02 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 903/811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 та на рішення Господарського суду Волинської області від 11.03.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до 1) Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області,
2) Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія",
про стягнення 25 956,00 грн. безпідставно набутих коштів,
09.09.2019 (згідно поштовими відмітками на конверті) Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулось із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 та на рішення Господарського суду Волинської області від 11.03.2019 через суд апеляційної інстанції до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у якій просить вказані судові рішення скасувати та відмовити у позові.
Розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №903/811/18 виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921,00 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 25 956,00 грн., що становить значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн х 100 = 192 100,00 грн. станом на 2019 рік), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.
Звернення з касаційною скаргою у малозначній справі заявником обґрунтовано порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також неврахуванням правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі 910/23482/17.
При цьому слід зауважити, що правові висновки у справі №910/23482/17 судом зроблені за наслідками розгляду інших спірних правовідносин, у яких суб'єктний склад та предмет спору не є тотожними суб'єктному складу сторін та змісту спірних правовідносин у цій справі.
У поданій касаційній скарзі заявником не наведено обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах можуть бути переглянуті у касаційному порядку.
Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що посилання заявника на порушення судами при прийнятті оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права не є правовою підставою для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах.
В частині четвертій статті 11 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
За змістом частини 1 статті 18 зазначеного Закону, для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою, але у разі відсутності перекладу Рішення та ухвали ЄСПЛ чи ухвали Європейської комісії з прав людини, Суд користується оригінальним текстом.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Також, Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18, використовуючи оригінальний текст) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
В контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, наведені норми права надають Верховному Суду право застосовувати критерій малозначності справи, закріплений положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Враховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 та на рішення Господарського суду Волинської області від 11.03.2019.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 та на рішення Господарського суду Волинської області від 11.03.2019 у справі №903/811/18.
2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов