02 жовтня 2019 року Справа № 915/1696/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
без виклику сторін
справу № 915/1696/19
за позовом виробничо-комерційної фірми “Агромарін”,
Новомосковська дорога, 23, м. Одеса, 65031;
до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельної компанії “ПРОК-М”,
вул. Садова, 1 А, м. Миколаїв, 54001;
про стягнення основного боргу та нарахувань на нього суми пені, штрафу, 3% річних, індексу інфляції, за договором поставки від 04.01.2016 №12
Виробничо-комерційною фірмою (ВКФ) “Агромарін” пред'явлено позов, з урахуванням заяв від 23.07.2019 № 23/П та від 09.09.2019 № 09/З про зменшення позовних вимог, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельної компанії (ТОВ “ТК) “ПРОК-М” грошових коштів у загальній сумі 31009 грн. 40 коп., із яких: 21362 грн. 14 коп. - основний борг; 3019 грн. 87 коп. - пеня; 5872 грн. 42 коп. - штраф; 255 грн. 81 коп. - 3 % річних; 499 грн. 16 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, з посиланням на порушення відповідачем зобов'язань за укладеним між ними договором поставки від 04.01.2016 № 12, а саме, зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого за цим договором товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на котру позивачем нараховано пеню та штраф на підставі п.п. 4.3 договору, та здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
ВКФ “Агромарін” також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
За такими вимогами ухвалою суду від 05.08.2019 відкрито провадження в даній справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
ТОВ ТК “ПРОК-М” у відзиві від 23.08.2019 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на недоведення позивачем належними та допустимими доказами утворення заборгованості у спірній сумі; допущення позивачем помилок при здійсненні розрахунків пені та інфляційних втрат; безпідставність одночасного пред'явлення позивачем вимог про стягнення з ТОВ ТК “ПРОК-М” пені та штрафу за одне й те саме правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Сторонами у справі укладено договір поставки від 04.01.2016 №12 (далі - договір), у відповідності до якого ВКФ “Агромарін” (постачальник) зобов'язалося в узгоджений строк передати у власність ТОВ ТК “ПРОК-М” (покупець) молочну продукцію (далі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму на умовах договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, за згодою сторін загальна кількість товару, його найменування, асортимент, ціна за одиницю, вартість поставки визначається видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною договору.
Поставка товару покупцю здійснюється в межах асортименту товару, який є у постачальника на дату поставки та датою передачі товару є дата, яка вказана у накладній на товар (п. 2.3 договору).
Прийом товару по кількості та якості здійснюється в порядку, визначеному Інструкціями Держарбітражу №П-6, П-7, за виключенням умов, визначених цим договором (п. 2.4 договору).
Якщо в процесі приймання товару покупець виявив його недостачу, невідповідність якості вимогам державних стандартів - він зобов'язаний призупинити подальшу прийомку та викликати уповноваженого представника постачальника для прийняття участі у складанні двостороннього акта та після отримання товару усі збитки (витрати) пов'язані з нестачею товару, його якість, пересортуванням, та всі ризики несе покупець повному обсязі (п.п. 2.6, 2.6 договору).
Ціна на товар може бути змінена постачальником; у випадку не погодження покупцем у п'ятиденний строк з дати отримання нової видаткової накладної зі зміненими цінами на товар, постачальник має право припинити прийом замовлень покупця на поставку товару до врегулювання питань відносно нової ціни на товар (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору, покупець здійснює оплату постачальнику грошовими коштами відповідно до вартості поставки, на протязі п'яти календарних днів від дати отримання товару.
Сторони договору зобов'язались щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлювати відповідним актом, який направляється однією зі сторін іншій, та підлягає оформленню у п'ятиденний строк з моменту його отримання. У випадку прострочки оформлення такого акту одної із сторін договору, дані акту вважаються такими, що несуть обов'язкову силу для кожної сторони (п. 3.3 договору).
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення (п.п. 7.1-7.2 договору).
Договір є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах у випадку, якщо сторони не заявлять заперечень на протязі одного місяця до закінчення строку дії договору (п. 7.3 договору).
З матеріалів справи випливає, що на виконання умов договору ВКФ “Агромарін” поставлено ТОВ “ТК “ПРОК-М” товар на загальну суму 29893 грн. 32 коп. з ПДВ, згідно видаткових накладних від 28.01.2019 №00000001451 на суму 15305 грн. 34 коп. з ПДВ та від 04.02.2019 №00000001958 на суму 14587 грн. 98 коп. з ПДВ.
За твердженнями позивача, зазначений товар відповідачем оплачено лише частково в сумі 8531 грн. 18 коп., і на даний час несплаченою ТОВ “ТК “ПРОК-М” залишається сума 21362 грн. 14 коп.
У зв'язку з неоплатою ТОВ “ТК “ПРОК-М” у повному обсязі поставленого позивачем товару, ВКФ “Агромарін” направлено відповідачу претензію від 14.05.2019 №14/П-1 про сплату заборгованості за договором та пені в порядку п. 4.3 договору, направлення якої підтверджується копією відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Зазначену претензію відповідачем залишено без реагування та виконання.
Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України).
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ураховуючи викладене, та що умовами укладеного між сторонами договору поставки встановлено строк оплати поставленого товару, суд визнає, що позивачем доведено прострочення виконання ТОВ “ТК “ПРОК-М” грошових зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 21362 грн. 14 коп., а тому вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою.
Щодо вимог ВКФ “Агромарін” про стягнення з ТОВ “ТК “ПРОК-М” пені та штрафу, суд приходить до такого.
Законодавством передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 61 Конституції України, на яку відповідач посилається, обґрунтовуючи неможливість одночасного стягнення з нього штрафу та пені за договором, визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Разом із тим, укладеним сторонами договором передбачені такі види відповідальності покупця: 1) за прострочення покупцем оплати за поставлений товар - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення поставки товару; 2) за прострочення покупцем оплати за поставлений товар понад 15 календарних днів - штраф у розмірі 20% від суми фактичної заборгованості (п.п. 4.3 договору).
Отже, зазначені вище види відповідальності передбачені за різні порушення відповідачем умов договору: прострочення оплати поставленого товару та прострочення оплати поставленого товару понад 15 календарних днів.
Суд, крім того, зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18).
Таким спростовуються доводи відповідача про безпідставність одночасного пред'явлення позивачем вимог про стягнення пені та штрафу.
Ураховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з ТОВ “ТК “ПРОК-М” штрафних санкцій за прострочення оплати поставленого товару суд визнає обґрунтованими.
Надані позивачем розрахунки штрафу в сумі 5872 грн. 42 коп. та пені за загальний період прострочення 13.03-27.06.2019 у сумі 3019 грн. 87 коп. суд визнає вірними і указані суми підлягають стягненню з ТОВ “ТК “ПРОК-М”.
Щодо вимог ВКФ “Агромарін” про стягнення з ТОВ “ТК “ПРОК-М” нарахувань на суму основного боргу в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд приходить до такого.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Ураховуючи викладене, суд визнає обґрунтованим нарахування позивачем на суму допущеного відповідачем прострочення 3 % річних та інфляційних втрат.
Поданий позивачем розрахунок 3% річних за період прострочення 13.03-14.06.2019 (106 днів) у сумі 255 грн. 81 коп. суд визнає вірним, а зазначену суму - підлягаючою до стягнення з ТОВ “ТК “ПРОК-М”.
Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат за період квітень-травень 2019 року позивачем допущено арифметичні помилки; за розрахунком суду, підлягаюча до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат становить 501 грн. 21 коп., і ця сума є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення сума 499 грн. 16 коп.
Разом із тим, ураховуючи закріплений статтею 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає необхідним стягнути з ТОВ “ТК “ПРОК-М” інфляційні втрати в розмірі, заявленому позивачем - 499 грн. 16 коп.
Ураховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягають: основний борг у сумі 21362 грн. 14 коп., пеня в сумі 3019 грн. 87 коп., штраф у сумі 5872 грн. 42 коп., інфляційні втрати у сумі 499 грн. 16 коп. та 3% річних у сумі 255 грн. 81 коп., а загалом грошові кошти в сумі 31009 грн. 40 коп.; у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Отже, позовні вимоги ВКФ “Агромарін” підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Отже, витрати ВКФ “Агромарін” на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 27.06.2019 №1294 у сумі 1921 грн., яка, у відповідності до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальною сумою судового збору, належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача.
1. Позов виробничо-комерційної фірми “Агромарін” задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельної компанії “ПРОК-М”, вул. Садова, 1 А, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 40029947, на користь виробничо-комерційної фірми “Агромарін”, Новомосковська дорога, 23, м. Одеса, ідентифікаційний код 13925644, грошові кошти в загальній сумі 31009 (тридцять одна тисяча дев'ять) грн. 40 коп., із яких: 21362 (двадцять одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 14 коп. - основний борг; 3019 (три тисячі дев'ятнадцять) грн. 87 коп. - пеня; 5872 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 42 коп. - штраф; 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 81 коп. - 3 % річних; 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 16 коп. - інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М. Давченко