Єдиний унікальний № 500/5690/19
Провадження № 1-кп/946/512/19
про самовідвід
01 жовтня 2019 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12019160150001330, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Котловина Ренійського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
встановив:
30 вересня 2019 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12019160150001330, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України. Вказаний обвинувальний акт з додатками 30.09.2019 р. був переданий судді ОСОБА_1 для здійснення судового провадження.
Однак, суддя ОСОБА_1 вже розглядав це кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 263 КК України на підставі угоди про визнання винуватості, яка була укладена під час досудового розслідування - 31 липня 2019 року - між прокурором та підозрюваним ОСОБА_2 . За наслідками вказаного розгляду 15 серпня 2019 року була постановлена ухвала про відмову в затвердженні вказаної угоди про визнання винуватості, та висловлена позиція щодо невідповідності умов угоди вимогам п. п. 3, 4 ч. 7 ст. 474 КПК України. Зокрема, висловлена думка про те, що умови зазначеної угоди порушують право ОСОБА_2 бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК України, а також у зв'язку з тим, що у суду виникли сумніви щодо добровільності позиції ОСОБА_2 .
Крім того, при вирішенні питання про затвердження угоди суддя ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами досудового розслідування та в ухвалі суду міститься також їх аналіз, що в даному випадку прирівнюється до надання суду доказів обвинувачення до початку судового розгляду, що прямо заборонено абз. 6 ч. 4 ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
А відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Крім того, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У зв'язку з викладеними обставинами, повторна участь судді ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя у тому ж самому кримінальному провадженні позбавляє можливості виконати передбачене ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завдання суду та забезпечити обвинуваченому право на справедливий суд, яке гарантоване ст. 7 цього ж Закону та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, висловлення думки при відмові у затвердженні угоди та поверненні прокурору для провадження досудового розслідування кримінального провадження, в тому числі щодо можливості призначення покарання ОСОБА_2 та щодо можливості його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК України, а також те, що суду були надані матеріалами досудового розслідування, викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
У зв'язку з викладеним, враховуючи заборону, що міститься в абз. 6 ч. 4 ст. 291 КПК України, а також з метою забезпечення відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права учасників кримінального провадження на справедливий суд, яке полягає у захисті прав, свобод та інтересів, у тому числі, незалежним, безстороннім і справедливим судом, керуючись ч. 1 ст. 80 КПК України, суддя має заявити собі самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, у зв'язку з наявністю обґрунтованих сумнівів у його неупередженості.
Керуючись ст. ст. 75, 81, 314, 370 - 372 КПК України, суд
постановив:
Заявити самовідвід у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та кримінальне провадження направити до канцелярії Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області для визначення іншого судді в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1