01.10.2019 м. Дніпро Справа № 912/1087/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач у справі)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Вавренюк Л.С.) від 20.08.2019р., повний текст якого складено 23.08.2019р., у справі № 912/1087/19
за позовом Фермерського господарства "Південне"
до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2019р. у справі № 912/1087/19:
- позов задоволено частково;
- скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га, в тому числі: рілля площею 2,0000 га (352035540:02:002:5053) із земель сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області в Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку;
- в іншій частині позову відмовлено;
- стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, буд. 26, ідентифікаційний код 39767636) на користь Фермерського господарства "Південне" (28042, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, смт. Нова Прага, вул. Соборна, буд. 103, ідентифікаційний код 30798865) витрати по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2019р. у справі № 912/1087/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Апеляційна скарга на вказане рішення подана, згідно штампу відділення поштового зв'язку про прийняття апеляційної скарги, 13.09.2019р., тобто з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, однак не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, що позбавляє можливості встановити поважність пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Апеляційний суд, також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Окрім того, згідно п. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. п. 4 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що апелянтом не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі, який за подання даної апеляційної скарги становить 2 881,50 грн. (1 921 х 150%).
За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 258 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2019р. у справі № 912/1087/19 - залишити без руху.
Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 2 881,50 грн.; заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя А.Є. Чередко