26 вересня 2019 р. Справа № 440/1438/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Бегунца А.О. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 08.07.19 року по справі № 440/1438/19
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
третя особа командир військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі позивач), звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просила визнати протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а також скасувати пункти 5, 6, 10, 11 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2019 №90 "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб" та наказ від 04.04.2019 №145 в частині позбавлення старшого сержанта ОСОБА_1 премії за березень 2019 року, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити утримані з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 кошти і премію за березень 2019 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 позов задоволено. Визнано протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Скасовано пункти 5, 6, 10, 11 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2019 №90 "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб" та наказ від 04.04.2019 №145 в частині позбавлення старшого сержанта ОСОБА_1 премії за березень 2019 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити утримані з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 кошти і премію за березень 2019 року.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо надання судом першої інстанції оцінки правомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення, між тим не надано належну оцінку факту притягнення позивача до матеріальної відповідальності, у зв'язку з порушенням нею діючих нормативно-правових актів, які спричинили збитки державі. Також відповідач зазначає, що саме у зв'язку з притягненням до матеріальної відповідальності позивача позбавлено премії за березень 2019 року.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та при цьому неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині підстав задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 08.06.2015 по 05.11.2018 позивач проходила службу за контрактом на посаді провідного бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 м. Полтава, у період з 05.11.2018 по 27.03.2019 на посаді командира відділення взводу охорони роти охорони батальйону охорони. У період з 27.03.2019 та по теперішній час поивач проходить військову службу на посаді командира відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони (а.с. 171).
За наслідками аналізу довідки-розрахунку переплат грошового забезпечення військовослужбовцям, допущених внаслідок невідповідності роздавальних відомостей наказам командира військової частини, відповідно до довідки про проміжні результати внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2019 №234/1/41/2, за якими станом на 25.01.2019 рахуються неприйняті рішення, з метою встановлення умов та причин і покарання винних, 25.02.2019 командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 був прийнятий наказ №114 про призначення службового розслідування, проведення якого доручено офіцеру відділення морально-психологічного забезпечення лейтенанту ОСОБА_3 (а.с. 24).
За наслідками службового розслідування, проведеного стосовно капітана ОСОБА_4 , лейтенанта ОСОБА_5 (на момент вникнення переплат мала військове звання "молодший лейтенант та дівоче прізвище ОСОБА_6 та старшого сержанта ОСОБА_1 , складено акт службового розслідування від 05.03.2019 №361 (а.с. 25-27).
В основу висновків службового розслідування було покладено висновки внутрішнього фінансового аудиту та аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 , результати якого відображено у довідці Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 11.02.2019 №234/1/41/2 про проміжні результати внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.08.2016 по 31.12.2018 (а.с. 186-190).
Проведеним аудитом встановлено, що у 2016 та 2017 роках в порушення вимог п. 31.4 Інструкції про грошове забезпечення №260 від 14.07.2008 прапорщику ОСОБА_7 (за серпень 2016 року), старшині ОСОБА_8 (за червень 2017 року), старшому солдату ОСОБА_9 (за серпень 2016 року), ст. солдату ОСОБА_10 (за серпень 2016 року), старшому солдату ОСОБА_11 (за липень 2016 року), старшому сержанту ОСОБА_12 (за липень 2016 року) виплачена премія в повному обсязі, між тим, відповідними наказами командира в/ч НОМЕР_1 вони були її позбавлені повністю або її розмір зменшений. Внаслідок вказаних порушень допущені незаконні витрати коштів на загальну суму 17 275,18 грн, а саме переплати грошового забезпечення на суму 12339,41 грн, ПДФО на суму 2 221,09 грн та ЄСВ на суму 2 714,68 грн.
З'ясовуючи обставини та причини переплати грошового забезпечення, в ході службового розслідування перевіркою роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям за вказані місяці було встановлено, що виконавцями зазначено та завірено особистими підписами:
- за липень 2016 року - старший сержант ОСОБА_1 (в проміжок часу з 2015 по 2018 рік перебувала на посаді провідного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 );
- за серпень 2016 року - старший сержант ОСОБА_1 та молодший лейтенант ОСОБА_6 ;
- за червень 2017 року - старший сержант ОСОБА_1 .
Станом на 25.02.2019 (на момент призначення службового розслідування) не прийнято рішення щодо переплат старшому сержанту ОСОБА_12 (за липень 2016 року - роздавальна відомість 98, виконавець ОСОБА_1 ), прапорщику ОСОБА_7 , старшому солдату ОСОБА_9 , солдату ОСОБА_13 (за серпень 2016 року - роздавальна відомість 124, виконавець - старший сержант ОСОБА_1 та молодший лейтенант ОСОБА_14 ), старшині ОСОБА_15 (за червень 2017 року - роздавальна відомість 65, виконавець старший сержант ОСОБА_1 ) на загальну суму 16540,59 грн.
Розслідуванням встановлено, що бухгалтер (з нарахування грошового забезпечення) фінансово-економічної служби старший сержант ОСОБА_1 внаслідок власної самовпевненості порушила п. 8 посадової інструкції бухгалтера (з нарахування грошового забезпечення) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з низьким рівнем самоконтролю допустила переплату грошового забезпечення вказаним військовослужбовцям за липень 2016 року, серпень 2016 року та червень 2017 року.
Згідно висновків службового розслідування старший сержант ОСОБА_1 , діючи неумисно, внаслідок власної самовпевненості та не розуміючи можливість настання наслідків в результаті своїх дій, допустила порушення посадової інструкції бухгалтера (з нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , чим порушила вимоги ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та допустила нанесення матеріальних збитків державі.
05.03.2019 р. командиром військової частини НОМЕР_1 полковником Пожидаєвим прийнято наказ № 90 "Про результати службового розслідування та притягнення до матеріальної відповідальності винних осіб" (а.с. 29-31), відповідно до якого, зокрема:
- пункту 5 - за порушення вимог посадової інструкції бухгалтера (з нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008, що призвели до матеріальних збитків державі, накласти у відповідності до ст. 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на підставі ст. 59 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді "сувора догана";
- пункту 6 - командиру батальйону охорони врахувати накладене дисциплінарне стягнення при написанні рапорту на преміювання та інші види грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 у березні 2019 року;
- пункту 10 - на підставі розділу ІІ постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" від 23.06.1995 №243/95-ВР притягнути до обмеженої матеріальної відповідальності старшого сержанта ОСОБА_1 на суму 8 442,03 грн;
- пункту 11 - помічнику командира з фінансово-економічної роботи на підставі п. 25 розділу IV постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" від 23.06.1995 №243/95-ВР утримувати з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 щомісячно не більше 20% нарахованого грошового забезпечення до повного відшкодування матеріальних збитків.
04.04.2019 командиром військової частини НОМЕР_1 полковником Пожидаєвим прийнято наказ №145 "Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у березні 2019 року", яким наказано старшому сержанту ОСОБА_1 , командиру відділення взводу охорони батальйону охорони премію не виплачувати (а.с. 202).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнятий з пропуском строків накладення дисциплінарного стягнення, а тому всі оскаржувані дії та накази є протиправними.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Між тим, такі вимоги задоволенню не підлягають через відсутність підстав, встановлених ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України, яка містить вичерпний перелік підстав для прийняття такого рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, судом першої інстанції прийнято рішення про визнання протиправними дій та наказів командира Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Проте, командир Військової частини НОМЕР_1 не був залучений в якості відповідача у справі, правова оцінка відповідності дій саме командира та правомірності прийняття ним оскаржуваного наказу судом першої інстанції на відповідність критеріям ст. 2 КАС України не надавалась.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Враховуючи, що командир Військової частини НОМЕР_1 не був залучений до участі у справі, при цьому судом визнано протиправними його дії та накази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для виходу за межі вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про часткове задоволення позову.
При цьому колегія суддів зазначає, що саме дії та рішення суб'єкта владних повноважень, накази Військової частини НОМЕР_1 , відповідача у справі, підлягають перевірці на відповідність вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2019 р. командира Військової частини НОМЕР_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним пунктам 5, 6 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2019 №90 "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб", колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N551-XIV (далі - Статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до положень ст. 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Приписами ст. 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Згідно з пунктом 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Отже, за приписами вказаної норми дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення, незалежно від того, коли стало відомо про дисциплінарний проступок.
Так, з матеріалів справи, а саме висновку службового розслідування, встановлено, що проступок, за який позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, вчинено в липні-серпні 2016 року та червні 2017 року, а дисциплінарне стягнення застосовано наказом від 05.03.2019, тобто після спливу шести місячного строку, встановленого ст. 87 Дисциплінарного статуту. Таким чином, пункт 5 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2019 №90 "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб" про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, прийнятий всупереч приписам чинного законодавства України, а тому є протиправним.
Враховуючи протиправність накладення на позивача дисциплінарного стягнення, п. 6 вказаного наказу щодо врахування накладеного дисциплінарного стягнення при написанні рапорту на преміювання та інших видів грошового забезпечення позивача, також є протиправним.
Отже, колегія суддів дійшла про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пунктів 5, 6 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2019 №90 "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб".
Надаючи правову оцінку правомірності пунктів 10, 11 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2019 №90 "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб" щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 26 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 .03.1999 № 548-XI військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, встановлено Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (далі Положення).
Пунктом 4 Положення встановлено, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. Таким чином, колегія судів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що матеріальна відповідальність є окремим видом відповідальності, яку військовослужбовець несе незалежно від притягнення його до іншого виду відповідальності, а тому такі дії та рішення підлягають окремій оцінці.
Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо доведеності правомірності притягнення позивача до матеріальної відповідальності, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
Пунктом 3 Положення встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Таким чином, виплата надлишкових коштів є прямою дійсною шкодою, заподіяною державі, якщо вона завдана невиконанням або недбалим виконанням військовослужбовцем службових обов'язків. При цьому, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності мають бути наявні всі критерії, встановлені п. 3 Положення.
Згідно п. 10. (розділ 2 Обмежена матеріальна відповідальність) Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 25 Положення утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку).
З матеріалів справи встановлено, що позивача притягнуто до матеріальної відповідальності відповідно до п. 10 Положення у зв'язку з тим, що нею допущено протиправну поведінку, яка виразилась в недбалому виконанні її службових обов'язків, а саме позивач порушила п. 8 посадової інструкції бухгалтера (з нарахування грошового забезпечення) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з низьким рівнем самоконтролю, допустила переплату грошового забезпечення військовослужбовцям за липень 2016 року, серпень 2016 року та червень 2017 року.
Так, відповідно до п. 8 посадової інструкції бухгалтера (з нарахування грошового забезпечення) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , порушення якого стало підставою для висновків відповідача про завдання позивачем дійсної шкоди та притягнення до матеріальної відповідальності, бухгалтер зобов'язаний щомісячно до 10 числа складати роздавальні відомості по нарахуванню грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини за відповідний місяць, одноразових видів грошового забезпечення, а також індексації з проведенням відповідних утримань і нарахувань, підписувати їх як виконавець та надавати для перевірки та підписання: посадовій особі військової частини, яка очолює облік особового складу військової частини; начальнику фінансово-економічної служби військової частини.
Згідно висновків розслідування, прямою дійсною шкодою, заподіяною державі, є надлишкові виплати премії старшому сержанту ОСОБА_12 на суму 564, 45 грн. (за липень 2016 року - роздавальна відомість 98 - виконавець ОСОБА_1 ), прапорщику ОСОБА_7 , старшому солдату ОСОБА_16 , солдату ОСОБА_13 (за серпень 2016 року - роздавальна відомість 124, виконавець - старший сержант ОСОБА_1 та молодший лейтенант ОСОБА_14 ) на суму 6745, 36 грн. (відповідно на суму 3372, 68 грн. кожна), старшині ОСОБА_15 (за червень 2017 року - роздавальна відомість 65, виконавець старший сержант ОСОБА_1 ) на суму 4504, 90 грн. Вказані суми зазначені без врахування ПДФО та ЄСВ). Отже, згідно висновків розслідування загальна сума збитків, допущених позивачем, складає 8442, 03 грн.
Вказані виплати є надлишково виплаченими, оскільки відповідними наказами командира в/ч НОМЕР_1 зазначені особи були позбавлені премій повністю.
Отже, висновки службового розслідування щодо заподіяння позивачем прямої дійсної шкоди ґрунтуються на тому, що позивачкою допущено переплату грошового забезпечення військовослужбовцям, у зв'язку з чим її притягнуто до матеріальної відповідальності в сумі 8442,03 грн, тобто в повній сумі фактичних втрат, за складеними нею роздавальними відомостями по нарахуванню грошового забезпечення, які підписані нею як виконавцем.
Між тим, згідно посадової інструкції бухгалтера (з нарахування грошового забезпечення) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , бухгалтер проводить відповідні нарахування та утримання та підписує їх як виконавець. Обов'язку щодо перевірки правильності нарахування та здійснення виплат грошового забезпечення, проведення та перерахування утримань та нарахувань вказаною інструкцією на бухгалтера не покладено.
При цьому, дій ( умисних або необережних) щодо ненадання позивачем для перевірки та підписання роздавальних відомостей посадовій особі військової частини, яка очолює облік особового складу військової частини, начальнику фінансово-економічної служби військової частини, службовим розслідуванням не встановлено. Висновки службового розслідування містять лише дані щодо відсутності підписів вказаних посадових осіб в роздавальних відомостях, у зв'язку з чим відповідних посадових осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відповідачем не наведено жодних доводів та не надано жодних доказів щодо заподіяння прямої дійсної шкоди порушенням позивачем п. 8 посадової інструкції бухгалтера (з нарахування грошового забезпечення) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 та прямого причинного зв'язку між порушенням позивачем посадової інструкції бухгалтера та безпосередньою виплатою грошового забезпечення військовослужбовцям за липень 2016 року, серпень 2016 року та червень 2017року, якою завдано шкоду.
Враховуючи недоведеність відповідачем наявності всіх критеріїв, встановлених п. 9.2 3 Положення, що є обов'язковою умовою для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності п. 10, 11 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2019 №90 "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб".
Таким чином, доводи відповідача щодо наявності підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до п. 5 розділу 16 Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: зокрема, у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення позивача до матеріальної відповідальності, наказ Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2019 №145 в частині позбавлення старшого сержанта ОСОБА_1 премії за березень 2019 року, також є протиправним.
Отже, позовні вимоги в частині скасування пунктів 10, 11 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2019 №90 "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб" та наказу від 04.04.2019 №145 в частині позбавлення старшого сержанта ОСОБА_1 премії за березень 2019 року та похідні вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити утримані з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 кошти і премію за березень 2019 року, підлягають задоволенню.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, з виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим даною нормою шляхом.
Відповідно до приписів ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, для цілей реалізації завдання адміністративного судочинства з захисту порушених права та інтересів осіб рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, приписами Кодексу адміністративного судочинства на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Разом з цим, Кодекс адміністративного судочинства України покладає на позивача обов'язок обґрунтування своїх вимог щодо порушення його прав рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача, якими порушено його права та інтереси, з наданням доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення таких прав, свобод чи інтересів.
Тобто, вимога про захист прав повинна бути обґрунтованою.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність рішень відповідача про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, позбавлення премії, при цьому жодних доводів щодо протиправних дій, вчинених відповідачем, позивачем не зазначено.
Колегія суддів враховує, що саме накази про притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, позбавлення премії є рішеннями суб'єкта владних повноважень, якими вирішено питання щодо прав, обов'язків та інтересів позивача.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини, з огляду на відсутність обґрунтувань вимог про визнання протиправними дій щодо прийняття оскаржуваного наказу, та враховуючи, що рішенням, яке стосується прав, свобод, обов'язків та інтересів позивача є наказ про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, колегія судів вважає, що визнання вказаних наказів протиправними забезпечує ефективний засіб захисту прав позивача. А тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Відповідно до ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку скасування судового рішення в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстації.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.
Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, розподілу не підлягає. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлена права звернутись до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Враховуючи, що рішення прийнято на користь позивача, судові витрати понесені відповідачем у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, також розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі № 440/1438/19 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа командир військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказів задовольнити частково.
Скасувати пункти 5, 6, 10, 11 наказу військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2019 №90 "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб" та наказ від 04.04.2019 №145 в частині позбавлення старшого сержанта ОСОБА_1 премії за березень 2019 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити утримані з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 кошти і премію за березень 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 02.10.19 р.