у зведеному штатному розписі ГТУЮ у Херсонській області не існує, виходячи з наступного.
Також, судова колегія вважає необґрунтованим довід апелянта щодо обов'язку Міністерства юстиції України нести матеріальну відповідальність за невиконання судового рішення, оскільки відповідно ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням, а нарахування заробітної плати у даному випадку здійснюється юридичною особою до штатного розпису якої віднесено посаду, на яку рішенням суду поновлено працівника.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь різниці у середньому заробітку після його коригувань у сторону збільшення.
Пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу, а також інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 10 р. IV Порядку №100 визначено, що у випадках підвищення посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягами із штатних розписів Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на 2016, 2017, 2018 та 2019 роки розмір посадового окладу заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби складав відповідно у 2016 році - 6031,00 грн, у 2017 році - 6800 грн., у 2018 році - 9000 грн. та у 2019 році - 9691 грн.
Тобто, на день звільнення 28 жовтня 2016 посадовий оклад позивача становив 6031 грн. та протягом 2017 - 2019 років тричі підвищувався.
Позивачем зроблено розрахунок різниці у середньому заробітку після його коригувань у сторону збільшення за період вимушеного, який судом першої інстанції було перевірено та з яким погоджується суд апеляційної інстанції.
Різниця у середньому заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду, яка не стягнута за рішеннями судів, за період з 09.10.2018 року по 31.12.2018 року складає - 12050,08 грн., за період з 01.01.2019 року по 11.06.2019 року 28449,30 грн.
Судова колегія приходить до висновку, що оскільки стягнення виплат за період вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі і є тими випадками, у яких за працівником зберігається середній заробіток, то позивач правомірно заявляє про стягнення різниці у середньому заробітку за час підвищення.
Таким чином, судова колегія не приймає довід апелянт щодо неправильного застосування судом першої інстанції Порядку №100 при обчисленні суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що виконання рішення покладено на МЮ України, але бюджетне фінансування та виділення коштів в межах штатного розпису на виплату заробітної плати щодо посади на яку не поновлено позивача проведено саме до ГТУЮ у Херсонській області. Наявність працюючої на цій посаді іншої особи не є перешкодою для задоволення позовних вимог позивача.
З урахуванням вищенаведених рішень судів, що вже прийняті за аналогічними позовами ОСОБА_1 та переглянуті апеляційним судом, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та вірним стягнути кошти саме з ГУЮ у Херсонській області.
Також, судова колегія не приймає довід апелянт щодо доводи відповідачів про те, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки поновлення його є неможливим в силу неправильного зазначення в судовому рішенні посади. Так, матеріалами справи встановлено, що 13.06.2017 року представником Міністерства юстиції України та головного територіального управління юстиції у Херсонській області подано до суду заяву про роз'яснення судового рішення від 12.05.2017 року у справі № 821/1757/16. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року в задоволенні заяви про роз'яснення постанови від 12.05.2017 року відмолено.
Крім того, рішення суду 12 травня 2017 року у справі № 821/1757/16 в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання, але не виконано відповідачем по-сьогодні.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 02 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Запорожан Д.В. Осіпов Ю.В.