29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" вересня 2019 р. Справа № 924/490/19
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сварог-Дністер”, с. Куча Новоушицького району Хмельницької області
до: 1. товариства з обмеженою відповідальністю “Серединецьке”, с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області
2. товариства з обмеженою відповідальністю “Агротек”, м. Дніпро
про визнання припиненим договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 р.
за участю представників:
позивача: Савчук Ю.М. - згідно з ордером серії ВХ №1000283 від 03.07.2019 р.
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2: не з'явився
Рішення ухвалюється 23.09.2019 р., оскільки в судовому засіданні 22.08.2019 р., 03.09.2019 р. оголошувалась перерва.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: товариство з обмеженою відповідальністю “Сварог-Дністер”, с. Куча Новоушицького району Хмельницької області звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке», с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області, товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек», м. Дніпро про визнання договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 р., який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Сварог-Дністер», товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» та товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке», припиненим.
Ухвалою суду від 27.05.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.06.2019 р., яке відкладено на 26.06.2019 р., 03.07.2019 р.
Ухвалою суду від 03.07.2019 р. строк підготовчого провадження у справі продовжено на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 18.07.2019 р.
Ухвалою суду від 18.07.2019 р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.08.2019 р., в якому оголошувалась перерва на 03.09.2019 р., 23.09.2019 р.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідачі як сторони договору фінансового лізингу від 11.03.2015 р. №8АФ-15 (основний договір) не повідомили позивача як поручителя за договором поруки від 30.03.2018 р. №2П/8АФ-15 про існування додаткових угод №2 від 13.07.2016, №3 від 30.03.2018 р. до основного договору (якими змінено, зокрема ціну, графік платежів, відповідальність), у лізингодавця - ТОВ «Агротек» виникало право протягом року пред'явити позов до позивача з моменту останнього платежу за основним договором. Враховуючи положення основного договору та визнання відповідачами у додаткових угодах порушення умов основного договору, вважає, що договір поруки припинив свою дію через рік від останнього лізингового платежу, який визначений основним договором. Як на правову підставу позову посилається, зокрема на положення ст. ст. 251, 526, 553, 554, 559 ЦК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 04.06.2019 р.) зазначив, що з огляду на положення п. п. 1.1, 1.3 договору поруки, підписуючи останній, позивач прийняв та підтвердив обізнаність про існування та чинність фактів та умов, встановлених договором поруки. Звертає увагу, що обсяг відповідальності за основним договором було збільшено додатковою угодою №2 від 13.07.2016 р. - майже за два роки до укладення договору поруки; додаткову угоду №3 від 30.03.2018 р. до основного договору, якою, зокрема встановлено строк для оплати останніх платежів - до 20.06.2019 р., укладено одночасно з договором поруки, що не порушує ч. 1 ст. 559 ЦК України та п. 6.3 договору поруки. Таким чином, вважає, що забезпечене порукою зобов'язання (основний договір) не є припиненим, не було змінене без згоди поручителя та на сьогоднішній день залишається таким самим за розміром, характером та порядком виконання, яким воно було на момент укладення договору поруки. З огляду на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України строк поруки встановлений у договорі (п. 6.2) та не закінчився, оскільки строк виконання останнього лізингового платежу ще не настав. Посилання позивача на п. п. 5.3.1, 8.1.1 основного договору вважає таким, що не відноситься до предмету спору.
У додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву (від 15.07.2019 р.) відповідач 2 вказує, що при укладенні договору поруки сторони передбачили можливість внесення змін до основного договору і для запобігання припинення договору поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України погодили та застосували у договорі поруки пункт 6.3. Зауважив, що чинною редакцією основного договору чітко встановлено строк його дії до певної дати. Вважає, що правовідносини за договором поруки виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив свою чинність, з 04.02.2019 року набрала чинності нова редакція ст. 559 ЦК України. При цьому оскільки правовідносини тривають і досі, то до них застосовуються положення нової редакції ст. 559 ЦК України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.
Відповідач 1 представника у судове засідання не направив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач 2 представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач 1 не скористався своїм правом на подання відзиву, враховуючи належне повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, строки судового розгляду справи, суд вважає, що справа може бути вирішена за наявними матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
11.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №8АФ-15 (далі - договір лізингу), за умовами п. 1.1 якого відповідно до умов цього договору лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти майно та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення цього договору наведені в додатку №1 «Специфікація».
Пунктом 2.1 договору лізингу передбачено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 250000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг» (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за київським часом (міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладення цього договору (міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 5425000,00 грн. (вартість майна).
Майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акту приймання-передачі майна (п. 3.2 договору лізингу).
Згідно з п. 4.1 договору всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та додатку №2 «Графік внесення лізингових платежів» до договору (графі) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.
Пунктом 4.4 договору лізингу, зокрема передбачено, що розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку.
Відповідно до п. 4.5 договору лізингу лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; платежу як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна.
У п. 5.3.1 договору лізингу зазначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення майна від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або і повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів. Вилучення майна у лізингоодержувача не звільняє останнього від обов'язку сплати всіх несплачених до дати вилучення майна лізингових платежів, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій.
Право власності на майно переходить до лізингоодержувача за умови сплати ним всіх лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеного у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору. На підтвердження переходу права власності до лізингоодержувача сторони підписують договір купівлі-продажу (викупу) майна (п. 6.1 договору лізингу).
Відповідно до п. 7.2 договору лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти відсотків річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України).
За умовами п. 8.1.1 договору лізингу договір може бути розірваний в однобічному порядку з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі (на підставі письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору). В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору.
Припинення дії договору з будь-яких підстав не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором, що мали місце під час його дії (п. 8.5 договору лізингу).
Згідно з п. 10.1 договору лізингу ціна договору становить гривневий еквівалент 314117,45 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6816348,67 грн.
Строк дії договору з 11.03.2015 р. по 20.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору (п. 11.1 договору лізингу).
У п. 11.2 договору лізингу зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому.
Розірвання або припинення договору, а так само відмова сторони від договору не звільняє сторони від виконання всіх зобов'язань по ньому (п. 11.3 договору лізингу).
Пунктом 12.1 договору лізингу передбачено, що специфікація, графік та акт приймання-передачі майна є невід'ємними частинами цього договору.
Всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додаткової угодою, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.
У додатку №1 до договору лізингу "Специфікація майна" сторони погодили найменування майна - трактор John Deere 8335R, вартість з урахуванням ПДВ - 250000,00 доларів США.
Додатком №2 до договору лізингу "Графік внесення лізингових платежів" визначено строки платежів (останній - 20.12.2017 р.), суми, які компенсують частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ, платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ, та суми чергового лізингового платежу, доларів США.
Згідно з актом приймання-передачі від 19.03.2015 р. (додаток №3 до договору лізингу) лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав майно (предмет лізингу): трактор John Deere 8335R, серійний № 1RW8335RODP069093, 2013 р.в., вартість з урахуванням ПДВ - 250000,00 доларів США, 5898712,40 грн. (міжбанківський курс акту приймання-передачі: 1 долар США = 23,6 грн.). У п. 4 акта зазначено, що сторони взаємних претензій не мають.
13.07.2016 р. сторони уклали до договору лізингу додаткову угоду №2 (далі - додаткова угода №2), в якій дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року, виклавши п. 10.2.1, 10.1. та Графік внесення лізингових платежів (Додаток № 2) у новій редакції. Зокрема, п. 10.2.1 викладено в редакції: «Платежі як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 84412,57 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становлять 1831752,77 гривень. Платежі як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 Договору»; п. 10.1 викладено в редакції: «Ціна Договору становить гривневий еквівалент 335662,57 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 7283877,77 гривень (надалі - Ціна Договору)». Також викладено в новій редакції Додаток №2 (графік внесення лізингових платежів) до договору лізингу (останній платіж - 20.12.2017 р.).
Крім того, згідно з п. 2 додаткової угоди №2 сторони погодили сплату простроченої заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів за вересень 2015-червень 2016 року в розмірі 99745,77 Доларів США.
Також сторони дійшли згоди внести зміни в п. 7.2 договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року, виклавши його у такій редакції: « 7.2. У випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати 365 (трьохсот шістдесяти п'яти) процентів річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України)» (п. 4 додаткової угоди №2).
У п. 5 додаткової угоди №2 зазначено, що враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року до 20.12.2017 р. включно.
30.03.2018 р. сторони уклали до договору лізингу додаткову угоду №3 (далі - додаткова угода №3), відповідно до якої станом на 30 березня 2018 року сторони зафіксували, що зобов'язання (в тому числі прострочене) Лізингоодержувача перед Лізингодавцем в еквіваленті до долара США становить 181331,82 доларів США (п. 1 додаткової угоди №3).
Згідно з п. 2 додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року. Зокрема, викладено в новій редакції п. 10.2.1 договору: "Платежі як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 94790,76 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становлять 2056959,49 гривень. Платежі як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 Договору».
Також п. 10.1 договору викладено в редакції: "Ціна Договору становить гривневий еквівалент 346040,76 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 7509084,49 гривень (надалі - Ціна Договору)».
Крім того, в новій редакції викладено Графік внесення лізингових платежів (Додаток № 2) (останній платіж - 20.06.2019 р.).
У п. 3 додаткової угоди №3 сторони погодили порядок сплати простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів за період лютий 2016 - грудень 2017 року в розмірі 194881,54 Доларів США.
Також, враховуючи зміну строків платежу за Графіком, Сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015 року до 20.06.2019 р. включно (п. 5 додаткової угоди №3).
При цьому 30.03.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» (лізингодавець), товариством з обмеженою відповідальністю “Сварог-Дністер” (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» (лізингоодержувач) укладено договір поруки №2П/8АФ-15 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого його предметом є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 р. (основний договір).
У п. 1.2 договору поруки сторони встановили, що зобов'язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують.
Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов'язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін (п. 1.3 договору поруки).
Пунктами 2.1-2.3 договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за основним договором: - лізингодавець має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов'язань за основним договором протягом 2 робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов'язання; - лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання строку виконання зобов'язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов'язань за основним договором. Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства. Сторони договору встановлюють, що поручитель, після виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, у відповідності до ст. 556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов'язанню - основному договору.
Згідно з п. 6.1 договору поруки усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
У п. 6.2 договору сторони зазначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
Сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (п. 6.3 договору поруки).
У п. 6.7 договору поруки зазначено, зокрема, що договір відображає повне розуміння сторонами предмета цього договору та інших питань, зазначених у цьому договорі.
За умовами п. 6.9 договору поруки сторони погодили обов'язковість скріплення договору та всіх пов'язаних з ним документів відповідними печатками сторін.
Договір поруки підписаний представниками сторін, скріплених відтисками їхніх печаток.
У матеріали справи надано довідку відповідача 2 про наявність заборгованості відповідача 1 як основного боржника за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 р. в сумі 34132215,75 грн.
Також відповідачем 2 надано копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 р. про відкриття провадження у справі №904/1478/19 за позовом ТОВ "Агротек" м. Дніпро до ТОВ "Торговий дім "Армада Лтд" Дніпропетровська обл. м. Підгірне, ТОВ "Сварог- Дністер" Хмельницька обл. Новоушицький район, с. Куча, ТОВ "СК Бужок" Хмельницька обл. Красилівський район с. Митинці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ТОВ "Серединецьке" Хмельницька обл. Шепетівський район, с. Макіївці про стягнення 34132215,75 грн.
В ухвалі зазначено, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поруки №3П/8АФ-15 від 30.03.2018 р. відповідачем 1, договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018р. відповідачем 2, договору поруки №1П/8АФ-15 від 30.03.2018 р. відповідачем 3, які виступають поручителями з виконання лізингоодержувачем (ТОВ "Серединецьке") своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 р.
Відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019 р. у справі №904/1478/19 позов задоволено. За повідомленням сторін, рішення не набрало законної сили.
Позивач, вважаючи, що додатковими угодами до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 р. без повідомлення позивача було внесено зміни, якими збільшено відповідальність останнього як поручителя за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 р., а також враховуючи незвернення відповідача 2 з вимогою до поручителя протягом відповідного строку з дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов'язання, звернувся до суду з позовом про визнання зазначеного договору поруки припиненим.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому необхідно враховувати, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Посилаючись на невизнання відповідачем 2 припинення відповідних правовідносин та вважаючи, що договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 р., який укладений між ним як поручителем та відповідачами як лізингоодержувачем та лізингодавцем за договором фінансового лізингу від 11.03.2015 р. №8АФ-15, порушені його права та охоронювані законом інтереси, позивач просить визнати припиненим зазначений договір поруки.
Судом враховується, що згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як убачається з матеріалів справи, 11.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Агротек” (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Серединецьке” (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №8АФ-15, за умовами якого лізингодавець зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти майно та сплачувати лізингові платежі.
До договору сторонами укладено додаток №2 - "Графік внесення лізингових платежів", в якому встановлено, зокрема строки сплати платежів (останній - 20.12.2017 р.).
До договору фінансового лізингу сторонами укладено додаткові угоди №2 від 13.07.2016 р. та №3 від 30.03.2018 р., якими, зокрема викладено Графік внесення лізингових платежів в новій редакції, яка передбачала сплату останнього платежу відповідно 20.12.2017 р. і 20.06.2019 р. та подовжено строк дії договору відповідно до 20.12.2017 р. і 20.06.2019 р.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою.
Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Так, 30.03.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Агротек” (лізингодавець), товариством з обмеженою відповідальністю “Сварог-Дністер” (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю “Серединецьке” (лізингоодержувач) було укладено договір поруки №2П/8АФ-15 про зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 р.
У ст. 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим, позивач стверджує, що договір поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 р. є припиненим, посилаючись, зокрема на положення ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, що діяла станом на момент укладення договору поруки).
Так, загальні підстави припинення поруки, яка за своєю правовою природою є зобов'язанням, передбачені у главі 50 Цивільного кодексу України, а спеціальні (додаткові) підстави її припинення визначено у статті 559 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, виходячи із змісту статей 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, що випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов'язання залишилося невиконаним.
Як зазначалось вище, сторонами договору фінансового лізингу №8АФ-15 11.03.2015 р., останній платіж за яким та строк дії якого було визначено до 20.12.2017 р., укладено додаткові угоди №2 від 13.07.2016 р. та №3 від 30.03.2018 р. з відповідним визначенням терміну оплати останнього платежу та продовження строку дії договору - 20.12.2017 р. та 20.06.2019 р.
Судом враховується, що укладаючи спірний договір поруки 30.03.2018 р., сторони погодили, що порукою забезпечено зобов'язання, які випливають з умов договору фінансового лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу; що зобов'язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують: поручитель засвідчив, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов'язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін; договір відображає повне розуміння сторонами предмета цього договору та інших питань, зазначених у цьому договорі (п. п. 1.1-1.3, 6.7 договору поруки).
Крім того, додаткові угоди до договору лізингу містять умову про те, що вони є невід'ємною частиною договору лізингу (п. 6 додаткових угод).
З огляду на зазначене, виходячи з дат укладення додаткових угод до основного договору та дати укладення договору поруки, а також враховуючи вищенаведені умови договору поруки, судом критично оцінюються посилання позивача на його неповідомлення про внесення до основного договору змін.
Крім того, судом звертається увага на те, що у п. 6.3 договору поруки сторони встановили, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У п. 6.2 договору поруки сторони зазначили, що порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
Таким чином, сторони у договорі поруки за взаємною згодою передбачили інший строк для пред'явлення вимоги до поручителя, ніж той, який існував у редакції ст. 559 ЦК України станом на момент укладення договору поруки, що не суперечить законодавству. Аналогічна позиція в частині можливості визначення строку для пред'явлення вимоги кредитора до поручителя в договорі поруки викладена в постанові ВСУ у справі №6-6цс14 від 17.09.2014 року та постанові ВСУ від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16.
Крім того, ст. 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спору, передбачає, що якщо строк поруки у договорі не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
При цьому, судом зауважується, що до правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. Однак, до правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства (постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі 35010/276/2012-П-3/10-9/61).
Беручи до уваги вищенаведене та погоджений сторонами п. 6.2 договору поруки, положення частини четвертої статті 559 ЦК у чинній редакції, відповідно до яких порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя, спростовуються доводи позивача щодо застосування шестимісячного строку для пред'явлення вимоги кредитора до поручителя.
Судом враховується, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 Цивільного кодексу України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.09.2014 р. у справі № 6-53 цс14, Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 р. у справі №905/2475/15.
Вказаний строк є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, та для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2019 року у справі № 913/320/18.
Разом з тим, враховуючи те, що при укладенні договору лізингу строк його дії було встановлено до 20.12.2017 р. та у подальшому продовжено до 20.06.2019 р., беручи до уваги звернення лізингодавця з вимогою (позовом) до поручителя про стягнення заборгованості за договором лізингу (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2019 р. у справі №904/1478/19), суд вважає, що відповідачем 2 не пропущено визначений договором поруки та законодавством строк для пред'явлення вимоги до поручителя, та, як наслідок, неприпинення поруки за оспореним договором.
Також судом критично оцінюються посилання позивача на необхідність застосування п. п. 5.3.1 та 8.1.1 договору лізингу, оскільки зазначені умови наділяють лізингодавця відповідним правом, а не встановлюють його обов'язок. При цьому доказів реалізації таких прав лізингодавцем суду не подано.
Щодо такої підстави припинення поруки як непред'явлення кредитором позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції станом на час укладення оспореного договору) чи протягом трьох років з дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України в чинній редакції) суд зауважує, що відповідна норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки сторонами основного зобов'язання встановлено строк (строки) його виконання, що підтверджується наявними у матеріалах справи графіками внесення лізингових платежів.
Судом береться до уваги, що станом на час розгляду справи доказів припинення основного зобов'язання за договором фінансового лізингу від 11.03.2015 р. №8АФ-15, забезпеченого оспореним договором поруки, суду не подано.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З огляду на спірні правовідносини сторін у справі, законодавчі норми у їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини не є підставами для припинення договору поруки, які передбачені законодавством та самим договором. Інших належних, допустимих та достатніх доказів наявності підстав для припинення оспореного договору суду не подано.
Враховуючи зазначене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, від 10 лютого 2010 року, Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010 року).
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові товариства з обмеженою відповідальністю “Сварог-Дністер”, с. Куча Новоушицького району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю “Серединецьке”, с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області, товариства з обмеженою відповідальністю “Агротек”, м. Дніпро про визнання договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 р., який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Сварог-Дністер”, товариством з обмеженою відповідальністю “Агротек” та товариством з обмеженою відповідальністю “Серединецьке”, припиненим відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 01.10.2019 р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (32645, Хмельницька АДРЕСА_1 , с. Куча, вул. Центральна, буд. 7), 3 - відповідачу 1 (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці), 4 - відповідачу 2 (49083, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Собінова, 1). Всім рек. з пов. про вруч.