вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2019 р. Справа№ 911/1008/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.09.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп"
на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 (повний текст складено 16.07.2019)
у справі № 911/1008/19 (суддя - Ейвазова А.Р.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Лазорика Василя Михайловича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп"
про стягнення 936 514,90 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Фізична особа - підприємець Лазорик Василь Михайлович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (далі - відповідач) про стягнення 936 514,90 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.06.2019).
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №1І031475 від 01.11.2015 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2019 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на користь Фізичної особи-підприємця Лазорика Василя Михайловича 936 514,90 грн. основного боргу та 14 047,72 грн. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов'язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1008/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказує, що, оскільки видаткові накладі складені без дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому покупець відповідно до пункту 7.10 договору має право до моменту надання постачальником належно оформлених накладних затримати розрахунки по договору.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги пункти 3.6, 7.10 договору відповідно до яких вбачається, що якщо постачальник не надав докази подання відповідачу податкових накладних, посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок, сертифікатів відповідності, гігієнічних висновків, то покупець вправі затримати розрахунки до подання таких документів, а постачальник позбавлений права до моменту надання усіх документів вимагати від покупця оплату за товар.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно надано правову оцінку пункту 7.9 договору, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджували б реалізацію товару.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 06.09.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що видаткові накладні оформлені позивачем відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не здійсненою або недійсною.
Позивач зазначає, що апелянтом не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення товару позивачу за видатковими накладними, а також не подано доказів звернення з вимогою до позивача надати належним чином оформлені документи визначені пунктом 3.6 договору. Відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».
Фізична особа-підприємець Лазорик В.М. наголошує, що з листопада 2016 і до моменту звернення позивача до суду апелянт не звертався до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований, не виходить на необхідний рівень продажу або сплив його строк придатності чи з інших причин. На думку позивача, не реалізація товару протягом дії договору, та не вчинення відповідачем зі спливом терміну дії договору по поверненню залишку не реалізованого товару, тягне за собою обов'язок відповідача оплатити товар.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 справу № 911/1008/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1008/19, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 30.09.2019.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 прийнято справу №911/1008/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 30.09.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 30.09.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.11.2015 між Суб'єктом підприємницької діяльності Лазорик В .М . (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (покупець) укладено договір №11031475 (далі - договір поставники) (т.1; а.с. 12-15).
Відповідно до пункту 1.1 договору поставки постачальник зобов'язався поставити товар за замовленням покупця, а покупець - в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених у специфікації.
Пунктами 3.1, 3.4 договору поставки передбачено, що товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам, в строк, зазначений у замовленні. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця. Товар поставляється на умовах DDP, що передбачені Інкотермс "Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати", введених у дію з 01.01.2000.
Постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні; товарно-транспорті накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки (для товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадках повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення (пункт 3.6 договору поставки).
Згідно з пунктом 5.1 договору поставки перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент приймання-передачі товару на складі покупця.
У пунктах 7.1, 7.8 договору поставки встановлено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Загальна сума договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.
Відповідно до пункту 7.9 договору поставки оплата за товар здійснюється щосереди в українській національній валюті у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні сім днів. При цьому, сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00 грн. з кожного магазину.
Сторони у пункті 7.13 договору поставки узгодили, що не рідше ніж кожні три місяці з моменту укладення договору сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків (не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу).
Пунктом 3.7.1 договору поставки встановлено, що у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар.
Постачальник зобов'язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в мережі магазинів "Фуршет" в порядку, встановленому сторонами окремими договорами (пункт 4.1 договору поставки).
Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 01.11.2018 (пункт 10.1 договору поставки).
У специфікації товару до договору поставки №11031475 від 01.11.2015 сторони узгодили ціну, кількість, асортимент товару, яка є невід'ємною частиною договору поставки (т. 1; а.с. 17).
Судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (виконавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності Лазорик В.М. (замовник) укладено договір №Л1І0314475 від 01.11.2015 про надання логістичних послуг (далі - договір про логістичні послуги) (т. 1; а.с. 175-177).
Відповідно до пункту 1.1 договору про логістичні послуги виконавець зобов'язується надавати замовнику за плату логістичні послуги, стосовно товарів, поставлених за договором поставки №1І031475 від 01.11.2015.
Вартість послуг, з урахуванням ПДВ, наданих виконавцем, визначається із розрахунку 8% від загальної вартості поставленого замовником товару, з урахуванням ПДВ, за поточний місяць згідно з договором поставки (пункт 3.1 договору про логістичні послуги).
Пунктом 3.2 договору про логістичні послуги встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами.
Також, 01.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (виконавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності Лазорик В.М. (замовник) укладено договір №ВЗ 1І031475 про надання послуг (далі - договір про маркетингові послуги) (т. 1; а.с. 178-179).
Згідно з пунктом 1.1 договору про маркетингові послуги замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату маркетингові послуги стосовно товарів, поставлених замовником за договором поставки №1І031475 від 01.11.2015.
Вартість послуг, наданих виконавцем відповідно до цього договору, визначається з розрахунку 4% від загальної суми проданого у мережі магазинів товару, з урахуванням ПДВ, та оплаченного (шляхом перерахування на поточний рахунок або зарахуванням зустрічних вимог) замовнику за поточний місяць згідно з договором постачання, укладеним між замовником та виконавцем (пункт 3.1 договору про маркетингові послуги).
Сторони у пункті 3.2 договору про маркетингові послуги встановили, що оплата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахуванням належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що акти до відповідних договорів сторонами не надані.
Фізична особа-підприємець Лазорик В. М. у заяві про зменшення позовних вимог вказала, що вартість послуг відповідача за договором про логістичні послуги склала 291 069,79 грн.; вартість послуг за договором про маркетингові послуги - 77 706,90 грн.; вартість інших послуг, які відповідач надав, склала 37 395,12 грн; у рахунок оплати товару, поставленого за вищевказаним договором поставки, зараховано оплату відповідних послуг відповідача.
21.05.2019 позивачем направлено відповідачу вимогу про оплату товару на суму 962 348,75 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 22.05.2019 та повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення №37866500385327 відповідачу 29.05.2019 (т. 1; а.с. 148-150). Проте, відповідач залишив вказану вимогу поза увагою.
Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що відповідач порушив зобов'язання за договором поставки №1І031475 від 01.11.2015 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк, у зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача заборгованість за товар у розмірі 936 514,90 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності Лазорик В.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №11031475 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 416 379,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, у яких є посилання на відповідний договір (у т.ч. товару, не передбаченого наданою специфікацією): №1 від 13.11.2015 на суму 301 284 грн.; №2 від 13.11.2015 на суму 519 943,10 грн.; №3 від 13.11.2015 на суму 197 337,50 грн.; №4 від 13.11.2015 на суму 465 769,60 грн.; №5 від 13.11.2015 на суму 187 470 грн.; №6 від 13.11.2015 на суму 414 590 грн.; №7 від 13.1.2015 на суму 153 000 грн.; №8 від 30.11.2015 на суму 786 435 грн.; №1 від 07.04.2016 на суму 313 650 грн.; №2 від 07.04.20169 на суму 19 440 грн.; №3 від 20.04.2016 на суму 57 460 грн. (т. 1; а.с. 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та відповідно до матеріалів справи, відповідач перерахував грошові кошти у рахунок часткової оплати товару, поставленого за цим договором, що підтверджено наданими позивачем наступними виписками з рахунку: 21.12.2015 - 5 000 грн.; 30.12.2015 - 40 000 грн.; 14.01.2016 - 120000 грн.; 18.01.2016 - 50 000 грн.; 21.01.2016 - 40 000 грн.; 26.01.2019 -100 000 грн.; 03.02.2016 - 30 000 грн.; 10.02.2016 - 25 000 грн.; 23.12.2016 - 20 000 грн.; 05.01.2017 - 300 000 грн.; 30.01.2017 - 200 000 грн.; 14.02.2017 - 100 000 грн; 07.08.2017 - 25 000 грн.; 22.08.2017 - 15 000 грн.; 31.08.2017 - 22 000 грн.; 25.09.2017 - 17 000 грн.; 06.11.2017 - 15 000 грн.; 29.01.2018 -5 000 грн; 31.01.2018 - 5 000 грн.; 26.02.2018 - 5 000 грн.; 06.03.2018 - 15 000 грн.; 12.03.2018 - 20 000 грн.; 25.03.2018 - 5 000 грн; 24.04.2018 - 2 500 грн.; 26.04.2018 - 20 000 грн., 29.05.2018 - 5 000 грн.; 07.06.2018 - 5 000 грн.; 18.06.2018 - 5 000 грн.; 22.06.2018 - 5 000 грн.; 09.07.2018 - 5 000 грн.; 16.07.2018 - 5 000 грн.; 13.08.2018 - 5 000 грн; 20.08.2018 - 5 000 грн.; 10.09.2018 - 5 000 грн.; 14.09.2018 - 5 000 грн. (т. 1; а.с. 81-116, 173-174).
Частина товару, поставленого за відповідним договором, повернута, на підтвердження чого надані накладні: №2214812270 від 11.04.2016 на суму 3240 грн; №2215696912 від 26.10.2016 на суму 160180,23 грн; №2215696913 від 26.10.2016 на суму 105746,78 грн, №2215696915 від 26.10.2016 на суму 53024,96 грн (т. 1; а.с. 139-141, 151-152).
Позивач у заяві про зменшення позовних вимог зазначив, що вартість послуг відповідача за договором про логістичні послуги склала 291 069,79 грн.; вартість послуг за договором про маркетингові послуги - 77 706,90 грн.; вартість інших послуг, які відповідач надав, становить 37 395,12 грн.; в рахунок оплати товару, поставленого за вищевказаним договором поставки, зараховано оплату відповідних послуг відповідача.
Факт отримання відповідного товару відповідач ані в першій інстанції, ані в апеляційній інстанції не оспорював, лише вказував на недотримання вимог щодо оформлення бухгалтерських документів, у зв'язку з чим зазначив, що такі документи не є належними доказами здійснення поставки.
Суд першої інстанції вказав, що відповідні видаткові накладні, не зважаючи на наявність певних дефектів при їх оформленні, є належними доказами у справі, оскільки дозволяють встановити факт поставки товару та передачу його відповідачу.
При цьому, відповідач вказав на те, що неможливо встановити за певними видатковими накладними, враховуючи нерозбірливість прізвищ та підписів, осіб, які отримали такий товар та їх повноважень, проте не зазначив, що відповідні особи, які підписались за отримання товару за накладними, не були уповноважені приймати товар від імені відповідача. Поряд з цим, товар за такими накладними частково оплачений відповідачем, а частина його повернута після його прийняття, що свідчить про схвалення дій таких осіб відповідачем у подальшому.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 7.9 договору визначено, що оплата здійснюється після реалізації товару кожні 7 днів. Отже, фактично сторони обов'язок відповідача (покупця) оплатити поставлений товар поставили у залежність від певної обставини - продажу відповідного товару третім особам (його реалізації).
Проте, укладений сторонами договір поставки не передбачає зобов'язання відповідача реалізовувати переданий товар, як і відповідальності за виконання відповідного зобов'язання. Відповідний договір не містить порядку інформування відповідачем позивача про обсяги реалізації за певний період або звітування про це, як і права позивача здійснювати перевірку обсягів нереалізованого товару у магазинах (складах) відповідача.
Місцевий господарський суд визнав безпідставними посилання відповідача у відзиві на позов про те, що позивач відповідно до розділу 4 договору мав і має доступ в мережі магазинів "Фуршет" до поставленого ним товару та може мати інформацію про його реалізацію.
Відповідний розділ договору поставки не визначає порядку доступу та права позивача здійснювати ревізію реалізації товару та його залишків. Відповідний розділ договору визначає зобов'язання позивача за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в мережі магазинів "Фуршет", надавати додаткові знижки на товар, не проводити аналогічних заходів та не надавати додаткових знижок на час проведення відповідних заходів іншим суб'єктам господарювання (пункти 4,1, 4.2, 4.3 договору поставки).
Укладений сторонами договір лише визначає зобов'язання сторін підписувати акти звірки взаєморозрахунків не рідше ніж кожні три місяці - до 30 числа першого місяця наступного кварталу (пункт 7.13 договору поставки).
В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків за період з 01.10.2016 по 31.10.2016, який містить інформацію щодо здійснених операцій не лише за відповідним договором поставки, а за всіма рахунками щодо взаємовідносин з постачальником - позивачем у справі. За таким актом, який підписано сторонами, станом на 31.10.2016 за всіма рахунками по взаємовідносинам з позивачем залишок коштів складає 2 527 385,79 грн. (т. 1; а.с. 153-154).
Докази проведення звірки розрахунків та підписання обома сторонами актів після 31.10.2016 за договором поставки у матеріалах справи відсутні.
При цьому, сторонами у пункті 7.13.1 договору поставки визначено, що підписання актів звірки розрахунків може здійснюватись одним із прийнятних для сторін способом: або в офісі покупця або шляхом обміну по пошті, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Покупець має право вимагати від постачальника направлення уповноваженого представника в офіс покупця, а у випадку неявки - направити акт звірки розрахунків, який постачальник зобов'язаний підписати і повернути протягом п'яти робочих днів. У випадку не підписання акту постачальником він вважається погодженим (пункти 7.13,2, 7.13.3 договору поставки).
Доказів направлення відповідачем таких документів позивачу не надано, як і їх складання сторонами після 31.10.2016.
Між тим, акт звірки не може бути складено позивачем самостійно, оскільки умовами договору не передбачено його право здійснювати перевірку обсягів товару, який не реалізований у магазинах (складах) відповідача.
Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (частина 1 статті 212 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 212 Цивільного кодексу України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт продажу товару є таким, що настав після пред'явлення позивачем вимоги про оплату товару, оскільки товар, як визначено у пункті 5.1 договору поставки, перейшов у власність відповідача в момент його приймання-передачі, що фактично дозволяє йому вільно і у будь-який час ним розпорядитись. Строк дії договору закінчився і протягом його дії відповідач не скористався правом на повернення товару з підстав визначених договором. Договір не передбачає обов'язку відповідача реалізовувати переданий йому у власність товар, що дозволяє йому не здійснювати дій щодо його реалізації.
Місцевий господарський суд також правомірно відхилив посилання відповідача на те, що строк оплати не настав, оскільки позивачем не надано доказів передачі необхідного пакету документів, а саме: копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки (для товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання тощо.
Доказів у спростування того факту, що товар не отримано або не отримано його разом із пакетом документів, визначеним пунктом 3.6 договору і які дійсно необхідні для товару відповідного виду на момент прийняття рішення у справі відповідач не надав.
Відповідачем не доведено, що він відмовлявся приймати товар без документів або вимагав їх надання. При цьому у даній справі встановлено факти його прийняття та здійснення часткової оплати.
Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Доказів заявлення вимоги відповідачем щодо передачі документів не надано, у зв'язку з чим не доведено твердження відповідача про те, що необхідні документи не були передані позивачем щодо поставленого товару, що надає йому право, за умовами договору, затримати розрахунки. При цьому, перелік документів, визначених пунктом 3.6 договору поставки, є загальним і частина зазначених у такому переліку документів взагалі не підлягала передачі з огляду на вид товару, який поставлявся (наприклад, ветеринарні свідоцтва та довідки, технічні паспорти тощо), а відповідач навіть не зазначив у відзиві які саме документи у кожному конкретному випадку передачі товару не надані позивачем.
Твердження відповідача, що товар, переданий за договором поставки, частково не реалізований, суд першої інстанції визнав непідтвердженим з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав перелік залишків товару ФОП Лазорик В.М. у роздрібній мережі покупця - ТОВ "Астерс Груп" на 22.05.2019 (т. 1; а.с. 136-138).
Однак, зазначений перелік складено щодо всього товару, який поставлявся позивачем. Так, до переліку включений товар, поставка якого не здійснювалась за накладними, які додані до поданої позовної заяви, та у відповідності з договором поставки, вимоги за яким заявлені, зокрема: верхівка пластик мала 18 см, верхівка пластик, новоріч, персонаж 26 см, верхівка пластик, лунка 25см, верхівка пластик, символ року 26 см, верхівка пластик, зірка велика 25 см, куля пластик, іній символ року 62 мм, куля пластик, символ року 60 мм, куля новорічний персонаж 60 мм, куля пластик, декор. янголочок, куля пластик, декор, годинник, кошик з лози дитячий 14х16х11см, кошик з лози великий №4 43х21х22 см, заготовка для писанки дерев'яна, вогні бенгальські 16 см, тощо.
Крім того, товар, який за родовими ознаками тотожний товару, що поставлявся за умовами договору поставки, вимоги за яким заявлені, також передавався позивачем відповідачу на підставі накладних №2 від 26.10.2016, №5 від 29.10.2016, №4 від 14.11.2016, вимоги за якими не заявлені у даній справі.
Таким чином, із наданого переліку неможливо визначити, який з товару, включеного до переліку, поставлявся саме за договором поставки, вимоги за яким заявлені у даній справі. Перелік товару, який поставлений за договором поставки №1І031475 від 01.11.2015, однак не реалізований на даний час, відповідач не надав, отже, не довів того факту, що частина товару за вказаним договором не реалізована.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач також запропонував позивачу забрати товар, і він вважав це повідомленням постачальника покупцю відповідно до пункту 3.7.1 договору поставки.
Так, пунктом 3.7.1 договору поставки передбачено, що у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар.
Однак, у відзиві не зазначено необхідної та передбаченої договором інформації щодо переліку точок, з який відповідний товар може бути вивезений.
Більш того, згідно з частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України відзив є заявою по суті справи та не може являється повідомленням повернення товару до договору поставки.
Окрім того, відповідач не довів, що нереалізованим є товар, поставлений саме за договором, вимоги за яким заявлено у даній справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки відповідач не виконав зобов'язання за договором в частині оплати переданого товару, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 936 514,90 грн. підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1008/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1008/19 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1008/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1008/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/1008/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.10.2019.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім