"23" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2268/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Рабко Т.О.,
від відповідача - Чібічьян Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” про стягнення 12715,80 грн., -
Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 12715,80 грн., посилаючись на наступне.
У листопаді 2018 року ПрАТ “МК “Азовсталь” на адресу Ізмаїльського морського торгівельного порту за залізничними накладними № 52735644, № 52880358 здійснено направлення вагонів з вантажем сталь листова.
Наразі позивач вказує, що згідно календарного штемпеля на вказаних накладних, вагони №№ 59921361, 59921379 доставлені відповідачем із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
При цьому позивач посилається на положення ст. 41 Статуту залізниць України, згідно яких залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Також відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Як зазначає позивач, зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Так, з огляду на вказані положення, позивачем нарахована сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, який направлявся за залізничними накладними № 52735644, № 52880358, що складає 12715,80 грн.
При цьому позивач додає, що відповідно до переуступленого напису, зробленого на спірних накладних №№ 52735644, 52880358 за підписами директора і головного бухгалтера ДП “Ізмаїльський МТП”, право на пред'явлення позову передано - ПРАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” .
Стосовно строків звернення до суду із заявленим позовом позивач вказує, що положення статей 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням частини 4 статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію. Як вказує позивач, вищенаведена правова позиція повністю підтримана ВГСУ в пунктах 4.7, 4.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” № 10 від 29.05.2013 року. Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника. При цьому, як вказує позивач, застосовувати Статут залізниць України в частині позовної давності до приведення його у цій частині у відповідність до норм ГК України, є незаконним.
З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що у питаннях застосування позовної давності у позовах про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, що виникають із залізничних перевезень, застосуванню підлягають виключно вимоги ч. 1-4 статті 315 ГК України, а тому в спірнихправовідносинах строк пред'явлення претензії відповідно до залізної накладної № 52880358 розпочався 28.11.2018 р. та закінчився 11.01.2019 р., строк розгляду претензії розпочався з 11.01.2019 р. та закінчився 24.02.2019 р., у зв'язку з чим перебіг позовної давності для пред'явлення перевізникові позову розпочався з 24.02.2019 р. та закінчиться 24.08.2019 р. Аналогічно строк пред'явлення претензії відповідно до залізничної накладної № 52735644 розпочався 30.11.2018 р. та закінчився 13.01.2019 р., строк розгляду претензії розпочався з 13.01.2019 р. та закінчився 26.02.2019 р., у зв'язку з чим перебіг позовної давності для пред'явлення перевізникові позову розпочався з 26.02.2019 р. та закінчиться 26.08.2019 р.
Таким чином, згідно ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус судів”, ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 5, 236 ГПК України, позивач вважає, що суд повинен застосувати строк позовної давності 9 місяців, передбачений вимогами ст. 315 ГК України, а саме 9 місяців з дня отримання вантажу (45 днів - пред'явлення претензії, 45 днів - відповідь на претензію, 6 місяців - строк звернення до суду), як це передбачено вимогами діючого законодавства та підтверджено постановою ВС по справі № 905/729/18 від 11.04.2019 р., незалежно від того, чи мале місце направлення претензії відповідачу чи ні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.08.2019 р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2268/19, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.09.2019 р.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 54). Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем заявлено штраф на суму 12715,80 грн. за прострочення термінів доставки вантажів за листопад 2018 року, а відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012 “Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів”, якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менше, як на дві доби (не більше 48 годин), підстави для нарахування штрафу, передбаченого ст.116 Статуту залізниць України, відсутні. Так, відповідач вказує, що встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин) - 10%, на три доби (більше ніж на 72 години) - 20% і на чотири доби (більше ніж на 96 годин) - 30%, однак Одеська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” повідомила, що усі вагони були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці та згідно ст. 116 Статуту залізниць України залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
03.09.2019 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив відповідача (а.с. 61-66), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з наведенням додаткового обґрунтування. Так, стосовно тверджень відповідача щодо відсутності вини останнього у несвоєчасній доставці вантажу позивач зазначає, що норма статті 116 Статуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов'язує нарахування штрафу із понесенням збитків або невиконанням своїх зобов'язань позивачем перед іншими особами, а лише з дотриманням відповідачем строків доставки вантажу, а тому штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначеної норми Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, якою чітко визначено розмір штрафу, який підлягає сплаті відповідачем. Виходячи із викладеного, позивач стверджує, що відповідачем не надано належних доказів які б свідчили про створення позивачем або іншими особами будь-яких перешкод для повноцінної роботи відповідача та не наведено жодних виняткових обставин для збільшення строків доставки вантажу. Крім того, як зазначає позивач, у поштовому конверті разом із відзивом на позовну заяву відповідач надіслав позивачу заяву № НЮ-14/2455 від 23.08.2019 р. по справі № 916/2154/19, що не стосується предмету розгляду справи № 916/2268/19, натомість зазначена у описі вкладеного до листа заява від 23.08.2019 р. № НЮ-14/2457 у конверті була відсутня, а тому наведені вище обставини позбавляють позивача можливості підготувати та надати суду належним чином оформлені заперечення. Також позивач вказує, що відповідачем в порушення вказаних положень законодавства не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що порушення термінів доставки мали місце з поважних та незалежних від перевізника причин.
Стосовно зменшення розміру нарахованого штрафу позивач зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафу та дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Так, позивач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що у даному випадку є виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафу, при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд повинен враховувати інтереси обох сторін. Наразі позивач зауважив, що м. Маріуполь (місце знаходження та реєстрації ПрАТ “МК “Азовсталь”) є населеним пунктом, в якому проводилась антитерористична операція та вказана обставина значно ускладнила ведення господарської діяльності ПрАТ “МК “Азовсталь”. Так, позивач стверджує, що з врахуванням проблем в регіоні, пов'язаних з проведенням військових дій, дуже ускладнилася логістика поставок, зокрема, ПрАТ “МК “Азовсталь” був здійснений перехід на поставку сировини більш дорогим морським транспортом, у виробництві стало використовуватися більш дороге імпортне вугілля через неможливість забезпечення українським вугіллям, що знаходиться на тимчасово неконтрольованій державою території. Зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності на території АТО, ООС (знаходження в безпосередній близькості від лінії зіткнення), позивач стверджує, що заборгованість контрагентів перед ПрАТ “МК “Азовсталь” негативним чином впливають на можливість достатньої мірою забезпечити виробничий процес, викликає падіння обсягів виробництва та показників прибутку. Так, позивач додає, що у І кварталі 2019 р. ПрАТ “МК “Азовсталь” отримало збитки у розмірі 1667378 тис. грн., а тому вищенаведене свідчить про тяжке фінансове становище ПрАТ “МК “Азовсталь” в результаті наявності вищенаведених виняткових обставин. Щодо понесених позивачем збитків внаслідок затримки відповідачем вантажу позивач зазначає, що ПрАТ “МК “Азовсталь” є великим металургійним підприємством з замкнутим циклом виробництва, на якому здійснюється цілодобове виробництво, яке забезпечується сировиною, яка доставляється у більшій частині залізничним сполученням, несвоєчасна доставка вантажу та порожніх вагонів призводить до затримки виробничого процесу, та як наслідок впливає на виконання позивачем обов'язків перед третіми особами щодо своєчасного відвантаження продукції контрагентам у повному обсязі, у зв'язку з чим має сплачувати штрафні санкції за невиконання умов договорів, а саме за невиконання обсягів поставки продукції 3-тім особам внаслідок затримки відповідачем вантажу та даний факт понесення збитків підтверджується рішеннями господарського суду Донецької області по справах № 905/220/19, № 905/523/19, № 905/359/19, №905/297/19, №905/229/19 та інші. За таких обставин, приймаючи все вищенаведене у сукупності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності сторін, позивач стверджує, що відсутні достатні підстави для зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача та необхідність врахування судом вказаних обставин у т.ч. підтверджується судової практикою Верховного суду по справі № 910/9765/18 від 27.02.2019 р. Таким чином, як зазначає позивач, враховуючи наявність факту порушення термінів доставки вантажу відповідачем, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження поважності, винятковості причин порушення перевізником встановлених термінів доставки, відповідно наявні підстави для стягнення штрафних санкцій, нарахованих на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Так, у судовому засіданні господарського суду 09 вересня 2019 року по справі № 916/2268/19 було протокольно оголошено перерву до 23 вересня 2019 року.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.
Згідно залізничної накладної № 52735644 вантажовідправником - ПрАТ “МК “Азовсталь” зі станції Сартана Донецької залізниці на станцію Ізмаїл було відправлено вантаж - сталь листова, не поіменована в алфавіті, у вагоні № 59921361. Одержувачем вантажу є Ізмаїльський морський торговельний порт.
Також згідно залізничної накладної № 52880358 вантажовідправником - ПрАТ “МК “Азовсталь” зі станції Сартана Донецької залізниці на станцію Ізмаїл було відправлено вантаж - сталь листова, не поіменована в алфавіті, у вагоні № 59921379. Одержувачем вантажу є Ізмаїльський морський торговельний порт.
Разом з тим відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В абз. 1, 2 і 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Отже, враховуючи наведене, залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Наявні в матеріалах справи залізничні накладні № 52735644 та № 52880358 свідчать про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відтак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як вантажовідправником, було передано відповідачу, як перевізнику, для перевезення вантаж - сталь листову, непоіменовану в алфавіті у залізничних вагонах на адресу одержувача - Ізмаїльського морського торговельного порту, що оформлено залізничними накладними № 52735644 та № 52880358.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем вантажу до перевезення є підставою виникнення у відповідача зобов'язання доставити переданий вантаж у терміни, встановлені договором та законодавством.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктами 1.1 та 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі “Навантаження призначено на число місяць”.
Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Згідно п.п. 5.1, 5.2 Правил оформлення перевізних документів, заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. За наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем стації призначення. У разі прибуття вантажу за накладною у паперовому вигляді за наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положення про електронний обмін документами на вантаж оформлення видачі вантажу станцією призначення здійснюється за електронною накладною (із накладенням ЕЦП). Накладна в паперовому вигляді передається до розрахункового підрозділу залізниці та, у разі потреби, видається одержувачу.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: “Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна”, у відповідному місці проставляється позначка “х” і заповнюється ця графа відправником.
Як слідує зі змісту спірних накладних № 52735644 та № 52880358 відповідачем відмічено тип відправки “вагонна”. Відтак, термін доставки вагонів за вказаними накладними має обчислюватись, виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 200 км.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 “Відправка”), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 “Підпис” даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення.
З огляду на обставини, які викладені вище, суд вважає, що відповідач погодився з типом відправки, а відтак, термін доставки має бути обчислений виходячи саме з типу відправки, визначеному у спірних накладних.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних накладних, а саме: дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.
Згідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Однак, передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки вантажу у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача, як перевізника, який не забезпечив виконання умов договору.
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт? у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з доставки вантажів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності до відповідача як перевізника.
Разом з тим, згідно залізничних накладних № 52735644 та № 52880358 ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” передало переуступним підписом право на пред'явлення позову вантажовідправнику ПрАТ “МК Азовсталь”.
Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Відтак, з посиланням на факт несвоєчасної доставки вантажу, який було прийнято залізницею до перевезення, позивачем застосовано до відповідача як перевізника штрафні санкції.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до роз'яснень, наведених в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
В абз. 1 п. 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної.
Згідно абз. 2 п. 8 вказаних Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
З огляду на норми чинного законодавства та на підставі сукупності поданих сторонами доказів судом встановлено, що за залізничними накладними:
- № 52735644 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений 08.11.2018 р., доставлений 30.11.2018 р., товар отриманий 30.11.2018 р., що підтверджується відміткою в графі 52 Календарний штемпель видачі вантажу накладної. Відстань від станції відправлення до станції призначення складає 1324 км. Норма доставки: 7 діб (вагонна відправка на відстань 1324 км) + 1 доба (п. 2.4 Правил - на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) + 1 доба (п. 2.1 вказаних Правил) = 9 діб, всього 9 діб. Натомість фактично термін перевезення - 22 доби, отже прострочення доставки складає 13 діб. Тому ПрАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” правомірно нараховано штраф у розмірі 30%;
- № 52880358 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений 17.11.2018 р., доставлений 28.11.2018 р., товар отриманий 28.11.2018 р., що підтверджується відміткою в графі 52 Календарний штемпель видачі вантажу накладної. Відстань від станції відправлення до станції призначення складає 1324 км. Норма доставки: 7 діб (вагонна відправка на відстань 1324 км) + 1 доба (п. 2.4 Правил - на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) + 1 доба (п. 2.1 вказаних Правил) = 9 діб, всього 9 діб. Натомість фактично термін перевезення - 22 доби, отже прострочення доставки складає 11 діб. Тому ПрАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” правомірно нараховано штраф у розмірі 10%.
Враховуючи положення ст. 116 Статуту залізниць України, суд зазначає, що розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу має здійснюватися виходячи із розміру плати, визначеної в п. 34 спірних накладних, оскільки позивачем сплачено відповідачу вартість перевезення, визначену сторонами.
При цьому в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18 наведено аналогічні правові висновки щодо правильності здійснення розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, виходячи із розміру сплачених замовником коштів за перевезення вантажу, визначених п. 3.2 договору, включаючи плату за проїзд провідника відправника (одержувача), встановлену Збірником тарифів на дату відправлення вантажу; плату за перевезення порожнього вагону перевізника з провідниками, яка розраховується за фактичну тарифну відстань за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів; плату за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки відповідно до п. 3.2.1; компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів з урахуванням корегуючих коефіцієнтів до тарифи Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу.
Відтак, дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, суд вважає вказані розрахунки обґрунтованими та арифметично правильними, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення штрафу у заявленому розмірі за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 12715,80 грн. є обґрунтованими. Адже розрахунки штрафу відповідачем не спростовані.
При цьому доводи позивача про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованого штрафу судом до уваги не приймаються, оскільки таке питання відповідачем ініціювалось, відповідне клопотання судом позивачем до суду не заявлялось та судом не розглядалось. Так, відповідач у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки прострочення доставки вантажу відбулось не з вини залізниці. Однак, доказів в обґрунтування своїх доводів відповідач не надав.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” про стягнення 12715,80 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Лепорського, буд. 1; код ЄДРПОУ 00191158) штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 12715/дванадцять тисяч сімсот п'ятнадцять/грн. 80 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921/одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 вересня 2019 р.
Суддя В.С. Петров