вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" вересня 2019 р. Справа№ 910/13326/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Разіної Т.І.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Горді В.В.
За участі представників: згідно з протоколом судового засідання від 19.09.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «ГАРАНТ»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.05.2019 (повний текст складено 03.06.2019)
у справі №910/13326/18 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Національного банку України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту «Дельта М»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1
про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності
Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту «Дельта М» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням Договору із порушенням вимог чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі №910/13326/18 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним Договір №002 від 02.09.2015 р. про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» за Кредитним договором №27/10-399І від 04.07.2005р.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту «Дельта М» документи, отримані згідно Договору № 002 від 02.09.2015 р. про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» за Кредитним договором №27/10-399І від 04.07.2005р.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що існування незаконного правочину відчуження спірного активу, позбавляє можливості задоволення вимог вигодонабувачів за його рахунок, безумовно свідчить про існування порушених прав і інтересів НБУ, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «ГАРАНТ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі №910/13326/18 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Національного банку України до ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта-М» та ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності - відмовити. Стягнути з Національного банку України понесені судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Апелянт вказує, що судом не надано обґрунтування щодо заяви відповідача-2, яка містилась в відзиві на позовну заяву, про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.
Крім того, відповідач-2 вказує, що позивачем погоджено відчуження активів, які є предметом спірного договору, а тому підстави для визнання спірного Договору недійсним - відсутні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/13326/18 та апеляційну скаргу ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» - залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
01.08.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «ГАРАНТ» про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13326/18, розгляд справи призначено на 05.09.2019. Роз'яснено учасникам судового процесу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, а також надано строк для подачі заяв, пояснень, клопотань, заперечень.
Третя особа 21.08.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
У своєму відзиві третя особа зазначає, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, а відповідачі своїми неправомірними діями призвели до втрати третьою особою та її поручителем майна, що є предметом судового розгляду в інших справах.
Представник позивача 27.08.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
У своєму відзиві позивач зазначає, що доводи апелянта є безпідставними та спрямовані виключно на захист інтересів відповідача-1. Позивач наголошує, що рішенням позивача № 255 не надано можливості управителю змінювати на власний розсуд положення визначені у рішенні, а тому відступлення від нього свідчить про перевищення відповідачами компетенції при укладенні спірного Договору.
30.08.2019 від третьої особи надійшло клопотання про застосування до спірних правовідносин преюдиційного рішення стосовно тих самих сторін у справі у типових правовідносинах.
03.09.2019 від представника позивача надійшли письмові пояснення з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 910/13326/18 від 08.08.2019 в якій розглянуто спір між тими ж сторонами щодо аналогічного предмету спору.
04.09.2019 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, адже адвокат Сич О.Ю. приймає участь у розгляді іншої справи.
В судове засідання 05.09.2019 представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явились.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 розгляд справи відкладено на 19.09.2019.
16.09.2019 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач наголошує, що укладення спірного договору мало відбуватись виключно на умовах погоджених з НБУ, на підтвердження такої правової позиції надано копію постанови Верховного Суду у справі № 910/13317/18 від 08.08.2019.
19.09.2019 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, адже адвокат Голуб М.В. перебуває у плановому відрядженні у місто Дніпро.
В судове засідання 19.09.2019 представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явились.
Відповідач-1 про причини неявки повноважного представника суд не повідомив.
Представники позивача та третя особа у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору, крім того, вони просили відмовити у задоволенні клопотання про відкладення, так як відповідач-2 не надав доказів неможливості явки повноважного представника.
Дослідивши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу
У відповідності до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Частиною 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Дослідивши обставини справи та доводи клопотання, колегія суддів зазначає, що відповідач-2 був завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а враховуючи перебування адвоката Голуба М.В. у відрядженні, міг здійснити самопредставництво в порядку передбаченому ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, крім того, судове засідання 05.09.2019 було відкладене у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання адвоката Сич О.Ю., а звертаючись з клопотанням від 19.09.2019 відповідач-2 не надав інформації щодо неможливості адвоката Сич О.Ю. представляти інтереси заявника, у зв'язку з чим, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необгрунтоване, а з урахуванням обставин справи та наявних в ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів.
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В судовому засіданні 19.09.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзивах на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.
02.12.2009 постановою правління Національного банку України №713 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ «Банк регіонального розвитку» та ініційовано процедуру ліквідації банку.
20 листопада 2013 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (надалі - установник управління), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (надалі - управитель) та Національним банком України було укладено договір про передавання в управління непроданих активів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований за №3960 (надалі - Договір управління).
Відповідно до пунктів п.п. 1.1, 1.2 Договору управління установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів, перелік яких наведено в додатку 1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (перелік вигоднабувачів) та розрахунки з якими не проведені. Управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором і законодавством України.
У відповідності до п.п. б п. 2.2 Договору управління управитель зобов'язується здійснювати належне та ефективне управління активами особисто та виключно в інтересах вигодонабувачів.
Згідно із п. 2.4 Договору управління управитель має право: володіти, користуватися і розпоряджатися активами відповідно до законодавства України та цього договору; бути процесуальним правонаступником установника управління в справах, однією із сторін (учасників) яких є установник управління, а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є установник управління; на отримання винагороди та відшкодування витрат, які виникли в процесі управління активами, за рахунок одержаних від управління цими активами коштів у порядку та розмірах, визначених цим договором.
Положеннями п. 2.5 Договору управління визначено, що Національний банк України зобов'язується: відкрити управителеві накопичувальний рахунок для зарахування коштів, що надходять у результаті управління активами, проведення розрахунків з вигодо набувачами, а також перерахування на поточний рахунок управителя винагороди і відшкодування суми витрат відповідно до цього договору; приймати рішення щодо погодження продажу управителем активів у двотижневий термін з дня надходження до Національного банку України відповідного звернення управителя.
Відповідно до п. 2.6 Договору управління Національний банк України має право: вимагати від управителя будь-яку інформацію, потрібну для здійснення контролю за виконанням умов цього договору; здійснювати контроль за діяльністю управителя щодо проведення процедури управління активами і задоволення вимог вигодо набувачів та з цією метою проводити перевірки його діяльності відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
Передавання активів від установника управління управителю здійснюється за актом про приймання-передавання, у якому зазначається назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно-позовну роботу (3.1 Договору управління).
У відповідності до п. 4.1 Договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.
За змістом п.п. 9.1, 9.5 Договору управління цей договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом 3 (трьох) років. У разі якщо на дату закінчення дії договору інший управитель Національним банком України не визначений, термін дії договору продовжується до моменту передачі активів новому управителю.
В додатку №1 до Договору управління сторонами було погоджено перелік непроданих активів, що передаються в управління іншій юридичній особі, відповідно до якого визначено передачу управителю прав кредитора за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб - боржників банку у кількості 88 договорів загальною сумою вимог у розмірі 87 731 589,17 грн. (в т.ч. за кредитним договором №11/03-38 від 17.08.2007, укладеним між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_2 ).
Листом №06/06-2014 від 06.06.2014 (т.1, а.с. 212-213) Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта М» звернулося до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду з листом-погодження щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, відповідно до якого просило надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за Договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», складеним ТОВ «Приват-Консалтинг» станом на 14.05.2014.
Листом від 01.07.2014 №55-013/34115 (т.1, а.с. 214) позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта М» про те, що продаж активів банку, зокрема майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження порядку продажу активів банку, наданий листом від 06.06.2014 №06/06-2014.
18.07.2014 листом №18/07-2014 (т.1, а.с.215-216) відповідач-1 звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду з листом-погодження щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, відповідно до якого звертав увагу на те, що визначений приписами главою 10 розділу VI Положення №369 порядок продажу активів встановлює відповідні вимоги до їх продажу ліквідатором, а не управителем, у зв'язку з чим повторно просив надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за Договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», складеним ТОВ «Приват-Консалтинг» станом на 14.05.2014.
Листом №55-012/46775 від 22.08.2014 (т.1, а.с. 217) НБУ повідомило ТОВ «Дельта М» про те, що для погодження Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем відчуження майна активів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» управителю необхідно подати до Національного банку України документи відповідно до вимог глави 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим вдруге повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження відчуження майна.
Листом №22/07-2014 від 22.07.2014 (т.1, а.с. 218-219) ТОВ «Дельта М» звернулось до Голови Національного банку України Гонтаревої В.О . із проханням надати роз'яснення, зокрема, чи повинен управитель крім отримання погодження на продаж активів також отримувати погодження порядку продажу активів, якщо це не вказано у нього в договорі.
НБУ листом від 21.08.2014 №40-113/46595 (а.с.220, т.1) надав відповідь, у якій вказав, що згідно 3 пунктом 13.11 глави 13 розділу VI Положення № 369 управитель управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Національним банком України. Відповідно до пункту 4.1 глави 4 Договору управитель здійснює продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим Договором, лише за попереднім погодженням із Національним банком України.
Відповідач-1 звертався до позивача з заявами №10/825-Д від 13.11.2014, від 27.01.2015, від 19.03.2015 та від 28.04.2015 р. щодо уточнення кількості активів та погодження способу продажу активів, у відповідності до яких просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам).
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», складеного оцінювачем ТОВ «Приват-Консалтинг» станом на 31.03.2015, було визначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки - майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» у кількості 86 одиниць, без урахування ПДВ, становить 1 961 476,00 грн.
Рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України від 25.05.2015 №255 «Про відчуження ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (надалі - «Рішення НБУ №255») вирішено:
- погодити управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом, проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону;
- відмовити у погоджені відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_5 . договір від 05.12.2006 №27/10-7211, ОСОБА_6 договір від 15.12.2003 №27/10-7101, ОСОБА_4 договір від 01.11.2007 №27/10-912П та договір від 25.12.2007 №27/10-930А, ОСОБА_7 договір від 29.12.2006 №27/10-746А, ОСОБА_8 договір від 31.07.2008 №27/10-997П, ОСОБА_9 договір від 20.12.2005 №11/02-814-КІ, ОСОБА_10 договір від 22.06.2007 №11/03-28, ОСОБА_11 . договір від 12.03.2007 №20/Б.в., ОСОБА_13 договір від 14.12.2006 №14/10-191.
10 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (замовник) та Українською універсальною товарною біржею (виконавець) було укладено договір-доручення №100 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов'язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів по продажу майна, що належить Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку», а саме: лот №1 - майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» у кількості 76 одиниць, з початковою ціною продажу у розмірі 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ).
В газеті «Голос України», випуск за 13.06.2015 №104 (6108), та в газеті «Експрес об'ява», випуск за 12.06.2015 №22 (5079), було опубліковано оголошення щодо проведення 30.06.2015 аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 1 639 013,00 грн.
30 червня 2015 року Українською універсальною товарною біржею було складено протокол №1 про хід аукціонних торгів які не відбулися, відповідно до якого визначено, що торги по лоту №1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
В газеті «Голос України», випуск за 03.07.2015 №117 (6121), та в газеті «Експрес об'ява», випуск за 03.07.2015 №25 (5082), було опубліковано оголошення щодо проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 1 147 309,10 грн.
20 липня 2015 року Українською універсальною товарною біржею було складено протокол №1 про хід аукціонних торгів які не відбулися, відповідно до якого визначено, що торги по лоту №1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
05.08.2015 Національним банком України прийнято рішення № 414 «Про відчуження ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», яким зокрема вирішено: « 1. Погодити Управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 на загальну суму 322 463,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 12.06.2015, шляхом проведення аукціону.
У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону».
12.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Українською універсальною товарною біржею укладено Договір-доручення № 14/1 на проведення аукціону, предметом якого є продаж майна, що належить АБ «Банк регіонального розвитку», порядок продажу якого погоджений рішенням НБУ № 414 від 05.08.2015 року, а саме: «лот № 1 - Майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» у кількості 10 одиниць, без урахування ПДВ».
В газеті «Голос України» випуск за 15.08.2015 № 150 (6154) було опубліковано оголошення щодо проведення 01.09.2015 року аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 322 463,00 грн.
14.08.2015 в газеті «Експрес об'ява» № 31 (5088) було опубліковано оголошення, щодо проведення 01.09.2015 року аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 322 463,00 грн.
01.09.2015 Українською універсальною товарною біржею складено Протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно якого вказано, що торги по лоту №1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
В газеті «Голос України» випуск за 05.09.2015 № 164 (6168) було опубліковано оголошення, щодо проведення 21.09.2015 року повторного аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 225 724,10 грн.
04.09.2015 в газеті «Експрес об'ява» № 34 (5091) було опубліковано оголошення, щодо проведення 21.09.2015 року повторного аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 225 724,10 грн.
21.09.2015 Українською універсальною товарною біржею складено Протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно якого вказано, що торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
02.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» (новий кредитор) було укладено договір №022 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-3991 від 04.07.2005 (надалі - договір відступлення), за змістом п. 1.1 якого управитель передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за кредитним договором №27/10-3991 від 04.07.2005, що був укладений між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник), згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 110 000,00 доларів США.
У відповідності до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору відступлення одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором управитель (банк) відступає, а новий кредитор набуває усі права сторони договору та стає кредитором (заставодержателем, іпотекодержателем) за всіма договорами, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору в тому числі, але не виключно: договір застави №027/Д34391 від 04.07.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю.П., зареєстрований в реєстрі під №5197; іпотечний договір №027/Д34531 від 27.07.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю.П., зареєстрований в реєстрі під №5715; іпотечний договір №027/Д314151 від 15.09.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П., зареєстрований в реєстрі під №4849; договір застави автомобіля №027/Д3437А від 04.07.2005 р.
Положеннями п.п. 1.2.1 п. 1.2, п. 1.3 договору відступлення встановлено, що на день укладення даного договору розмір зобов'язань позичальника за кредитним договором складає 109 997,53 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом становить 2 397 783,14 грн. За цим договором новий кредитор одержує право замість банку (управителя) вимагати від позичальника виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, в тому числі, але не виключно: з повернення суми кредиту в повному обсязі; із сплати процентів в розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором; із сплати комісії у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором; із сплати неустойки (штрафів, пені) у випадках, розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором, а також виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань за кредитним договором.
Згідно із п. 1.6 договору відступлення права вимоги за кредитним договором №27/10-3991 від 04.07.2005 (отриманого управителем на підставі договору про передавання в управління непроданих активів, укладеного 20.11.2013 між банком, управителем та НБУ) здійснюється на платній основі за ціною 65 000,00 грн. Після підписання цього договору новий кредитор протягом одного місяця перераховує управителю грошові кошти в сумі 65 000,00 грн. на накопичувальний рахунок № НОМЕР_1 в Головному управління НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору. Право вимоги до позичальника за кредитним договором виникає у нового кредитора одразу після укладення даного договору.
На підставі договору відступлення 02.09.2015 відповідачем-1 було передано, а відповідачем-2 прийнято документи по кредитному договору №27/10-3991 від 04.07.2005, що був укладений між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 , а саме: оригінал кредитного договору №27/10-3991 від 04.07.2005 з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями; договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів; усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору, про що було складено та підписано акт приймання-передачі до договору відступлення від 02.09.2015.
Посилаючись на те, що відповідач-1 не узгодив укладення Договору №002 від 02.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-399І від 04.07.2005р. з Національним банком України, позивач звернувся з позовом про визнання вказаного договору недійсним.
Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як на підставу недійсності оскаржуваного правочину позивачем зазначається про те, що відчуження спірного активу згідно договору відступлення було здійснено за нижчою вартістю ніж було погоджено НБУ; фактичне відступлення відчужених за договором відступлення прав було здійснено до їх оплати.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Тобто, в будь-якому випадку при вчиненні правочину купівлі-продажу (одним із видів якого є відступлення права вимоги) особа, яка виступає продавцем відповідного предмету продажу, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності.
В даному випадку вчинення оскаржуваного договору здійснено відповідачем 1 в межах реалізації повноважень управителя непроданих активів АБ «Банк регіонального розвитку» в межах процедури його ліквідації, а тому регулювання спірних правовідносин з огляду на положення ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснюється в т.ч. приписами Глави 70 Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ № 369 від 28.08.2001, в редакціях, що діяли до 22.09.2012 (в подальшому посилання судом на зазначені Закони здійснюється з урахуванням визначеної редакції їх положень, за якою підлягають регулюванню спірні правовідносини), та умовами договору управління.
У відповідності до ч. 11 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.
За змістом п. 13.1, 13.9 Глави 13 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, (далі - «Положення №369») ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки. За результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір. Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку. Договір набирає чинності з дати його підписання.
Згідно із ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
Частиною 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
Відповідно до ч. 2 ст. 316 Цивільного кодексу України особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
З огляду на викладені положення вбачається, що з укладенням договору управління майном (майновими правами) та переданням такого майна управителю відповідна особа набуває статусу фактичного тимчасового власника такого майна, однак з обмеженими положеннями договору та закону повноваженнями щодо володіння та розпорядження ним для досягне мети укладення відповідного правочину управління.
У відповідності до ч. 1 ст. 1037 Цивільного кодексу України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.
Приписами п. 13.11 Положення № 369 визначено, що управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку; задовольняє вимоги кредиторів банку.
За умовами п. 4.1 договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.
Тобто, в силу наведених приписів з укладенням договору управління ТОВ «Дельта М» не було набуто безумовних прав власності щодо спірних активів АБ «Банк регіонального розвитку» і з метою досягнення цілей укладення такого правочину - задоволення вимог кредиторів за рахунок таких активів, відповідні права були обтяжені необхідністю погодження Національним банком України дій управителя щодо відчуження (в т.ч. шляхом відступлення прав вимоги) відповідних активів. Відтак, відчуження таких прав могло бути здійснено виключно на умовах, погоджених НБУ. А тому посилання відповідачів на наявність безумовних повноважень щодо вирішення питання про передані за договором активи відхиляються як необґрунтовані.
Так, із матеріалів справи вбачається, що реалізуючи набуті за договором управління права та виконуючи взяті на себе обов'язки ТОВ «Дельта М» з метою продажу майнових прав АБ «Банк регіонального розвитку» за кредитним портфелем (кредитними договорами у кількості 86 одиниць) в порядку, визначеному п. 13.11 Положення №369, п. 4.1 договору управління, звернулося до Національного банку України за отриманням відповідного погодження, формуючи яке вказувало на раціональність продажу такого портфелю з метою економії коштів одним лотом на аукціоні за стартовою ціною, визначеною згідно звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», складеного оцінювачем ТОВ «Приват-Консалтинг» станом на 31.03.2015, у розмірі 1 961 476,00 грн. (без урахування ПДВ), а також, просило погодити можливість проведення повторних торгів (у випадку, якщо перші торги не відбудуться) із зниженням початкової вартості продажу на 30% та у випадку, якщо повторні торги не відбудуться, надати можливість без додаткового погодження здійснювати продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної ТОВ «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015).
У відповідь на вказане звернення Національним банком України було надано відповідне погодження, оформлене рішенням НБУ №255, відповідно до якого зазначено про погодження відчуження активів АБ «Банк регіонального розвитку» за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом проведення аукціону, а у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) АБ «Банк регіонального розвитку» на аукціоні - надано можливість управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) АБ «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.
05.08.2015 на відповідне звернення відповідача-1 було також надано погодження, оформлене рішенням НБУ №414, відповідно до якого зазначено про погодження відчуження майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 на загальну суму 322 463,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом. Управителя від 12.06.2015, шляхом, проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.
Отже, як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління правомочності управителя (ТОВ «Дельта М») щодо продажу наданих йому в управління активів (в т.ч. за спірним кредитним договором) були обмежені погодженими рішеннями НБУ порядком, умовами та ціною, а саме: шляхом продажу одним лотом на аукціоні із стартовою ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, та виключно у випадку якщо такий аукціон не відбудеться - шляхом безпосереднього продажу майна фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, а НБУ не було надано (погоджено) можливості зміни визначеної в рішенні ціни продажу спірного майна.
При цьому, виходячи із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що визначена ТОВ «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015, вартість майнових прав окремо за спірним кредитним договором (кредитним договором №27/10-3991 від 04.07.2005) - предметом продажу за оскаржуваним договором відступлення, становила 92 747,00 грн.
Тобто, у випадку погодження НБУ можливості продажу майнових права по кожному з кредитних договорів фізичній або юридичній особі окремо, то такий продаж в частині спірного кредитного договору міг бути здійснений за ціною не нижче 92 747,00 грн.
При цьому, третя особа зазначає, що на підставі кредитного договору №27/10-3991 від 04.07.2005 за яким було відступлено право вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» отримало дохід в сумі 1 311 500 грн.
В той же час, жодного погодження запропонованої ТОВ «Дельта М» як уцінки спірних активів на 30% від ринкової ціни, визначеної ТОВ «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015, так і продажу окремо по кожному кредитному договору, зміст рішень НБУ не містить, а в матеріалах справи відсутні докази надання НБУ відповідного погодження в подальшому чи в іншій формі.
Отже, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління та з урахуванням визначених рішеннями НБУ №255, №414 порядку, умов та ціни продажу спірних майнових прав управитель (ТОВ «Дельта М») був позбавлений права вчиняти їх реалізацію (відчуження) за ціною нижче визначеної оцінювачем ТОВ «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015 та шляхом продажу окремо по кожному кредитному договору.
За таких обставин, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України та пункт 13.11 Положення №369 та пункту 4.1 Договору управління, правомочності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта М» щодо продажу наданих йому в управління активів (майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць (в т.ч. за спірним Кредитним договором)) були обмежені погодженими рішенням НБУ № 255 ціною, порядком та умовами ТОВ «Дельта М», відповідно, був позбавлений будь-якої можливості вчиняти їх реалізацію (відчуження) за ціною, нижче визначеної оцінювачем ТОВ «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015, та шляхом продажу окремо по кожному кредитному договору.
Посилання відповідачів на те, що відповідні умови продажу майнових прав (уцінка, безпосередній продаж окремо по кожному кредитному договору) було визначено у численних зверненнях ТОВ «Дельта М» до НБУ про отримання спірного погодження і останнім не було надано чіткої відмови у можливості продажу саме в такому порядку, правомірно відхилено судом першої інстанції та відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки сама по собі відсутність відмови в погоджені тих чи інших умов їх відчуження не нівелює встановленого обмеження права ТОВ «Дельта М» на відчуження переданих в управління активів виключно в рамках наданого погодження, що в даному випадку реалізовано прийняттям рішень НБУ.
Крім того, приписи Глави 10 Положення №369 врегульовують виключно повноваження ліквідатора банку і які не передбачають їх делегування з вчиненням договору управління, а не управителя активами банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, повноваження якого унормовано в приписах Глави 13 Положення №369.
При цьому, визначений в положеннях Глави 10 Положення №369 порядок відчуження активів банку може визначати межі здійснення погодження НБУ відповідного відчуження управителем, однак, жодним чином не встановлювати певних прав щодо розпорядження управителем переданими йому активами в частині їх відчуження, адже в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління такі дії здійснюються виключно в межах наданого НБУ погодження.
Відтак, посилання відповідачів на те, що рішеннями НБУ №255 від 25.05.2015 та №414 від 05.08.2015 ТОВ «Дельта М» було надано погодження на продаж активів (в т.ч. майнових прав за спірним кредитним договором) в порядку, передбаченому Главою 10 Положення №369, у випадку не реалізації їх на першому аукціоні, шляхом проведення повторного аукціону із зменшення початкової ціни продажу до 30%, а у випадку не продажу на повторному аукціоні - шляхом безпосереднього продажу фізичним чи юридичним особам окремо за кожним кредитним договором за ціною останнього аукціону, тобто, зменшеною до 30%, не відповідають дійсним обставинам спірних правовідносин та ґрунтуються на невірному ототожнені врегульованих Положенням №369 повноважень ліквідатора банку та управителя нереалізованими активами банку.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що продаж за оскаржуваним договором №002 від 02.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-3991 від 04.07.2005 на користь ТОВ «Гарант» за ціною у розмірі 65 000,00 грн. було здійснено всупереч здійсненому НБУ у відповідності до приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління погодженню (за іншою ціною та в іншому порядку), тобто, за відсутності необхідної правоздатності у управителя на вчинення таких дій.
Враховуючи вищевикладене, укладення договору відступлення було здійснено з порушенням вимог ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління та за відсутності необхідного обсягу прамочностей у ТОВ «Дельта М» щодо розпорядження таким майном, що свідчить про недодержання при укладенні договору відступлення встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.
При цьому, твердження відповідача-1 про те, що заборгованість за кредитним договором була безнадійною не відповідає дійсності, оскільки з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за даним кредитним договором між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 було укладено договори забезпечення: договір застави №027/Д34391 від 04.07.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю.П., зареєстрований в реєстрі під №5197; іпотечний договір №027/Д34531 від 27.07.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю.П., зареєстрований в реєстрі під №5715; іпотечний договір №027/Д314151 від 15.09.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П., зареєстрований в реєстрі під №4849; договір застави автомобіля №027/Д3437А від 04.07.2005 р.
Судом також встановлено, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває справа №759/5965/15-ц.
При цьому, у заяві про зменшення позовних вимог у справі №759/5965/15-ц (а.с.187-192, т. 2), Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» зазначає, що він звернув стягнення на об'єкти іпотеки та застави.
Що стосується заяви відповідача-2 про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до положень ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не надав оцінки заяві про застосування строків позовної давності, однак вказана обставина не призвела до прийняття неправильного рішення, оскільки дослідивши зміст заяви та обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності з огляду на наступне.
Спірний договір укладено 02.09.2015, при цьому позивач не є стороною вказаного договору.
Позов подано 05.10.2018, про що свідчить відмітка на першому аркуші позовної заяви (т. 1 а.с. 7).
У відповіді на відзив від 19.11.2018 вих № 12-0007/61553 (том 2 а.с. 1-31) Національний банк України зазначає, що відповідачем-1 йому направлялись поточні звіти щодо виконання Договору управління і повідомлення про відступлення відповідачем-1 прав вимоги на користь Відповідача-2 за 51 кредитним договором було надіслано на адресу позивача лише 06.11.2015.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з моменту як позивач довідався про порушення його прав строк позовної давності не сплинув, а отже й відсутні підстави для його застосування до спірних правовідносин.
За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Встановлена судом недійсність договору відступлення в силу приписів зазначеної норми чинного законодавства України свідчить про відсутність правових підстав володіння ТОВ «Гарант» переданими йому ТОВ «Дельта М» документами на підтвердження спірних майнових прав, а тому вимога НБУ щодо зобов'язання ТОВ «Гарант» повернути такі документи ТОВ «Дельта М» є обґрунтованою та правомірною.
Досліджуючи заперечення відповідачів щодо наявності правових підстав у НБУ на звернення з даним позовом про визнання недійсним Договору відступлення з огляду на принцип здійснення судочинства, який презюмує необхідність наявності порушених прав та інтересів суб'єкта звернення, судд першої інстанції правомірно вказав, що за змістом ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.
Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Суд відзначає, що в даному випадку звернення з позовом до суду обумовлюється позивачем як порушенням його права вигодонабувача, метою задоволення вимог в т.ч. якого і було вчинення Договору управління, так і порушенням прав особи, уповноваженої на здійснення контролю за діяльністю управителя, до повноваження якої приписами Глави 14 Положення №369 та Розділу 7 договору управління віднесено право застосування заходів відповідальності до управителя за неналежне виконання покладених на нього таким договором обов'язків.
З огляду на викладене, існування незаконного правочину відчуження спірного активу, позбавляє можливості задоволення вимог вигодонабувачів за його рахунок та безумовно свідчить про існування порушених прав і інтересів НБУ, які підлягають судовому захисту в обраний згідно приписів чинного законодавства України спосіб - шляхом визнання Договору відступлення недійсним за зверненням зацікавленої особи.
Більш того, суд враховує, що в даному випадку позивач також виступає особою, наділеною правом контролю за належним виконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за договором управління, а відтак, і правом на застосування визначених законодавством способів відновлення законності у випадку порушення управителем відповідних обов'язків.
При цьому, посилання відповідачів на встановлення в положеннях Договору управління порядку застосування відповідальності до управителя за збитки, завдані вигодонабувачам унаслідок неефективного управління активами, а також вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень - шляхом пред'явлення НБУ вимоги до управителя про відшкодування завданих ним збитків, як на правову підставу відсутності у нього права на звернення з даним позовом до суду судом відхиляється з огляду на наступне.
Так, за змістом п. 7.2 Договору управління управитель несе відповідальність за збитки, завдані вигодонабувачам унаслідок неефективного управління активами, а також вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі Національний банк України вимагає від управителя відшкодування завданих ним вигодонабувачам збитків.
В той же час, положеннями ст. 1043 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.
Тобто, врегульовуючи в положеннях ст. 1043 Цивільного кодексу України порядок застосування відповідальності до управителя у вигляді стягнення збитків у разі вчинення ним правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень законодавцем вставним словом «може» були вказано на альтернативність відповідного способу захисту, що не може свідчити про обмеження права особи на захист своїх прав внаслідок наведених порушень у інший спосіб ніж стягнення збитків.
Отже, в силу принципу нікчемності угод про відмову від права на звернення до суду, складовою частиною якого є самостійний вибір способу захисту порушених прав, визначення сторонами в положеннях п. 7.2 Договору управління іншого ніж встановлено Законом порядку застосування до управителя відповідальності за вчинення відповідного порушення не може бути правовою підставою для обмеження НБУ у виборі інших способів захисту порушених прав, адже таке обмеження є нікчемним.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача-2).
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «ГАРАНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/13326/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/13326/18 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Колекторська компанія «ГАРАНТ».
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.09.2019.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Т.І. Разіна
І.А. Іоннікова