вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" вересня 2019 р. Справа№ 910/6331/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Пашкіної С.А.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників
від позивача: Молічева Ю.К. ордер серія ЧК №118451 від 17.09.19
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційні
скарги Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 р.
у справі № 910/6331/19 (суддя В.В. Сівакова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Фідея”
до Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариства “Банк Альянс”
про визнання такою, що не підлягає виконанню банківську
гарантію
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Фідея” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію № 401-18/23 від 05.03.2018, видану ПАТ “Банк Альянс” на суму 5 508 930,00 грн, видану як забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки № 286/1/18/23 від 06.03.2018 укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Фідея”.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір № 286/1/18/23 від 06.03.2018 про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (палива дизельного) для техніки спеціального призначення, умовами якого встановлено, що позивач зобов'язується поставити відповідний товар у строк до 30.04.2018 включно. В забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань та на виконання умов договору, Публічним акціонерним товариством “Банк Альянс” було видано банківську гарантію № 401-18/23 від 05.03.2018 на суму 5.508.930,00 грн, відповідно до якої Банк зобов'язується виплатити відповідачу будь-яку суму, що не перевищує 5.508.930,00 грн, після отримання письмової вимоги з документами, що підтверджують факт невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 286/1/18/23 від 06.03.2018. Останню партію товару позивачем поставлено відповідачу на підставі залізничних накладних № 34693028 від 28.04.2018 та № 34699520 від 29.04.2018, тобто у строк визначений договором. Зі змісту вказаних накладних вбачається, що товар було доставлено на станцію призначення 02.05.2018. Позивач вказує на те, що у відповідності до розпорядження Кабінету міністрів України № 1-р від 11.01.2018 “Про перенесення робочих днів у 2018 році” робочий день з понеділка 30 квітня перенесено на 05.05.2018, а отже останнім виконано свої зобов'язання за договором без порушення строків. Проте, всупереч належного виконання позивачем свого зобов'язання за договором № 286/1/18/23 від 06.03.2018, відповідач 04.06.2018 звернувся до ПАТ “Банк Альянс” з вимогою перерахувати Міністерству оборони України грошові кошти у розмірі 5.508.930,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 року у справі №910/6331/19 позов задоволено повністю. Визнано такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію № 401-18/23 від 05.03.2018, видану Публічним акціонерним товариством “Банк Альянс” на суму 5 508 930,00 грн, видану як забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки № 286/1/18/23 від 06.03.2018 укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Фідея”. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Фідея” 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Міністерства оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 року у справі №910/6331/19 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Фідея” до Міністерства оборони України, відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 р. апеляційну скаргу Міністерства оборони України передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019р. у справі № 910/6331/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України та призначено справу до розгляду на 18.09.2019 р.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
18.09.2019р. представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
06.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Фідея” (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/18/23 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у 2018 році нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) (лот 4 - паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 або еквівалент) (далі - продукція) для потреб міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією.
Згідно специфікації визначено продукцію: паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДТ-З-К5, клас 2, (ДП-Арк-Євро5-В0) (код 61-013-3049); строк поставки до 30.03.2018 у кількості 2000 тонн та у строк до 30.04.2018 у кількості 1500 тонн, загальною вартістю 110.178.600,00 грн.
Згідно п. 11.1 договору постачальник забезпечив виконання свої зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (банківська гарантія № 401-18/23 від 05.03.2018, видана ПАТ “Банк Альянс” (банк, третя особа) на суму 5.508.930,00 грн.
Позивач зазначає, що станом на 02.05.2018 ТОВ “Фірма “Фідея” виконало свої зобов'язання за договором щодо поставки всього обсягу товару за договором, що підтверджується залізничними накладними щодо поставки товару: № 33977117, № 34075978, № 34081067, № 34079723, № 34141283, № 34168898, № 34693028, № 34699520.
Проте 04.06.2018 відповідач звернувся до банку з вимогою № 286/6/2910 від 30.05.2018, відповідно до якої у зв'язку з порушенням позивачем умов договору, а саме постачання частини продукції у кількості 1435,415 тонн на суму 45 186 290,03 грн з порушенням терміну від 2 до 5 діб, тобто після 30.04.2018, просив перерахувати Міністерству оборони України грошові кошти в розмірі 5 508 930,00 грн.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 10.1 договору сторони погодили, що договір діє з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним (далі - одержувачі замовника) згідно із рознарядками Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 5.2 договору постачання продукції одержувача замовника здійснюється постачальником виключно за номенклатурою, у кількості, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Рознарядкою (додаток № 12.2 до договору) визначено строк постачання продукції у кількості 1500 тонн до 30.04.2018 включно, станція призначення Куликів Львівської залізниці, отримувачем визначено Військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За приписами ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Згідно п. 11.1 договору постачальник забезпечив виконання свої зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (банківська гарантія № 401-18/23 від 05.03.2018, видана ПАТ “Банк Альянс” (банк, третя особа) на суму 5.508.930,00 грн.
Так, з метою виконання забезпечення договору, на підставі генерального договору про надання гарантій № 401-18 від 23.01.2018 укладеного між ТОВ “Фірма “Фідея” та ПАТ “Банк Альянс”, позивачем 05.03.2018 отримано банківську гарантію № 401-18/23.
Зі змісту банківської гарантії випливає, що банк зобов'язався виплатити відповідачу будь-яку суму в межах суми цієї гарантії, що складає 5 508 930,00 грн протягом п'яти банківських днів після дня отримання належно оформленої письмової вимоги відповідача, в якій стверджується про те, що позивач частково або повністю не виконав своїх зобов'язань за договором щодо кількості, якості та термінів виконання, із зазначенням суті невиконаних зобов'язань та суми вимоги.
05.03.2018 ПАТ “Банк Альянс” надало Міністерству оборони України (бенефіціар) банківську гарантію № 401-18/23 на суму 5 508 930,00 грн, зі строком дії з дати її надання до 30.01.2019, а також з вимогою про те, що будь-яка письмова вимога бенефіціара на оплату має бути отримана банком-гарантом не пізніше зазначеної дати.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за договором позивач виконав поставку продукції у повному обсязі, тобто на 100%, що підтверджується залізничними накладними № 33977117, № 34075978, № 34081067, № 34079723, № 34141283, № 34168898, № 34693028, № 34699520 та не заперечується відповідачем.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач заперечує своєчасність поставки продукції у кількості 1435,415 тонн, зокрема за залізничними накладними № 34693028 від 28.04.2018 та № 34699520 від 29.04.2018.
Відповідно до п. 1 додатку № 12.1 до договору прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки.
Прийняття продукції за кількістю та якістю оформлюється актом, який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції (п. 3 додатку № 12.1 до договору).
Матеріали справи свідчать, що за залізничними накладними № 34693028 від 28.04.2018 та № 34699520 від 29.04.2018 здійснено приймання продукції шляхом складання актів від 04.05.2018 та від 05.05.2018.
Згідно з п. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 Залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками 1 доба на кожні повні та неповні 320 км.
Пунктом 2.1 Правил № 644 передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
У залізничних накладних № 34693028 від 28.04.2018 та № 34699520 від 29.04.2018 вказано, що відстань перевезення складає 446 км, а отже вантаж мав прибути на станцію призначення 01.02.2018 та відповідно 02.05.2018.
Зі змісту вказаних накладних вбачається, що цистерни з продукцією прибули на станцію призначення Куликів Львівської залізниці 02.05.2018, отже обов'язок позивача за договором був виконаний 02.05.2018.
Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1-р від 11.01.2018 “Про перенесення робочих днів у 2018 році”, з метою забезпечення раціонального використання робочого часу і створення сприятливих умов для святкування, зокрема 1 травня - Дня праці, рекомендовано керівникам підприємств, установ та організацій для працівників, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу та неділю, перенести у 2018 році в порядку та умовах, визначених законодавством, робочий день з понеділка 30 квітня на суботу 5 травня 2018 року.
Наказом № 28/02 від 28.02.2018 “Про перенесення робочих днів ТОВ “Фірма “Фідея” позивач з метою створення сприятливих умов для святкування у 2018 році 1 травня - Дня праці, раціонального використання робочого часу працівників ТОВ “Фірма “Фідея” скористався наданим йому правом та переніс робочий день з понеділка 30.04.2018 на суботу 05.05.2018.
Тобто, понеділок 30 квітня 2018 року у позивача був не робочим днем.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу законів про працю України встановлено святкові дні, зокрема 1 травня - День праці.
Визначений договором строк поставки 30.04.2018 був вихідним днем, наступний за ним 01.05.2018 - святковим та не робочим.
Таким чином, днем закінчення строку поставки за договором є перший робочий день - 02.05.2018, тобто виконання у цей день позивачем свого обов'язку є належним виконанням.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.1 договору продукція постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами.
Преамбула умов DDP Міжнародних правил тлумаченню Термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року (поставка з оплатою мита) встановлює наступне: термін “поставка зі сплатою мита” означає, що продавець надасть товар, який пройшов митне очищення імпорту та без розвантаження з прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення.
Термін DDP “поставка зі сплатою мита” означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які “мита” (під словом “мито” тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.
Відповідно до п. а ст. А3 терміну DDP Правил “Інкотермс-2000” продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям.
Відповідно до ст. А6 терміну DDP Правил “Інкотермс-2000” продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6, додатково до витрат, що випливають із статті А.3 “а”, нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.
Згідно зі ст. Вб терміну DDP Правил “Інкотермс-2000”, покупець зобов'язаний сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.
Відповідно до ст. А.4 терміну DDP Правил “Інкотермс-2000” продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.
У розумінні ст. Вб терміну DDP Правил “Інкотермс-2000” витрати пов'язані з товаром, які покладаються на покупця з моменту здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4 є і витрати, що пов'язані, зокрема, з розвантаженням товару та подальшим його транспортування.
Статтею 46 Статуту залізниць України встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання установлюються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України № 113 від 25.02.1999.
Відповідно до вимог Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України № 113 від 25.02.1999 з моменту одержання позивачем вантажу, на останнього покладаються обов'язки по своєчасному розвантаженню перевізних засобів.
Виходячи з викладеного за умовами DDP Інкотермс 2010, які згідно договору розповсюджуються на правовідносини сторін у даній справі, моментом поставки товару є саме момент надання товару у розпорядження покупця на залізничній станції, без розвантаження з прибулого транспорту, а обов'язок розвантаження товару та його подальше транспортування до військових частин покладено саме на покупця, тобто відповідача.
Отже та обставина, що розвантаження продукції здійснено відповідачем після вказаної дати із складанням актів 04.05.2018 та 05.05.2018 не свідчить про прострочення позивача.
Пунктом 5.4 договору встановлено, що продукція, яка буде поставлена без згоди замовника, з порушенням положень договору (у тому числі в більшій кількості, ніж зазначено у специфікації договору) чи поставлена, якщо одержувач замовника відмовився від її прийняття, приймається одержувачем замовника на відповідальне зберігання за винятком випадків, коли відповідно до вимог законодавства одержувач замовника вправі відмовитися приймати її від органів транспорту.
Згідно із абз. 2 ч. 3 та ч. 4 додатку № 12.1. до договору у випадку коли буде встановлено порушення якості продукції замовник пред'являє претензію стороні, що порушила законні інтереси замовника (одержувача замовника). Продукція, яка поставлена з порушенням умов договору, одержувачами замовника не приймається.
Доказів того, що замовником було заявлено претензії щодо якості поставленої продукції, або одержувач замовника відмовився від приймання продукції, яка в подальшому була прийнята одержувачем замовника на зберігання матеріали справи не містять.
Поставлена позивачем продукція була прийнята відповідачем, що свідчить про проведення поставки продукції у відповідності з умовами договору.
Згідно із п. 5.5 договору договір вважається виконаним, при умові постачання не менше 99 % продукції.
Судом встановлено, що позивачем зобов'язання за договором № 286/1/18/23 від 06.03.2018 виконані належним чином, в повному обсязі та у встановлені строки.
Відповідно до п. 11.1.1 договору замовник зобов'язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов'язань не менше 99% від загального обсягу за договором та відповідної якості.
Отже, банківська гарантія № 401-18/23 від 05.03.2018 на суму 5 508 930,00 грн, видана ПАТ “Банк Альянс”, підлягала поверненню.
Однак, 04.06.2018 відповідач звернувся до банку з вимогою № 286/6/2910 від 30.05.2018, відповідно до якої у зв'язку з порушенням позивачем умов договору (несвоєчасно поставлено продукцію) просив перерахувати Міністерству оборони України грошові кошти у сумі 5 508 930,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про визнання банківської гарантії № 401-18/23 від 05.03.2018 як одностороннього правочину такою, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2019р. у справі № 910/6331/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2019р. у справі № 910/6331/19 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Міністерство оборони України.
3. Матеріали справи № 910/6331/19 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
С.А. Пашкіна