36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
19.09.2019 Справа № 917/153/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д.М., при секретарі судового засідання Бойченко Л.О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом
фізичної особи - підприємця Гремякіна Сергія Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт - Агро"
про визнання договору недійсним
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Салтисюк Ю.В., посвідчення № 2727 від 29.10.2012
Обставини справи: Фізична особа - підприємець Гремякін Сергій Миколайович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт - Агро" про визнання недійсним договору № дг-0000052 від 29.03.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний договір ним не підписувався, правочин не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є фіктивним, що є підставою для визнання даного договору недійсним, відповідно до статей 215, 234 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, зазначає, що ТОВ "Арт-Агро" в повному обсязі виконало свої зобов'язання на підставі договору, а позивач прийняв товар, підтвердивши наявність укладеного договору.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.02.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження.
09.04.2019 суд постановив ухвалу про витребування доказів, якою зобов'язав Чутівське відділення поліції Карлівського відділу поліції ГУНП в Полтавській області надати суду оригінали документів, які необхідні для проведення почеркознавчої експертизи, а саме:
1) Договір №дг-0000052 від 29 березня 2017 року;
2) Додаток до Договору № 1 від 29 березня 2017 року;
3) Товарно-транспортну накладну № 0000000055 від 30 березня 2017 року;
4) Видаткову накладну № рн-0000072 від 30 березня 2017 року.
Проте зазначені документи до суду не надійшли.
25.04.2019 суд повторно постановив ухвалу про витребування доказів та зобов'язав Чутівське відділення поліції Карлівського відділу поліції ГУНП в Полтавській області надати суду оригінали зазначених документів.
Ухвала суду від 25.04.2019, направлена на адресу Чутівського відділення поліції Карлівського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, повернулася до суду 07.05.2019, у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.
Ухвалою від 22.05.2019 суд зупинив провадження у справі № 917/153/19 на час проведення експертизи.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 у справі № 917/153/19 скасовано, справу направлено до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.
Ухвалою від12.08.2019 суд призначив судове засідання у справі на 21.08.2019 - 10:20.
21.08.2019 суд повторно постановив ухвалу про витребування доказів та зобов'язав Чутівське відділення поліції Карлівського відділу поліції ГУНП в Полтавській області надати суду оригінали документів. Проте Карлівський відділ поліції ГУНП в Полтавській області вимоги ухвали суду не виконав.
Ухвалою від 21.08.2019 суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті на 19.09.2019 - 10:00.
19.09.2019 від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх. № 9995).
Згідно з частиною 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; найменування суду, до якого вона подається; номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Заява про залишення позову без розгляду не підписана представником Мільгевською Я.В.
Відповідно до частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За таких обставин, суд повертає заяву про залишення позову без розгляду.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 19.09.2019, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на початку квітня 2018 року він дізнався, що у провадженні господарського суду Полтавської області з 20.03.2018 знаходиться інша справа № 917/282/18 за позовом ТОВ "Арт-Агро" до ФОП Гремякіна С.М. про стягнення заборгованості на підставі договору № дг-0000052 від 29.03. 2017.
При цьому, на підтвердження позовних вимог ТОВ "Арт Агро" надало суду наступні документи: договір № дг-0000052 від 29.03.2017, товарно-транспортну накладну № 0000000055 від 30.03.2017, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 3603413561440, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 3603413615213, видаткову накладну № рн- 0000072 від 30.03.2017, додаток до договору № 1 від 29.03.2017.
На вказаних документах у графі "Покупець" містяться підписи фізичної особи - підприємця Гремякіна Сергія Миколайовича, проте, як стверджує позивач, зазначені документи вперше побачив під час ознайомлення з матеріалами справи №917/282/18.
Позивач просить суд визнати недійсним договір №ДГ-0000052 від 29.03.2017, укладений між ТОВ "АРТ-АГРО" та фізичною особою - підприємцем Гремякіним С.М . недійсним, посилаючись на те, що вказаний договір він не підписував, печатку на ньому не проставляв, і як наслідок не міг мати умислу на реальне настання правових наслідків за вказаним договором.
Позивач вважає, що ТОВ "Арт-Агро" підробило його підпис та печатку на вказаних документах, у зв'язку з чим договір № дг-0000052 від 29.03.2017 має бути визнаний недійсним, як фіктивний.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що 29.03.2017 ТОВ "Арт-Агро" та ФОП Гремякіним С.М. уклали договір № ДГ-0000052, відповідно до якого, продавець зобов'язувався в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування товару: мінеральні добрива, насіння сільськогосподарських культур та засоби захисту рослин, в асортименті, визначеному в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.
Пунктом 3.1 договору визначено, що термін поставки товару визначається у додатках до цього договору, допускається дострокова поставка товару.
Ціна за одиницю товару кожного найменування в національній валюті наводиться у додатках до цього договору (пункт 4.1 договору).
Загальна вартість товару та її еквівалент в іноземній грошовій валюті визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору (пункт 4.2 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору загальна вартість товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору.
Поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених у додатках до договору (пункт 6.1 договору).
В розділі 8 договору сторони погодили, що передача-приймання товару здійснюється в пункті поставки, вказаному в додатках до цього договору.
29.03.2017 ТОВ "Арт-Агро" та ФОП Гремякін С.М . підписали додаток № 1, згідно з яким визначили наступний товар, що купується покупцем: насіння кукурудзи, виробник "Dow Seeds", гібрид Surreal 80000, 56 мішків, на загальну суму 154358,40 грн, насіння кукурудзи, виробник "Dow Seeds", гібрид МТ МАТАДО 80000, 100 мішків, на загальну суму 275652,00 грн.
Загальна вартість поставленого товару становить 430010,40 грн.
Згідно з умовами додатку до договору, сторони домовились, що поставка товару здійснюється з відстрочкою платежу з 100% оплатою в строк до 15.10.2017.
Також в додатку № 1 сторони погодили термін поставки товару - до 31.01.2017.
Поставка здійснюється на умовах: транспортом постачальника на склад покупця за адресою: Полтавська область, Чутівський район, с. Сторожове.
Відповідач зазначає, що у відповідності до укладеного договору, він 30.03.2017 здійснив поставку товару на адресу відповідача в повному обсязі, а товар в свою чергу прийнято безпосередньо відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000072 від 30.03.17 та товарно-транспортною накладною №0000000055 від 30.03.17.
Доказів відмови від прийняття поставленого товару та повернення товару відповідачеві матеріали справи не містять.
Посилання позивача на те, що товар на виконання умов спірного договору не передавався не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Як роз'яснив Пленум у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
В пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що у разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до статті 9 вказаного Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, до яких віднесено, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Матеріалами справи підтверджується, що договір №ДГ-0000052 від 29.03.2017, додаток до договору, видаткова накладна №РН-0000072 від 30.03.2017, товарно-транспортна накладна №0000000055 від 30.03.2017 скріплені відтиском печатки відповідача, що в розумінні частити 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є іншими даними, що дають змогу ідентифікувати позивача, як юридичну особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про втрату печатки позивачем, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача. Доказів втрати печатки позивачем до справи не додано.
В постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2016 у справі №910/26108/14 зазначено, що підприємство несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах за відсутності доказів втрати печатки.
Отже, вищезазначене фактично виключає можливість твердження, що вказаний правочин не направлений на настання певних правових наслідків для його контрагентів, у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованим посилання позивача на фіктивність укладеного договору.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено того факту, що договір поставки № ДГ-0000052 від 29.03.2018 вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, як обов'язкової умови для кваліфікації правочину як фіктивного та визнання його недійсним з цих підстав.
Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.
Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.
При цьому, якщо на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №910/11559/17, від 01.08.2018 у справі № 910/11560/17.
За правовою природою спірний договір є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як свідчать наявні у справі копії видаткової накладної №РН-0000072 від 30.03.2017 та товарно-транспортної накладної №0000000055 від 30.03.2017 відповідач здійснив поставку товару на адресу позивача в повному обсязі, а товар в свою чергу прийнято безпосередньо відповідачем, що підтверджується видатковою накладною.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що як позивачем, так і відповідачем вчинялися конкретні дії, спрямовані на виконання умов, укладеного між ними договору поставки, зокрема, передача товару постачальником та прийняття його покупцем, оформлення такої передачі видатковою накладною.
Наведене спростовує твердження позивача, що спірний договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а також доводи позивача про фіктивність даного правочину.
Факт укладення та виконання умов спірного договору встановлено рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/282/18 від 11.02.2019, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивачем у відповідності до частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували відсутність у сторін спірного договору будь-яких намірів на створення правових наслідків при його укладенні.
За таких обставин, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні статті 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання договору поставки № ДГ-0000052 від 29.03.2018 недійсним, в тому числі не доведено та наявними у справі доказами спростовано, що вказаний правочин позивачем не підписувався та не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 30.09.2019.
Суддя Д.М. Сірош