вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2019 р. Справа№ 911/521/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Тарасенко К.В.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Король Я.П.,
розглянувши апеляційні скарги Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019
(повний текст рішення складено 02.07.2019)
у справі № 911/521/19 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
про стягнення заборгованості
У квітні 2019 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення 199 561,16 грн. заборгованості за договором № 1402/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015, з яких 104 038,87 грн. основного боргу, 53 023,69 грн. пені, 8 963,87 грн. 3% річних, 33 534,73 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2019 позов задоволено частково, стягнуто 53 023,69 грн. пені, 8 963,87 грн. 3% річних, 33 042,98 грн. інфляційних втрат, 2 986,04 грн. судового збору. Провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 104 038,87 грн. закрито. В іншій частині позову відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що спірна сума основного боргу сплачена відповідачем повністю лише 20.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 847 на суму 104 038,87 грн., тобто після звернення позивача до суду. За результатами перевірки розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним та здійснив власний розрахунок.
Враховуючи, що заборгованість за договором, на які нараховані спірні у справі штрафні санкції відповідачем повністю сплачена після звернення позивача з позовом до суду, строк порушення грошового зобов'язання складає більше 2 років з моменту прострочення платежу та значну суму боргу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за заявою відповідача відповідно до ст. 233 ГПК України та ст. 551 ЦК України.
Не погодившись з рішенням, КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.
Відповідач зазначає, що судом не з'ясовано, чи було завдано позивачу збитки несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, не враховано, що пеня складає 51% від суми боргу та є непомірною для відповідача.
За твердженням відповідача, суд в порушення приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", стягнув пеню, інфляційні нарахування та 3% річних без урахування сплаченої до 30.11.2016 суми, а саме 45 000,00 грн. сплаченої 30.09.2016, 101 000,00 грн. - 07.10.2016, 42 000,00 грн. - 11.10.2016.
Крім того, з огляду на закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, відповідач вказав на безпідставність стягнення 2 986,04 грн. судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 за апеляційною скаргою КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 24.09.2019.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України", також не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 491,75 грн., ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
За твердженням позивача, розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, наданих у листі від 03.04.1997 № 62-97-р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 та призначено до розгляду на 24.09.2019.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.09.2019 для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Тарасенко К.В., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 апеляційні скарги КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 об'єднано в одне апеляційне провадження для їх спільного розгляду, розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 24.09.2019.
23.09.2019 від КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на інший час, мотивоване тим, що відповідач не може забезпечити присутність представника в судовому засіданні у зв'язку з необхідністю його присутності в Київському окружному адміністративному суді на розгляді іншої справи. Доказів на підтвердження зазначених обставин до клопотання не додано.
В судове засідання представники сторін не з'явились, хоч були повідомлені про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 120 ГПК України.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відхиливши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване та безпідставне, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (споживач) був укладений договір постачання природного газу № 1402/16ТЕ-17 від 21.12.2015 на умовах якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей газ.
Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 215 тис. куб.м.
Згідно із п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 770,74 грн, всього з ПДВ 2 124,89 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати, протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 12 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.04.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач протягом січня-квітня 2016 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 367 338,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі: від 31.01.2016 на суму 154 977,65 грн., від 29.02.2016 на суму 110 645,02 грн., від 31.03.2016 на суму 101 306,10 грн., від 30.04.2016 на суму 410,10 грн.
Проте, на момент звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду із даним позовом відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 236 300 грн., а саме 45 000,00 грн. сплачено 30.09.2016, 101 000,00 грн. - 07.10.2016, 42 000,00 грн. - 11.10.2016, сума 75 300,00 грн. як субсидії з теплопостачання за 2016 рік зарахована 27.01.2017, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами позивача.
Заборгованість за поставлений протягом січня-квітня 2016 року газ сплачена відповідачем повністю лише 20.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 847 на суму 104 038,87 грн., тобто після звернення позивача до суду.
Сплата відповідачем 104 038,87 грн. основного боргу є підставою для закриття провадження у цій частині відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до пункту 8.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно із п. 10.3 договору, строк у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо правомірності нарахування 53 023,69 грн. пені, 8 963,87 грн. 3% річних, 33 534,73 грн. інфляційних втрат. Наданий позивачем розрахунок враховує умови договору щодо строку оплати, періоди прострочення на розмір заборгованості у відповідний період. Нарахування пені на суму заборгованості у відповідні періоди здійснена з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а нарахування інфляційних втрат відповідає рекомендаціям Верховного Суду України, наданим у листі від 03.04.1997 № 62-97-р.
За результатами перевірки розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності арифметичної помилки. Позовна вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань у заявленому розмірі є обґрунтованою.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості (ч. 1).
На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (ч. 3).
Частина 3 ст. 7 наведеного Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15.
Отже, частиною 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16 вказав, що висновки судів про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який було погашено споживачем на момент набрання чинності 30.11.2016 Законом, є обґрунтованими, узгоджуються з принципом "належного урядування" державою у законодавчій сфері та гарантують право відповідачу на мирне володіння його майном.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14 вказав, що для правильного застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", судами повинно бути встановлено, відбулося чи не відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом від 03.10.2016 № 1730-VIII, а саме до 30.11.2016.
Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Якщо ж у теплопостачальних та теплорегулюючих організацій залишилася заборгованість перед постачальником природного газу за спожитий природний газ після набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то до таких підприємств застосовується положення статей 1, 2, 3, 5 Закону, де статтею 3 цього Закону встановлено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Водночас, у справі, яка розглядається, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було погашено заборгованість за поставлений природний газ у повному обсязі до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тобто до 30.11.2016. І ця обставина виключає пряме застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та списання нарахованих за 2016 рік пеню, інфляційні нарахування та проценти річних.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 зазначено, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Врахувавши, що заборгованість за договором, на які нараховані спірні у справі штрафні санкції відповідачем повністю сплачена лише після звернення позивача з позовом до суду, а строк порушення грошового зобов'язання складає більше 2 років з моменту прострочення платежу та значну суму боргу, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. Колегія суддів також враховує відсутність будь-яких належних доказів вжиття відповідачем заходів щодо реструктуризації наявної заборгованості.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області його не спростовують.
В той же час допущена судом першої інстанції при розгляді справи № 911/521/19 помилка у визначенні обґрунтованого розміру позовних вимог, є підставою для зміни рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019.
Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), тому обґрунтованим є покладення на відповідача судових витрат саме пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, понесені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судові витрати у вигляді сплаченого судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у розмірі 1 432,84 грн. за подання позовної заяви та 2 881,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 104038,87 грн. закрити.
Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08136, Київська обл., с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 10, код ЄДРПОУ 37606213) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 53 023,69 грн. пені, 8 963,87 грн. 3% річних, 33 534,73 грн. втрат від інфляції та 1 432,84 грн. судових витрат за подання позову."
4. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 881,50 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.
5. Матеріали справи № 911/521/19 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді К.В. Тарасенко
Л.П. Зубець