02 жовтня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/586/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
Розглянув заяву Фізичної особи - підприємця Фіялка Андрія Миколайовича про забезпечення позову ( вх. № 17601 від 30.09.2019)
у справі №921/586/19
за позовом: Фізичної особи - підприємця Фіялка Андрія Миколайовича (м. Львів)
до відповідачів:
1. Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар"єр" (с. Берестовець, Костопільський район, Рівненська область),
2. Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Тернопіль)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Костопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ( м. Костопіль, Рівненська область)
про:
- визнання недійсним укладений між ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" та ДП ""Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" договір купівлі-продажу дробарки СМД-111 за ціною 133 622,74 грн;
- визнання недійсним договору зберігання №2 від 04.11.2011 укладений між ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ВАТ "Берестовецький спецкар"єр";
- визнання за фізичною особою - підприємцем Фіялкою Андрієм Миколайовичем право власності на дробарку СМД - 111 та зняття з неї арешт, накладений постановою державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Фізична особа - підприємець Фіялка Андрій Миколайович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар"єр" (с. Берестовець, Костопільський район, Рівненська область), 2. Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Тернопіль), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Костопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ( м. Костопіль, Рівненська область) про:
- визнання недійсним укладений між ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" та ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" договір купівлі-продажу дробарки СМД-111 за ціною 133 622,74 грн;
- визнання недійсним договору зберігання №2 від 04.11.2011 укладений між ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ВАТ "Берестовецький спецкар"єр";
- визнання за фізичною особою - підприємцем Фіялкою Андрієм Миколайовичем право власності на дробарку СМД - 111 та зняття з неї арешт, накладений постановою державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
В обгрунтування позовних вимог заявник посилається на Договір кредитної лінії №89 від 23.04.2008, укладений між ВАТ "Кредобанк" (як, Банком) та ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" (як, Позичальником); Договір відступлення прав вимоги від 25.12.2015 за Договором кредитної лінії №89 від 23.04.2008 укладений між ПАТ "Кредобанк" (Цедент) та Фіялка Андрієм Миколайовичем (Цесіонарій); Договір застави №89/з від 23.04.2008 укладений між ВАТ "Кредобанк" (як, Заставодержатель) та ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" (як, Заставодавець), предметом якого є рухоме майно, в тому числі і дробарка СМД - 111; Іпотечний договір від 24.04.2008 укладений між ВАТ "Кредобанк" (як, Іпотекодержателем) та ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" (як, Іпотекодавцем); Договір відступлення прав вимоги від 25.12.2015 укладений між ПАТ "Кредобанк" (Цедент) та Фіялка Андрієм Миколайовичем (Цесіонарій); Договір зберігання № 2 від 04.11.2011 укладtний між ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Поклажодавець) та ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" (Зберігач), за яким Зберігач зобов'язується на умовах, встановлених цим Договором зберігати майно - дробарка СМД - 111 (Додаток №1 до договору "Акт №1 передачі майна на зберігання" від 04.11.2011) передане йому Поклажодавцем і повернути майно у цілісності на першу вимогу Поклажодавця.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2019 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Фіялка Андрія Миколайовича залишено без руху, на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду:
- доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
30.09.2019 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява б/н від 30.09.2019 (вх. №17602) Фізичної особи - підприємця Фіялка Андрія Миколайовича, зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16.09.2019.
Також, 30.09.2019 Фізична особа - підприємець Фіялка А.М. звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про забезпечення позову шляхом:
- зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Рівненської області №918/572/18 від 20.02.2019;
- заборони посадовим особам органу державної виконавчої служби вчиняти дії щодо вилучення у ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" дробарки СМД-111 та передачі її Дочірньому підприємству "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України".
В обґрунтування поданої заяви заявник стверджує, що ФОП Фіялка А.М. являється власником рухомого майна дробарки СМД - 111, яке набуте, як Заставодержателем на підставі Договору відступлення прав вимоги від 25.12.2015 за Договором кредитної лінії №89 від 23.04.2008, укладений між ПАТ "Кредобанк" (Цедент) та Фіялка Андрієм Миколайовичем (Цесіонарій); Договору застави №89/з від 23.04.2008, укладений між ВАТ "Кредобанк" (як, Заставодержатель) та ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" (як, Заставодавець), предметом якого є рухоме майно, в тому числі і дробарка СМД - 111; Договору відступлення прав вимоги від 25.12.2015 укладений між ПАТ "Кредобанк" (Цедент) та Фіялка Андрія Миколайовича (Цесіонарій).
21.02.2019 Костопільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58458832 щодо примусового виконанню наказу Господарського суду Рівненської області від 20.02.2019 у справі №918/572/18.
28.02.2019 органом ДВС винесено постанову про арешт майна боржника, при примусовому виконанні наказу Господарського суду Рівненської області від 20.02.2019 у справі №918/572/18.
Як стверджує заявник, ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" листом від 27.09.2019 повідомив заявника про те, що 03.10.2019 о 10:00 год. буде здійснюватися демонтаж та перевезення майна - дробарки СМД-111 в межах виконавчого провадження №58458832 від 21.02.2019 з примусового виконання виконавчого документа від 20.02.2019 у справі №918/572/18, в підтвердження долучено лист Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за № 13365.
Зазначені обставини дають можливість заявнику вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне:
Відповідно до статті 136 ГПК України, в редакції чинній з 15.12.2017, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
З метою однакового і правильного застосування законодавства щодо забезпечення позову Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам відповідні роз"яснення, які містяться у постанові від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (дійсна).
Так, зокрема, йдеться в постанові, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації).
Щодо забезпечення позову щодо зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Рівненської області від 20.02.2019 у справі №918/572/18, суд зазначає наступне:
Пунктом 5 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Так, заявник з метою забезпечення позову просить суд зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Рівненської області від 20.02.2019 у справі №918/572/18.
Зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Отже, в спірному випадку заявник просить суд зупинити виконання судового рішення по іншій господарській справі, яке набрало законної сили, що не передбачено приписами ГПК України та суперечить загальним засадам судочинства, зокрема, щодо обов'язковості судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 326 Господарського кодексу України вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині щодо зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Рівненської області від 20.02.2019 у справі №918/572/18, оскільки заявлений спосіб забезпечення позову суперечить нормам Конституції України та принципам Господарського процесуального кодексу України.
Щодо забезпечення позову щодо заборони посадовим особам органу державної виконавчої служби вчиняти дії щодо вилучення у ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" дробарки СМД-111 та передачі її Дочірньому підприємству "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України", судом встановлено:
Згідно статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідача вчиняти певні дії та забороняти іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача або інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як роз"яснено абзацом 3 пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (дійсна), у вирішенні питання про забезпечення позову має значення оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (абз.3 п.3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", дійсна).
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є часниками цього судового процесу.
Судом встановлено, що спірне майно є предметом виконавчого провадження №58458832 щодо примусового виконанню наказу Господарського суду Рівненської області від 20.02.2019 у справі №918/572/18, яке здійснюється Костопільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2019.
В ході даного виконавчого провадження, 27.02.2019 складено акт державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, яким встановлено, що: за адресою с. Берестовець, вул. Сидорова, 3 Костопільського району Рівненської області виявлено дробарку СМД-111. Згідно договору оренди рухомого майна № 01/01 від 01.01.2016 нерухоме майно - дробарка СМД - 111 передана заявником в строкове платне володіння і користування на умовах оренди ВАТ "Берестовецький спецкар'єр". Тобто, фактично підтверджено, що наявне за адресою с. Берестовець , вул. Сидорова , 3 Костопільського району Рівненської області майно - дробарка СМД-11 належить ФОП Фіялці Андрію Миколайовичу , і використовується ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" виключно на умовах оренди.
28.02.2019 органом ДВС винесено постанову про арешт майна боржника, при примусовому виконанні наказу Господарського суду Рівненської області від 20.02.2019 у справі №918/572/18.
24.07.2019 державним виконавцем Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області складено акт, яким встановлено "що зі слів директора Фіни М.М . він не може передати дробарку СМД-111 оскільки вона не належить ВАТ "Берестовецький спецкар'єр", а належить Фіялці Андрію Миколайовичу . Дробарка СМД- 111 є в наявності на території ВАТ "Берестовецький спецкар 'єр"".
25 липня 2019 року позивачем направлено заяву на адресу Костопільського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, в якій останнього повідомлено про неможливість вилучення у ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" - дробарки СМД-111, оскільки остання належить ФОП Фіялка А.М. і право власності на яку набуто останнім як заставодержателем відповідно до вимог Закону України "Про заставу".
Так, на даний час спірне рухоме майно використовується ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" на підставі договору оренди рухомого майна № 01/01 від 01.01.2016.
Як стверджує заявник та як слідує із заяви про забезпечення позову, зокрема листа від 27.09.2019 ВАТ "Берестовецький спецкар"єр", останній повідомив заявника про те, що 03.10.2019 о 10:00 год. буде здійснюватися демонтаж та перевезення майна - дробарки СМД-111 в межах виконавчого провадження №58458832 від 21.02.2019 з примусового виконання виконавчого документа від 20.02.2019 у справі №918/572/18, в підтвердження долучено лист Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за № 13365.
Так, предметом спору у справі №921/586/19 є визнання права власності на майно та зняття арешту з майна, що належить заявнику .
Підставами для визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді. Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що майно, яке перебуває під арештом, належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом про звільнення цього майна з-під арешту.
Згідно з усталеною судовою практикою відповідачами у справах про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту є стягувач (особа, в інтересах якої накладено арешт) і боржник, а справи підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам ГПК України. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Як зазначалося, заявник стверджує, що набув спірне майно на підставі договору про відступлення права вимоги, у свою чергу, за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності тощо (ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Отже, якщо орган ДВС продовжуватиме здійснювати примусове виконання рішення в рамках виконавчого провадження до вирішення питання про визнання права власності на спірне майно і про зняття з нього арешту, то вказана ситуація може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист права, за яким заявник звернувся до суду, оскільки такий захист, у випадку невжиття заявленого заходу, не зможе відбутися в межах розгляду однієї справи та потребуватиме нових звернень до суду з іншими позовами.
При цьому судом не встановлено, що захід забезпечення позову, запропонований заявником, призведе до зупинення діяльності органу ДВС, визначеної Законом України "Про виконавче провадження".
Реалізація спірного майна унеможливить виконання рішення у даній справі (у випадку задоволення позову), адже наслідком такої реалізації буде зміна власника майна, що зумовить необхідність вжиття додаткових заходів для відновлення прав позивача.
Заявник зазначає, що у разі задоволення позову, може істотно ускладнити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв'язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права або інтереси заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, без вжиття такого заходу.
Отже, враховуючи те, що заходи забезпечення позову застосовуються судом, як гарантія реального виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає до задоволення в частині - заборони посадовим особам органу державної виконавчої служби вчиняти дії щодо вилучення у ВАТ "Берестовецький спецкар"єр" дробарки СМД-111 та передачі її Дочірньому підприємству "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України".
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову, який є однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до вимог статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Щодо зустрічного забезпечення, то заявник на виконання п. 6 ч. 1 статті 139 ГПК України просить не вживати заходів зустрічного забезпечення позову, оскільки предмет позову пов'язаний із невизнанням особами, що визначені як відповідачі, права власності заявника на рухоме майно.
Частинами 1 та 4 статті 141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення позову вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З огляду на те, що звернення до суду із заявою про забезпечення позову обумовлене необхідністю попередження (недопущення) вчинення дій, які можуть призвести до позбавлення заявника права власності на рухоме майно, та що на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача чи інших осіб, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, правові передумови для зустрічного забезпечення позову наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідача не позбавлено права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст. 141 ГПК України.
З огляду на викладене та керуючись статтями 136-141, 234, 235 ГПК України, суд
1. Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам органу державної виконавчої служби вчиняти дії щодо вилучення у Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар"єр" (вул. Сидорова, 3, с. Берестовець, Костопільський район, Рівненська область, ідентифікаційний номер 05471856) дробарки СМД-111 та передачі її Дочірньому підприємству "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України" (вул.Гайова, 47, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 03443666).
3. В іншій частині заяви про забезпечення позову, відмовити.
Стягувач: Фізична особа - підприємець Фіялка Андрій Миколайович ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Боржник: Костопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (вул. 1-го Травня, 31, м. Костопіль, Рівненська область, ідентифікаційний номер 34963122) .
Опис майна щодо якого вживаються заходи забезпечення позову: Дробарка СМД-111, місце знаходження: вул. Сидорова, 3, с. Берестовець, Костопільський район, Рівненська область.
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання "02" жовтня 2019 року.
Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом трьох років - по "01" жовтня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Оригінал ухвали надіслати заявнику та Костопільському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (вул. 1-го Травня, 31, м. Костопіль, Рівненська область), для виконання, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Копію ухвали надіслати іншим учасникам для відовма, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Учасники справи можуть отримати інформацію на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Я.Я. Боровець